Цитата:
Пишні крони в вишині змикаються темним склепінням і лісок поринає в похмуру загадковість.
– Вистачить? – запитує Ламор.
Він запитує ліс, чи вистачить йому похмурої загадковості?
Цитата:
...Вероніс.
...Їй подобається думати, що вона прорізає водну гладь на крихітному човнику.
Ламор зітхає, заносить сокиру.
Вочевидь, саме Ламор є головним героєм, фокальним персонажем. Читач дізнається про події через його сприйняття. Але фокал раптом «перескакує» до Вероніс, повідомляючи, що їй подобається думати. Так робити не варто. Докладніше тут:
\\\\\Цитата:
де вже виситься купа дров.
височіє
Цитата:
І навіть те, що окрім нього в поселенні лишилось лиш троє чоловіків, не затьмарювала його радість.
затьмарювало
Цитата:
в поселенні лишилось лиш троє чоловіків
залишилось лише
Може, «зосталось», щоб уникнути схожості між словами.
Цитата:
Потім бачить як з-під згортка розтікається кров.
бачить, як
Цитата:
просити чи наказувати їй права не має. Йому самому наказували на війні і він розуміє, що гіршого за це немає.
Небажаний збіг.
Цитата:
Вони приходять до сусіда, що стоїть на стежині. Вероніс стоїть перед ним
Повтор. У другому випадку краще «стає» чи «зупиняється».
Цитата:
Я, ти, наш...
– вона затинається.
Абзац не потрібен.
Цитата:
Жінка падає на колінах.
коліна
Цитата:
Ламор помічає неподалік скованого чоловіка.
скутого
Цитата:
Він розбиває пута чоловіка і так само мовчки, йде далі.
Або додати кому після «і», або взагалі без коми.
* * * * *
Цікаво. Зворушливо. Але... Що ж то за «бог», який робить стільки безглуздих помилок?
Прямо як у старому анекдоті:
Двоє грають у гольф. Один розмахнувся ключкою, вдарив – мимо. Він і каже спересердя:
– От чорт, не влучив.
Раптом – грім, блискавиця з ясного неба, і його товариша спопеляє на місці. Гравець здіймає очі догори і питає:
– Господи! Вилаявся я, чому ж ти покарав іншого?!
З неба лунає голос:
– От чорт, не влучив.