Семьдесят Первый писал(а):
Вибачте за мою українську, якщо що. Скажете, до помилився - буду вдячний.
Вітаю! У Вас чудова українська, як для людини, яка, судячи з Вашої ремарки, почала її вчити не так давно і не послуговується нею всюди. Чесно, навіть на мою в'їдливість до різних ком, нема бажання щось виправляти. Ви не маєте перепрошувати, і, гадаю, з часом незначні моменти підкоригуєте самостійно.
Семьдесят Первый писал(а):
Якщо я правильно зрозумів головну ідею - не можна втілювати чужу мрію, не можна зраджувати своїй мрії.
Мрія Аліни - літати. Мрія Назара - володіти Аліною. Щоб добитися своєї мрії, Назар втілює мрію Аліни. Але сам він не хоче літати, тому ніякої радості він не відчуває, це йому навпаки заважає. І коли його мрія не досягається відразу, у Назара вже немає сил жити далі - і він вбиває себе.
Аліна, щоб врятувати Назара, намагається втілити його мрію, але після цього вже в неї не має сил - ні врятувати його, ні врятуватися самій.
Мабуть, це і є ідея - втілити чужу мрію, в принципі, можна, але після цього сил може вистачити тільки на одно - літати.
Але без крил, на жаль, можна літати тільки вниз.
Ви ідеально зрозуміли закладену в текст ідею, дякую! Людині краще мати свою, власну, мрію й шукати однодумців, аніж битися головою об стінку. Але це тонка наука, дуже часто батьки диктують дитині свої мрії або взагалі ніяк не цікавляться внутрішнім світом дитини, у кращому випадку щоб була нагодована й одягнена, й гаджет не гірший за ті, що в інших. У гіршому - батьки зайняті власним виживанням й самі не мають часу на осмислення своєї мети в житті. Це історія Назара. Аліна йому не факт що була потрібна, але вона мала мрію, це приваблювало Назара. А ще - потрібна сміливість для здійснення своїх бажань. Це історія Аліни. Вчинок Назара її спершу злякав.
Ну і - як завжди - загальне людське невміння ефективно комунікувати, страх оголити перед кимось душу.
Семьдесят Первый писал(а):
Окрема подяка за то, що Крим належить киримли. І дякуй, що називаєте киримли так, як вони самі прохають себе називати.
Україна - наша спільна. І народ киримли - теж її велика й важлива частина. Звісно, криза самоідентифікації, спричинена роками совітизації, призвела до того, що Крим був занедбаний, відданий на відкуп чужинцям. Та що там - ми всі почувалися достатньо занедбаними. Тепер з'являється відчуття того, що ми потрібні бодай одне одному. Тепер головне - щоб державні інституції "підтягнулися".
Єдина мирна Україна, де всі народи почуваються важливими й водночас об'єднаними - це наша мрія. Ми маємо її здійснити правильно! У майбутньому саме так
ПС. Вибачте за багатолітер. Ваш коментар розчулив. Дякую за нього!