Ганна «Ганна сплеснула долонями » - з якого дива? Ви аплодуете своїм занавісочкам перед тим, як їх мацати? «Чи просто розчинився у повітрі перед дверима.» – у-у-у! Цей містичний саспенс просто божевільний! Особливо враховуючи, що після відлиги сніг вкривається льодовою кірочкою й дрібні тваринки іноді не провалюються, бо в деяких місцях їх витримує кірочка. Але ж це Ганна… «Зі снігом впораєшся? Чи допомогти прогорнути доріжки?» - Мирон, падлюка така, все готовий зробити для її миру та спокою ( Ганна «мовила і скривилася, подумки додавши: «якби не твій дзвінок».). От якби він досі бухав (а не лише з горя від її відмови), проявляв би ніжність ударами обухом по її черепу, а потім вибачався на колінах з букетом чорнобривців в руках, доки вона відходить в реанімації, – ото б було класно! «Хоч Мирон іноді й дратував – допомагав по господарству вправно.» - а Ганнуся балувана. В неї типу є коханий Тарас, але чомусь Мирон – її регулярний гість. А що, ну треба ж Ганнусі собі хоч когось для підтримки статевої функції? («І, гляди, вже вночі вони врешті опиняться в одному ліжку.») Що добру пропадати? А ще є смакування непристойних сцен («Мирон смикнув халатик, тканина не витримала і затріщала. З-під неї визирнули пружні перса. Чоловік голосно ковтнув слину, потягнувся рукою до них. Отримав ще один ляпас. Ухопив за руку, смикнув, перевернув, заломив за спину і знову штовхнув Ганну на канапу.»). Вульгарна банальщина… «Чи знає щось про Тараса? Що той…» – …той падлюка робить? Ну, любить вона Тараса! Своєю специфічною любов’ю. А ви як думали? Фраза «Що той…» і загадкові три крапки висловлюють зневажливе ставлення до Тараса. «Стійко лампочка трималася, пережила подружок у кімнатах, та все має свій вік.» – моя збочена уява підказує, що Тарас той ще гуляка. Влаштовував домашні оргії. Он, по всіх кімнатах були подружки. «Аж тут здалося, що у темній вітальні хтось сидить за столом. » – як Ганна устигла роздивитися такі подробиці? Чому не постать якогось ведмедя чи веселкового єдинорога? «А кращі ліки від нервів – то праця.» – так, важка Миронова праця. Адже той рабує на неї несамовито, ремонтує, сніг відкидає… Цікаво, від чого Ганнуся могла перетомитися? Від кидання сніжок в дерева? «– Мені нічого не треба! – і кинула слухавку. – Марійко, ти де? – крикнула крізь сльози. – Сідаймо обідати!». Моя збочена учава сприймає це так, ніби «Нічого не треба, нарешті він здох. – у Ганни проступили сльози від щастя. – Марійко, сідай, будемо їсти, пити, святкувати». «Ганна придивилась і охнула – надто цей собака походив на вовка.», «Донечку, обережніше, не налякай його!»– донька грається з якимось чужим собацюрою, але ж головне не налякати тваринку. Байдуже, що собака може запросто розідрати горло дитині. Ну це ж Ганна… « Вона тримала цуценя, схоже на хутряну іграшку. » – ага, це той вовкулака розродився у їх на очах. «Принеси мені шкуру вовка, – сказала Ганна.», «І сконав так само, як і Тарас – із горлянкою перетятою.», «Під шкірою біліла сорочка з візерунками» – аллюзія на замовлене вбивство Ганною свого чоловіка Тараса за допомогою коханця Мирона. «– Забирайся до біса, вбивце! – відрізала Ганна.» – правильно, хто ж заявляє до поліції на своїх коханців. Ще спалить її, то разом загримлять кайданами. «Вона вже знала – свій свого не образить.» – на основі чого такий висновок? Сюжет описує зовсім інше. Але це ж Ганна… Ганнуся садистка, тиран, лінива жінка, жахлива матір. Чудовий персонаж. Геніально.
Тарас «У яскравому зоряному світлі терикони чомусь найбільше дратували Тараса.» – от поясність мені, як він вночі роздивився терокон (земляний насип), враховуючи, що навкруги було лише світло від зірочок? Оце зір у чувачка! «Все добре, я не завдам шкоди» – нічого, що він щойно стріляв. То така сувора чоловіча ласка. «Тарас розплющив око» – обережно, пірати наступають! Але ні. Далі друге око відновило свою функцію («Тарас розплющив очі»). «Відшукався лише перекис водню. – Такий-собі антисептик, – зітхнув Тарас, – втім, це все ж таки краще, аніж нічого.» – а ось не треба хвилю котити на мій улюблений перекис водню! Він вивільнює не лише молекулярний, але й атомарний кисень! Але якщо Тарас зневажає цей антисептик, чому не прокалив лезо вогнем? «Мирон. «Перевертень», – присвиснув подумки мисливець. З щоки односельця стирчала осикова скалка, з рани точилася кров.» – а що, стріляти по людях давня мисливська традиція. «Дійсно, вбити Мирона я встигну завжди» – Ну повернемося до сюжету. Якщо так, то Тарасе, тебе мало не зжерли, а ти тут себе героєм ставиш? Ну що сказати… Працюй для дружини та дитини, терпи її коханця, поки той тебе не заріже по її рекомендації, а потім вони тебе спалять («Найкраще – тушу якнайшвидше спалити, а попелище окропити свяченою водою і засипати сіллю. Бажано б разом із шкурою та вишиванкою». ). Геніально.
Мирон Ну що сказати… Працюй, як собака, вбий заради коханої, а тебе за це згодують домашнім тваринам. Геніально.
Марійка. Бідна дитина. Чувак ледь не згвалтував дівчинку, а мати сидить і дивиться («Мирон відскочив від Ганни, зробив крок до дитини».). Правильно, хліба і видовищ.
Численні русизми «справлюся» – краще «впораюся» «інша задача» – краще «інше завдання» «відбилися на обличчі» – краще «відобразилися на обличчі» тощо.
Авторе, ви мене пробачте, будь ласка, але це дуже погана робота. Огидний сюжет, жахливий сенс, помилки та русизми. Працюйте над собою.
_________________ З повагою та вдячністю.
|