Обговорення оповідання ax004 ЗМІНА

Шановний авторе! Ваше оповідання справило велике враження. Воно настільки глибоке і змістовне, що я наче сама побувала на тому кораблі. Це справді круто. Успіху вам!

Яке інтригуюче оповідання. Я б почитала роман-продовження

Шановна Автор ax014!
Ви залишили позитивний коментар, тож автор на вас у будь-якому разі не образиться.
Але під конкурсним ніком можна коментувати лише власне оповідання. Всі інші твори треба коментувати під форумним ніком.

Прошу вибачення, думала навпаки, краще зберігати анонімність. Надалі коментуватиму під форумним ніком.

Вітаю, авторе!
Як на мене, оповідання залишає дуже неоднозначний присмак. Чудовий стиль, персонажі, сцени, динаміка. Та - дуже болісний, сумний лейтмотив.
З точки зору об'єктивної оцінки це не є мінусом - мета мистецтва викликати емоції, і необов'язково позитивні. Але ряду читачів просто не захочеться занурюватись у світ, після якого їм буде настільки зле.
Це лише моя персональна думка, яка ніяким чином не претендує на універсальність

Радий, що натрапив на якісно і професійно прописане оповідання! Космічна класика жанру плюс натяк на постапокаліпсис - вразило! І надіюсь, що це початок повісті або роману)
Однозначно твір повинен бути у збірці!

Вітаю, авторе!
Дуже гарне оповідання! Вправно написане, і цілком реалістично показані особливості дії людей у сучасному світі. Адже людство досі ніяк не може виборсатися зі стану, коли планується одне і начебто хороше, а виходить зовсім інше й аж ніяк не хороше. І при цьому деяка невелика частина людей таки намагається щось робити, винаходити, досліджувати - а інша годиться лише на те, щоб "спати" (в усіх сенсах) або ухойдокати власну планету. І тут це чудово показано.
Успіху на конкурсі!

Дуже дякую всім за відгуки! Мені приємно, що оповідання сподобалося.


Ви абсолютно праві. Мені б дуже хотілося писати легкі твори, у світі яких читачам хотілося залишитися надовго. Але чомусь у мене краще виходять психологічні драми. Конкретно це оповідання навіть мені, як автору, було дуже важко писати емоційно(.


Дякую!
Це той момент, коли читач так сильно заглиблюється у твір, що створює свій паралельний світ по світу твору і робить свої висновки, хоча в тексті цього не було напряму вказано . Це дуже добре, насправді!
Але за моїм задумом (в оповіданні цього немає) планету ніхто ухойдовкав)). Був природній катаклізм проти якого людина виявилася безсилою навіть не зважаючи на свій технологічний прогрес.
І акцент саме в цьому творі робиться, скоріше, на прийняття втрат після довгого сну в анабіозі і на проблемах з якими можуть стикнутися міжзоряні колоністи.

Ще раз всім дякую, і бажаю удачі учасникам!

Вітаю авторе, дуже хороше оповідання, сподобалось.

Гарний твір в цілому. Все на місці: описаний світ, герої, сюжет, стиль. Але справляє враження що це розділ з якогось роману. Вибачте, якщо я помиляюся

Дякую за ваш відгук.
Оповідання писалося під цей конкурс. Але, на жаль, не вийшло вмістити в нього весь вигаданий мною світ.

Вітаю!:)
А чому так багато "Андрія" на початку? Майже через кожне слово. Хіба не можна було замінити на хлопець хоча б через раз?
Далі - невже одного разу на тренажері достатньо для того, щоб він самостійно дійшов аж до каюти? Ви описували страшний біль на початку...виходить якийсь чудодійний тренажер:)
Якою мовою вони там спілкуються? Чи є якісь автоматичні перекладачі? А то імена і наші і закордонні, тому трохи не зрозуміло.
Все чекала якогось дійства, активного розвитку сюжету, може битву з іншопланетянами, проте цей твір не про це, а про сумні будні того, що від людства лишилося. Дійсно виглядає як уривок.
Проте гарно написано, викликає сум і думку типу "а може і нас таке майбутнє чекає".

Оповідання задавалося в останні години, можливо погано вичиталося) Дякую, що звернули увагу. Перегляну текст ще раз.

У вас було таке, що після сну ви прокидалися і відчували біля себе якусь незнайому руку, а потім виявлялося, що вона ваша, просто після сну дуже затерпла? В мене таке буває час від часу. І коли починаєш ту руку розминати, вона страшенно болить. Але попрацюєш через силу хвилину пальцями і все повертається в норму.
Тому в мене з’явилося припущення, що після анабіозу людина може відчувати подібне оніміння, але в кожному м’язі тіла. І тоді важливо зняти це оніміння рухом. Тому так, тренажер трохи чудодійний)).
Я не медик, це моє фантастичне припущення) Хоча, можливо, лікарю справді варто було Андрія довезти до каюти на каталці. Я над цим подумаю))

Нехай вони спілкуються якоюсь спільною мовою, яка з’явилася в майбутньому)).

Всі любителі космічної фантастики очікують від неї битв з інопланетянами і пригод як в "Зоряному шляху". Але в реальності це можуть бути досить нудні подорожі у вакуумі, з дослідженням поведінки бактерій, вирощуванням овочів і налагодженням стосунків між членами екіпажу. Хоча... камінь був. Чим вам не інопланетянин?)))

Дякую за відгук і удачі на конкурсі!

звісно було) тепер зрозуміло про що ви казали у творі, бо я уявила якийсь інший біль. Хоча аж 38 років спати....ніхто і не знає що там болітиме насправді.

Цілком згодна...особливо налагодження стосунків, бо як відомо - людство найбільший собі ворог.

Мені чомусь здалося що камінь Андрія понесе в далеку далечінь...назавжди)) але той виявився доволі таки людяним.
Доречі, сподобалась взагалі ідея просинатися по черзі і лише за надобністю, а не як в кіношках - прокинулися одразу 30 людей і давай бити один одного.
І вам успіхів)