Обговорення оповідання ax044 Спів зірок

Вітаю, Авторе!

Ваше оповідання має хорошу, таку мрійливу атмосферу. Читається легко та, можна сказати, приємно.

Я от тільки трохи не зрозумів до чого наголоси на слова та їх комбінації: вільна, незалежна, країна. Якщо хотіли додати так звану «соціалку», то мені здається вона тут зайва. Також не дуже сподобалися цитати Дівчинки. Не сенс, а манера їх викладення. Багато тексту і від того трохи нереалістично, як для живого мовлення.

Загалом же непогане коротеньке оповідання. Можливо варто трохи відкоригувати структуру та деякі акценти, але це вже на розсуд автора.

Вітаю, авторе!
Дійсно, чудово у вас вийшло створити настрій, і до дівчинки одразу відчуваєш симпатію... Але я все чекала, коли почнеться оповідання, а воно так і не появлося. Вийшов радше такий собі теплий спогад про дівчику, до якої співали зірки, аніж повноцінна сюжетна історія.

Після цього оповідання мені згадався епізод з серіалу "Зоряна брама". Де одного з героїв попросили написати звіт про якусь пригоду.
Виглядав його звіт приблизно так:
На нашу станцію напали злі інопланетяни. Ми їх перемогли.
Все.
Так і це оповідання. Тут є гарна зав’язка, написана в досить такому непоганому стилі. Але немає кульмінації, і, відповідно, розв’язки. Взагалі, на каналі Влада Сторітелера є випуск про коло історії. Рекомендую його подивитися. І там практично описана ваша історія про хлопчину, який полетів садити картоплю на Марс.

А мені здалося, що автора надихнула мініатюра "Червона Пашечка". Лінк додаю нижче:
https://www.youtube.com/watch?v=jLHuhJYa1zk
Успіхів на конкурсі!

Вітаю, авторе!
Мабуть, забракло часу розписати більш розгорнуто ваше оповідання?
Особливо це відчувається після частинки про розмову.
Саме тому оповідання більш схоже на стислий переказ.
А ще засмутило, що Дівчинка не зіграла ніякої ролі у сюжеті, для чого ж тоді ви нас з нею знайомили?
Успіху на конкурсі!

Вітаю
Все чакала якогось дійства, але сюжету нема. Виходить це просто опис конкретної ситуації. Довгий вступ, швидка кінцевка. Речення написані гарно, текст читається швидко. Персонажі взагалі не розкриті, не кажучи вже про здатність Дівчинки розмовляти із зірками. Виглядає наче це просто її фантазія, з таким успіхом вона могла розмовляти з пташками чи деревами.
Успіхів!

Вдячна всім, хто прочитав моє оповідання.
Ваші коментарі дуже важливі та корисні.
Шановний Поліський Лука, вдячна за коментар. "Соціалка" вийшла випадково, бо історія написана в останній день прийому. Вдячна за вашу точку зору.

Шановна Мавко, вдячна за ваш коментар і точку зору.

Шановна(ий) Іва, за вашою порадою подивилася Влада Сторітелера. Про Ореста - прикольно. Тільки я брала за основу восьмитактову побудову із роботи: Найджела Воттса "Як написати повість".
Розумію, що пояснювати оповідання, то справа невдячна - автор бачить своє, читач своє. Але кульмінація оповідання - це смерть Дівчинки, коли її корабель зник між Землею та Марсом. А розв'язка - оповідач вижив на планеті завдяки тому, чого його начила Дівчинка. Герой повернувся до "стану спокою", але змінений - тепер він також слухає зірки. Коло історії замкнулося.
Вдячна за вашу точку зору.

Шановний Росткович, вдячна за ваш коментар і точку зору. На написання надихнула одна дівчинка.

Шановна Блискавка, вдячна за ваш коментар і точку зору. Без дівчинки та її прикладу подолання важких ситуацій герой міг не впоратися.

Шановна Мятная Фея, вдячна за ваш коментар. Сюжет в оповіданні є. Герой зі стану спокою (життя в провінційному містечку) через випробування (навчання в Академії) дістається своєї мети (Марсу), при цьому щось втрачаючи (подругу) і щось здобуваючи (досвід і вміння слухати спів зірок). Герой повертається до стану спокою (вже на Марсі), але тепер він інший (вміє слухати зірок). Це і є сюжет.

- на Марсі немає пташечок і дерев. Вся роль Дівчинки - підготувати героя до випробування, аби потім герой, використовуючи досвід дівчинки, вижив та не здався.
Вдячна за вашу точку зору.

Без образ, але, думаю, зі мною погодяться решта читачів - так, як ви планували, історія не спрацювала. Смерть дівчинки не може бути кульмінацією бо вона не впливає на подальший розвиток подій ніяк. Якщо потрібно було показати як спів зірок допоміг гг, то треба було саме показати, а не розказати.
Ну, наприклад:
Після смерті Дівчинки гг впадає у депресію. "Жизнь тлен". Через це робить помилку і в шатрі, де він садить картоплю відбувається розгерметизація. (Див."марсіанин") ) Повітря виходить, він падає серед паростків бульби і вже готовий помирати. І тут через дірку в шатрі і марсіанський пил бачить зірки і починає слухати їх спів. Для більш драматичного ефекту, нехай ще й чує шепіт Дівчинки "вставай і йди".
Він встає, звалює на плечі ослабле тіло товариша і на останніх ковтках повітря рятується.
А потім вже стареньким розказує онукам як треба слухати спів зірок.
Удачі

Іва, дякую за пораду.
Всі критичні зауваження, як ваші, так і решти читачів цілком виправдані та логічні. Історія мала б кілька тижнів настоятися, а я написала і відправила в один день. Тут цілком моя провина.

Ой правда? До мене не дійшло.

ну це зрозуміло, але я мала на увазі на Землі, Дівчинка ж не на Марсі із зірками спілкувалася.

придумали сюжет)))

Авторе, ви праві - вам би більше часу.

Вітаю, авторе!
Ви розкрили у коментарі, що Дівчинка померла. Мені до того думалося, що вона зникла, бо корабель провалився у який-небудь гіперпростір і вона відправилася у мандри космосом, до своїх улюблених зірок. Адже корабель просто зник, якби він зазнав катастрофи, це б мусили зафіксувати прибори? Якщо за вашим задумом дівчинка саме померла, можливо, варто було прописати це більш однозначно. Хоча маю зауважити, і однозначна смерть дівчинки, і її зникнення та невідома подальша доля можуть спрацювати, просто підтексти були б трохи інші.
Це не критика, просто роздуми.
І головна героїня, за моїми відчуттями, все ж Дівчинка. У неї є передісторія, намічений кількома штрихами характер (ні передісторії, ні бодай якогось характеру немає у героя), є конфлікт -- її покинули батьки, вона самотня і нещасна і прагне втішення, яке і знаходить у зірках і ще й встигає завдяки змінам у власному світобаченні зробити трошки щасливішим хлопця.
Хлопець важливий для сюжету, але він тільки оповідач: він не має очевидного конфлікту, його бажання просто є: чому він обрав саме Академію? ми не знаємо, а от мотивація Дівчинки якраз прописана. Він перебирає філософію Дівчинки, чим підтверджує правильність її висновків, але він не робить цих висновків сам.
Можливо, я займають пошуками сенсу синіх занавісок, але мені видається, що ключова ідея тексту -- це "Неможливо втекти від буденності; проте можна знайти гармонію в рутині." І якщо це так, то головна героїня -- без сумніву, Дівчинка. Це її життя було сповнене банальності, як зазначено у другому ж рядку тексту, це вона шукає розради і знаходить -- не на іншій планеті (текст доводить, що це неможливо: вона сама зникає по дорозі, а хлопець таки дістається місця, але живе там таким само тривіальним життям, яким міг би жити і на Землі), а у співі зірок.
Сподіваюсь, вам не буде нудно читати цю простиню) Текст цікавий -- навіть описовість іде йому на користь, додаючи присмаку притчі, і є над чим подумати. Мені здалося, що текст був капризний і писався як сам хотів, а не як ви задумали, але це не означає, що текст поганий чи що ви замало над ним працювали. Головне не те, як писався текст, а який результат. І результат чудовий.

Шановний Миш19993, вдячна за коментар.
Вашу "простиню" читати було не нудно. )

- так сталося, що всі мої тексти "капризні" та пишуться, як самі того хочуть. )

- якщо мій текст навів вас на такі думки, то це чудово.

Для мене ж сенс трішки інший. Часом у житті нам зустрічаються люди, які якщо і не змінюють наш погляд на світ, то суттєво на нього впливають. Ось і я якось зустріла дівчинку, що розмовляла із зірками. І щось в мені змінилося, трішечки. Після зустрічі з цією дівчинкою я почала трохи інакше дивитися на життя та людей. Саме тому головним персонажем оповідання, для мене, завжди буде оповідач. А Дівчинка - лише та, хто навчив слухати зірок.)

Вдячна за ваш час та думки.

Розумію вашу позицію. І те, що ви використовуєте як основу власний досвід, робить оповідання іще ціннішим. На мій погляд, ви у цитаті вище описуєте тему, а не ідею вашого твору. Звісно, що тема у твору мусить бути, і дуже добре, що ви її так чітко формулюєте. А яка тоді ідея?
Чого саме Ростик навчився в Дівчинки? Навіщо нам знати передісторію (і доволі детальну як на оповідання) Дівчинки при тому, що ми не знаємо передісторії Ростика? Чому передісторія дівчинки саме така? На усі ці питання і дає відповідь ідея.
Дуже грубо, тема -- це стислий сюжет (Гаррі Поттер, скажімо, про те, як хлопчик виявив магічні здібності і поїхав вчитися магії: це і є тема історії, з якої видно і зав'язку сюжету). Ідея ж -- роздуми, питання, які цікавлять автора, про які автор хоче поговорити із читачами. Ідея того самого Поттера -- обраність, несхожість: яка це спокуслива думка і який це важкий тягар. Ідея, безумовно, впливає на сюжет, але не повторює ані сюжет повністю, ані його окремі частини.
З точки зору теорії літератури хлопець на роль головного героя не тягне. Це не означає, що ви неправі -- це означає, що закони реального світу в літературу привнести майже неможливо. Скажімо, ви ж не назвете Ватсона головним героєм оповідань Конан Дойля, хоча від його імені оповідаються усі пригоди.
Будь ласка, не сприймате це як намагання пояснити вам же ваш твір -- це радше спроби розібратися у ньому. Щось зачепило, хочеться поговорити про текст, а отже, він спрацював.

Моє вітання автору!

Оповідання поетичне, гарне, але майте на увазі - за моїми підрахунками, це вже третя дівчина, що дорогою до коханого, загубилася у космосі

Якийсь космічний ковід наче косить дівчат у Всесвіті

Успіхів на конкурсі!