Обсуждение рассказа aj023 УЛЮБЛЕНЕ СТВОРІННЯ

Написано цікаво, емоційно. Професору співпереживаєш. І очікуєш, що він знайде якісь вихід в останню мить. А вже пізно щось виправляти...
Остання сцена - то марення винахідника? Я правильно зрозумів? Адже прощати таких винуватців смертей мільйонів означає, що у світі можна безнаказано робити все, що завгодно, а любов і потурання злочинцям - одне і теж.
Коротше, історія мене зачипила.
Удачі на конкурсі!

Пафос зашкаливает. Такие вещи проходят мимо меня.

То професор в кінці (у загробному житті?) зустрів Бога — і той його пробачив, бо він розкаявся, жалкував про застосування винаходу?
На жаль, не фанат таких підсумків.
Чисто виклад історії, рвані речення мені подобаються. Фінал - не моє.

Оповідання сподобалося. Сподобалася ідея про те, що злом не створиш блага. Не сподобалося лише закінчення останнього речення. Навіть прощений професор навряд чи став би щасливим.
Удачі!

Вічна тема конфлікту між етичним та суто науковим. Недарма в езотеричному релігієзнавстві етичне чуття вважається важливішим навіть за духовність, не кажучи вже про манас - розум. Від перерозвиненого розуму всі біди наші.

Забагато, як на мене, рублених речень. Не те щоб я проти них, але там де треба і скільки треба. А тут увесь час схоже як гупає словом, причому гупає з неприємною рівномірністю.
Кінцівка теж не дуже сподобалась своєю двозначністю та недоречною пафосністю. Хто прощений: професор, людство, чи ще хтось? У чому та прощеність? А в чому тоді відповідальність носія власної вільної волі?
Бачите, авторе, скільки запитань ви залишили?

При тому, оповідання взагалі непогане - на серйозну, гарячу тему. І у вас багато що вийшло. Експресія вдалась. Професор, як збірний образ вченого, теж досить вдалий.
Дякую. Щасти.

Растерялся. Он же шёл к выходу. Ну, да, первое предложение: Пошёл к выходу и на столе нашёл трубку? Стол за входной дверью?
...Может, дальше объясняется.
Запятая между подлежащим и сказуемым? А можно?
Что отобрать у врага государства? О чём здесь речь?
Мне очень жаль (правда-правда!), но орфографические ошибки всегда превращают патетику в фарс. И ваша история - не исключение. Тем более, что в рассказе 11.5тыщ символов. Неужто не было возможности старательно вычитать?
Снова непонятно. Четвёртая обезьяна стояла где-то в сторонке? Проф посмотрел на три статуэтки, наощупь (не глядя) нашёл четвёртую, и швырнул её об стенку? Или он когда-то раньше разбил четвёртую, а сейчас одну за другой швыряет в стенку уцелевшие статуэтки?
Вы действительно хотели, чтобы читатели в этом месте вашего рассказа думали именно об этом?
Т.е. выходов было два? Мы же помним, что один раз он уже шёл к выходу, там, в первом предложении: ...
Если не почувствовал, то, может, это была не соль? А если всё-таки соль (NaCl), то как она там оказалась?
И ещё вопрос: если человек "не чувствовал", то кому "резали, будто ножом"?
Так он же (вроде бы) уже наверху? Ещё один (третий) "выход"?

Дочитал. Пафос есть. И есть его много. А вот историю, я как-то не разглядел. Наверное, плохо смотрел.

Вітаю, авторе!
Мені оповідання не зайшло. Мрачнячок! У повсякденному житті негативу вистачає.
Плюс морально-етичний аспект. Мені такого на роботі вистачає.
Просто не моє. Вибачайте