Обсуждение рассказа al009 Мертві риби

Дуже цікаве оповідання. Трохи наркоманське, але справжні геймери в деякій мірі залежні не гірше торчків.
Розмита межа між грою і реальністю, геймерська ломка, сама гра - сподобались.
Не дуже сподобалась Аліна - пару злих реплік, вся "такая крутая и загадочная", - не надто привабливий персонаж. Ну який є.
Дякую, авторе і успіху на конкурсі.

Хороше оповідання! Зрештою, ідея про те, що ми самі створюємо свій світ, ніколи не втратить актуальності))))
Успіхів!)

Шановний колего,
читав ваші "Мертві риби" із дуже живим інтересом. Ваш герой - теж живий і реальний. Вам вдалося у цьому оповіданні створити свою окрему компактну реальність, в якій майже усе -- доречне. Ця реальність часом дуже приваблива, часом насторожує, але вона не викликає у читача сумнівів у тому, що вона справді -- окрема реальність. І це -- безумовний авторський успіх, який досягається багатим та ефективним інструментарієм. Живі діалоги, цікаві описи деталей, гарне співвідношення між статикою і динамікою.
Мені сподобалося.
Хай вам щастить!

Дякую всім за коментарі!
Панасе, про злу загадочну Аліну погоджуюсь. Така вся пафосна, все знає, підказує що і як робити, навіть трохи схожа на... ігрового персонажа

Зюпо, дякую за коментар! Вам також удачі на конкурсі.

Таурусе, теж дуже дякую. Приємно, що оповідання сподобалося. Мене цікавить ваша фраза про "гарне співвідношення між статикою і динамікою", я ще з таким літературним критерієм не стикалася, хоча приблизно уявляю що це значить. В моєму оповіданні це баланс між власне динамікою гри, активними діями і перідом роздумів, самоусвідомлення героя. Я правильно розумію, чи ви мали на увазі щось інше?

Так, я саме це мав на увазі))

Дякую. Це для мене особливо цінна похвала, бо я дуже люблю писати екшон, а от філософсько-чутливі роздуми даються важко. Не дарма з ними страждала значить

Вітаю, Авторе!
А що як в оповіданні замінити слово "гра" на слово "ширка"?
Мені здається, нічого не зміниться.
Залишиться той самий тріп, той самий опис "як мене плющить і ковбасить".
В "Осколках мечты" є хоча б протиставлення - ГГ обирає реальний світ, є опис того, як йому краще тут, ніж "у грі".
У Вас і цього немає, ГГ доходить висновку, що можна поставити знак рівняння.
Я вже не кажу про те, що ігроманія на рівні з наркоманією - чума сучасного суспільства.
У Вас про це анічичирк.
Єдине, за що дякую - гарну пісню навіяли
Удачі!

Ахах, дякую за коментар Юлесе. Я рада що мені вдалося досягти такого ефекту Як людина яка пропрацювала в ігровій індустрії 2 роки не можу з вами (не) погодитися. Ігри можуть бути схожі з наркоманією, а можуть і не бути. Гра може бути кращою за реальність, а може не бути. Гра як ескапізм від буденності життя. В ГГ є робота, які-не-які відносини в сім'ї, друг. Весь свій вільний час він грає в ігри. Зрештою як і більшість убраністичного населення планети. Після роботи вони втікають у свою маленьку вигадану реальність. Це можуть бути не ігри, а книжки, серіали. Так і живем. Так і залежимо від своїх сособистих видів "ширки".
Але писати про ігрову залежність як про абсолютне зло якось нудно і однобоко, нє? Може якби я була вчителькою в дитсадку, я б казала: "оце чорне а оце біле", але слава Одіну ми вже дорослі і самі можемо визначитися що для нас погано, а що ні. Зрештою, гейміфікацію як явище можна побачити і там де ви її не очікуєте

Віртуальність не замінює реальність. Сурогат не може бути краще за натурпродукт. Це самообман, така ж ілюзія, як наркотичний глюк.
Так, але все це він хєрить. З роботи вигнали, другу від нього сама морока, сім'я (батьки, власної сім'ї не передбачається) не знає, як уже з ним розмовляти.
Так, і це біда.
ГГ втікає не після, а замість.Тоді я за легкі "наркотики" - книжки, ігри в реалі, квести, цікавість суспільним і політичним життям країни. Це - корисні ігри, вони нас вдосконалюють.Нє! Залежність - це несвобода. І тому це абсолютне зло.Застосування геймифікації як засобу набуття корисних навичок - із радістю. Але не як підміну реальної конструктивної діяльності.
Гра як навчання - так!
Гра як ерзац життя - ні!

Юлесе, вибач, що втручаюся, але за великим рахунком це оповідання - не про гру, не про залежність, узагалі не про медично-психологічні проблеми. Воно про азарт життя, кураж. Якщо кураж є - людина житиме, і побудує для цього власний світ, якщо буде потрібно. Десь так.

Є кураж, а є кураж. Є кураж життя. Коли таке бачиш - це захоплює і надихає.
Такий кураж дійсно створює світ і просуває прогрес.
А є алкогольний кураж, є наркотичний кураж, є кураж ігроманії (іще азартом інколи зветься). Це - деструктивний кураж. Якщо світ не зруйнує, то особистість - на раз, мигнути не встигнеш.
Не скажу, що бував на краю, але достатньо близько, щоб побачити й усвідомити.
Тому - знаю, що кажу.

Це фантастика, алегорії. Завзятих гравців я бачила, але зараз повторюється історія, що була з "Темним падолом" Ларус і Шадмера.

Не найкращий їх шедевр, як на мене
І взагалі, якщо чесно, мені Ларус-соло подобається значно більше

О, знайшла аргумент! То тут виходять якраз гра в реалі Алігатор же підкачався, дівчину собі майже знайшов, а до того в нього все ніяк не складалося і дрищом був. П- позитив. Похєрити своє життя можна дуже легко і без залежності, тут багато таланту не треба, трошки халяви, трошки хотіння щоб все з неба падало і приправити лінню вперемішку з пофігізмом.

А можна особисте питання про ігровий досвід (є, немає, грав в ІІІ-іх героїв в школі і т.д.)? Бо деколи буває так: "не іграв но осуждаю" Просто цікаво звідки така категоричність проти комп'ютерних ігор. Спільноти геймерів такі ж собі угрупування по інтересах як і фентезі форуми (простіть новачку тут це порівняння). Світ еволюціонує, можна спокійно функціонувати в кількох площинах, причому реальну мінімізувати і не відчувати такого трагічного дискомфорту.

Зрештою, для щастя людям потрібно різне. Не для всіх "цікавість суспільним і політичним життям країни" це так аж необхідно. Колись і книжки вважалися чимось непотрібним, забаганкою, без якої легко можна обійтися, краще б город сапали. А зараз клясти молодь що сидять ото в своїх телефонах - світу білого не бачать, то якось вже зовсім не бачити що навколо міняються цілі культури спілкування. Консерваторсько хотіти щоб нічого не мінялося.

П.С. І дякую за дискусію, хоч хтось у моїй гілці активізувався


а як же канфєтки