Обговорення оповідання ax035 Поцілунок Гекати

Вітаю, шановний авторе. Я прочитав ваше оповідання.
Моя думка суб’єктивна, а питання помилкові.
Ви можете, як прислухатися до мого коментаря, так і проігнорувати.

Цікаве та незвичне оповідання. Читається легко. Світ, зображений в історії, хоч і має нелогічності (на мою суб’єктивну думку), але зачаровує.
Єдина проблема, як мені здалося, герой. А точніше те, що героя немає. Є персонаж, який не робить самостійних вчинків.

Кілька дрібних зауважень:
Цитата: «Це був час, коли Сонячна система перетворилася на Дикий Захід» – «Дикий Захід», як і «Ельдорадо» це визначення зрозумілі нам, сучасникам автора. Вони руйнують відчуття реальності історії. Заважають повірити в те, що таке майбутнє можливе. В майбутньому мають бути інші аналоги «Дикого Заходу» та «Ельдорадо».

Цитата: «Усі астронавти тут вже мали “печатку Гекати”» – як на мене, це дуже вдала знахідка. Символічно і гарно.

Цитата: «І тоді ми посварилися по-справжньому. Але усе закінчилося не бійкою, а моїм зухвалим викликом Андрієвського на змагання на трасі гравітаційного слалому. До біса складна, до речі, вправа.» – дуже суб’єктивно – краще не розказувати, а показувати. Якби ви, авторе, не описували цю сцену кількома словами, а розкрили повністю, з діалогами, описами, то це дало б змогу як зрозуміти характери персонажів, так і зрозуміти мотивацію їх подальших вчинків.

Цитата: «бо останні два місяці практично щодня знущався над двигуном свого катера» – можливо, я неуважно читав, але раніше автор зазначав, що космос не багатолюдний, та й всі дуже бережливо ставляться до витрат і ресурсів. А тут якийсь хлопчик цілими днями ганяє на катері. Якщо це була б необхідність, то примушували б ганяти усіх, а так – виходить, що це просто забавка для героя. Куди дивиться податкова?

Цитата: «По факту, ми були в ситуації мореходів епохи великих географічних відкриттів — відправлялися на свій страх та ризик за межі.» – тут виникає, на мою думку, маленька проблемка. Якщо подоожі в середині Сонячної системи займають роки, то: 1 – яка економічна доцільність перевезень вантажів, 2 ¬ психологічна підготовка астронавтів – це люди, які влаштовують перегони за пиво?

Цитата: «то я не вагатимуся жодної секунди: смерть людей, яких ти мав врятувати.» – знову ж таки, як рятувати людей, якщо доводиться летіти до них роками? Це які запаси кисню, їжі та питної води мають бути на кораблях? Яких розмірів мають бути ці кораблі? Яка їх економічна доцільність. Всі ці та попередні питання випливають зі слів автора – цитата: «поки що інженери робили перші кроки у створенні термоядерного двигуна.». Так, це додає реалізму, проте викликає, принаймні у мене, безліч додаткових питань.

Цитата: «Я перетнув свій Рубікон, але впевненості Цезаря не відчував.» – сказано гарно, але у всесвіті оповідання виникають додаткові питання до психологічної підготовки астронавтів. Там взагалі є психологи? Вони хоч щось роблять?

Цитата: «Друзі, коли людина робить Вибір, це завжди подія, яка не має залишитись без уваги. І ми завжди йому віддавали належне. Але що робити, коли тебе обирає Космос?» – головний вибір в житті героя зробили за нього. Питання: а де герой?

Дякую за цікаве оповідання. Історія сподобалася.
Пи.Си.
Якщо мій коментар здався трохи злим - вибачте. Я вперше та цьому конкурсі, тому не знаю, якими мають бути коментарі та критика.

Аби зробити цитату, треба виділити мишею потрібний текст і натиснути Quote

Космос є. Поцілунок є. Плюс.

Мульнуло "розпочати життя з чистого паперу" - чого б не з "чистої сторінки", "з чистого аркушу"?
"Корабль", "щіру", "перевищів", "орбита"... Але то таке, поспішали, не встигли зачистити.

Але - чому червоний, а не білий шеврон? Адже, відправляючись у далеку подорож, герой і так розумів, що може зависнути в космосі на роки? Тобто, він зробив такий же вибір, як і інший народжений на Землі екіпаж?

Вітаю, Авторе!

Хороше, якісне оповідання. Мені до вподоби, що ви гармонійно вплили пояснення, що і як відбувається. Ненав’язливо описані різні технічні моменти і т.д.
Стиль написання гарний. Відзначу, що трохи важко читати суцільний авторський текст, хоч він і від першої особи.

З мінусів наведу останній момент з поцілунком, який видався недоречним. Та і слова Момоко не зачепили мене зовсім.

Дякую, шановний рецензенте!

Дякую за добрі слова та конструктивну критику. Скажу одразу - я люблю, щоб оповідання "дозріло". Але цього разу я писав за півтора тижні. І скоріше я йшов за історією, ніж вів. Тому від недоліків нема куди подітися))

Щодо героя - абсолютно погоджуюся. Тут скоріше головний герой - сама ситуація, в яку може потрапити будь-хто. Тому тут скоріше можуть бути претензії до самої ідеї та реалізації)))

По зауваженням готовий з чимось погодитися, а з чимось - подискутувати.

Цитата: «Це був час, коли Сонячна система перетворилася на Дикий Захід» – «Дикий Захід», як і «Ельдорадо» це визначення зрозумілі нам, сучасникам автора. Вони руйнують відчуття реальності історії. Заважають повірити в те, що таке майбутнє можливе. В майбутньому мають бути інші аналоги «Дикого Заходу» та «Ельдорадо».
По хронології це - приблизно 80-90-ті роки цього століття. Зовсім близьке майбутнє. На це є натяк в описанні "Різанини на Психеї" - мовляв, на початку століття оцінювалося в таку-то ціну...

Цитата: «Усі астронавти тут вже мали “печатку Гекати”» – як на мене, це дуже вдала знахідка. Символічно і гарно.
Дякую! Власне кажучи, якби не ця ідея, я би не сів писати для цього конкурсу)

Цитата: «І тоді ми посварилися по-справжньому. Але усе закінчилося не бійкою, а моїм зухвалим викликом Андрієвського на змагання на трасі гравітаційного слалому. До біса складна, до речі, вправа.» – дуже суб’єктивно – краще не розказувати, а показувати. Якби ви, авторе, не описували цю сцену кількома словами, а розкрили повністю, з діалогами, описами, то це дало б змогу як зрозуміти характери персонажів, так і зрозуміти мотивацію їх подальших вчинків.
Можливо, але цю сцену я докладно "не побачив". Еу і відповідно до задуму, особливо не намагався.

Цитата: «бо останні два місяці практично щодня знущався над двигуном свого катера» – можливо, я неуважно читав, але раніше автор зазначав, що космос не багатолюдний, та й всі дуже бережливо ставляться до витрат і ресурсів. А тут якийсь хлопчик цілими днями ганяє на катері. Якщо це була б необхідність, то примушували б ганяти усіх, а так – виходить, що це просто забавка для героя. Куди дивиться податкова?
Там в принципі мова йде про тренування на орбіті Марсу групи астронавтів. Тому тут просто такий собі приватний погляд на свою участь у тренуваннях.

Цитата: «По факту, ми були в ситуації мореходів епохи великих географічних відкриттів — відправлялися на свій страх та ризик за межі.» – тут виникає, на мою думку, маленька проблемка. Якщо подоожі в середині Сонячної системи займають роки, то: 1 – яка економічна доцільність перевезень вантажів, 2 ¬ психологічна підготовка астронавтів – це люди, які влаштовують перегони за пиво?
Роки потрібні за подорожей за орбіту Юпітера. Але і тих ресурсів, до яких дотягується людство навіть з сучасними технологіями, достатньо для економічної доцільності. Тим більше, що є елементи, яких на Землі майже немає. Ну а друге - так, такі речі мають місце. В армії, на флоті. В тму числі - в авіації.

Цитата: «то я не вагатимуся жодної секунди: смерть людей, яких ти мав врятувати.» – знову ж таки, як рятувати людей, якщо доводиться летіти до них роками? Це які запаси кисню, їжі та питної води мають бути на кораблях? Яких розмірів мають бути ці кораблі? Яка їх економічна доцільність. Всі ці та попередні питання випливають зі слів автора – цитата: «поки що інженери робили перші кроки у створенні термоядерного двигуна.». Так, це додає реалізму, проте викликає, принаймні у мене, безліч додаткових питань.
Частково погоджуюся. Але це технічна дискусія. Є можливості для створення замкнених систем вже зараз. В тому числі для вирощування їжі "в пробирці". Хоча повторюся - деякі логічні проблеми можуть бути. Тому що не було часу усе досконало розробити чи пояснити.

Цитата: «Я перетнув свій Рубікон, але впевненості Цезаря не відчував.» – сказано гарно, але у всесвіті оповідання виникають додаткові питання до психологічної підготовки астронавтів. Там взагалі є психологи? Вони хоч щось роблять?
Вагатися, боятися тощо - притаманно людині. І тут якраз випадок, коли людина не встигла самостійно зробити вибір, за неї це зробив космос.

Цитата: «Друзі, коли людина робить Вибір, це завжди подія, яка не має залишитись без уваги. І ми завжди йому віддавали належне. Але що робити, коли тебе обирає Космос?» – головний вибір в житті героя зробили за нього. Питання: а де герой?
А ось тут мені нема що сказати...

Якщо мій коментар здався трохи злим - вибачте. Я вперше та цьому конкурсі, тому не знаю, якими мають бути коментарі та критика.[/quote]
Як на мене, усе дужде доброзисливо, з конструктивною критикою. Я так розумію - якщо читач щось не зрозумів, то це проблема не читача, а автора. Тому ще раз дякую за добрв слова та конструктивну критику.

Дякую! Старався.

Дякую за зауваження! "З чистого аркушу" -навіть соромно((

Червоний шеврон, бо не було усвідомленого вибору. Вчитити по-іншому не було можливості.

Дякую за добрі слова! З поцілунком взагалі цікава історія) Спочатку з'явилася ідея - ситуація прощання з Землею назавжди. Причому це точно мав бути не свідомий вибір. Потім - родзинка з "печаткою Гекати". Загальна послідовність подій та самі події постійно змінювалися поки писав текст. А фінальна сцена - ні. Як прийшла на початку, так і залишилася. Тому я навіть не можу сказати "я художник - я так бачу") Так склалося. Можливо, якби я залишив текст дозріти на місяць-другий, фінал був би інший...

Шановний авторе!
Будь ласка, зайдіть у приватні повідомлення.

Дякую, авторе, за відповідь на мій коментар.

Ідея з точкою неповернення, звісно, цікава. Проблематика розкрита, описано непогано. Та все ж, хочеться вірити, що для повноцінного освоєння космосу знайдуть спосіб генерувати штучну гравітацію на кораблях та станціях.
І космос - це не тільки низька гравітація, моментами це ще й дуже висока гравітація. І люди з атрофованими м'язами в космосі не зможуть спуститися на жодну планету, де сила тяжіння вища, ніж у вакуумі. В тому числі і на всіма залюблений Марс))
І ще, це за новим правописом кругом "орбита", "на орбиті"? Бо щось я не в курсі)

Усі технології, що є у тексті, вже існують. Для того, щоб подолати проблему відсутності гравітаії потрібний двигун, який дозволить рухатися з постійним прискоренням, що відповідає прискоренню вільного падіння на Землі. Для цього якраз і потрібний термоядерний двигун. Так, наприклад, каже сучасна наука.
Мені здається, що планети з високою гравітацією досліджуватимуть автомати, бо для людини це аж занадто високий ризик. І нездатність виклонувати навіть прості процедури. Хоча тут про технології можна і пофантазувати)

Помилки визнаю.)) Не було часу на нормальну редактуру.

Моє вітання автору!

Та не такі вже вони невідворотні, ці зміни організму у невагомості! Півроку - стандартний строк космічної експедиціїї на МКС. Літали і по року, і по півтора - нормально з точки зору реадаптації до земних умов. Більш того, з точки зору науки, немає отієї "точки неповернення" для гравітації

А от якщо ви будете у таких умовах заводити дітей, тоді будуть проблеми

Жаль, що ви не розглянули у якості межі неповернення прикипання душі космонавта до Всесвіту - коли просто вже жити не можеш без отих "вогників" над головою.

Успіхів на конкурсі!