Вітаю, авторе. Я прочитав ваше оповідання.
Мої думки суб'єктивні, а питання помилкові.
текст виявився монолітом, і його було непросто читати. Написано ладно. Ідея - цікава. Моральна мораль у безкрайому всесвіті - це завжди інтригує. Невідоме, що відкриває душі астронавтів та примушує по-новому подивитися на людство та його шлях.
Мотивація персонажів - дуже сумнівна. Як таких нервових та неврівноважених людей допустили до польотів? та й технічна підготовка самого польоту викликає питання: три людини та чотири кібера для дослідження невідомої будівлі на невідомій планеті, після невдачі та загибелі попередньої експедиції - це як?
Кілька дрібниць:
Цитата:
Мене аж сіпає від обурення. Хочеться відказати їй щось принизливе, їдке.
- звідки таке ставлення до постраждалої? Це через те, що вона не переламала собі ноги і не згоріла заживо? Чи тільки тому, що гарна і потрапила в аварію? Реакція чоловіка трохи незрозуміла. Він сам лагодив "Гермеса", отже знає, що деталь була несправна, аварія сталася через технічну помилку - звідки стільки негативу до дівчини? незрозуміло.
Цитата:
Аят Сахім займає капітанське крісло так поважно, наче трон.
- як на мене, не дуже вдала фраза. Можна замінити: або "займає крісло так поважно, наче король", або "так поважно займає крісло, наче всідається на трон". Але то таке, не критика, просто, роздуми.
Цитата:
Одним рухом, наче досвідчений хірург, відкриваю доступ до високотехнологічних нутрощів.
- а на зорельоті для подорожей у Вивороті є низькотехнологічні нутрощі? Жартую. Вибачте.
Цитата:
зненацька уточнює Олівія. ‒ Фу-у… Бути причетним до розробок, які вбиватимуть людей ‒ гидота
- вибачте, але для повного розуміння цієї фрази, авторе, ви замало описали навколишній світ. Якби ви завчасно пояснили, що війн у світі дуже мало, або, що самі люди не воюють, або, що у вашому світі є кумедні пацифісти, для яких світ - то галявина для рожевіх поні, тоді б ця фраза сприймалася нормально. А ось так, вирвана із загального контексту навколишнього світу, фраза виглядає чужорідною.
Цитата:
Стрімка білосніжна споруда нагадує… величезний шматок цукру
- ніколи не бачив шматочок цукру у формі піраміди. Якщо ви мали на увазі "нагадує купу шматочків цукру, складених у пірамідку", тоді зрозуміло.
Цитата:
Любомире, запускай своїх підопічних.
- я так розумію, Любомир і роботів виготовляє, і зорельоти ремонтує? Справді, адже, напевне, робот від зорельоту мало чим відрізняється. Я гуманітарій, я в цьому не розбираюся.
Цитата:
під променями маленького, але пекучого фіолетового сонця
- питання: якщо світило фіолетове, то як Любомир та інші люди побачили "білосніжну споруду" на "жовтогарячому піску". Хіба небесне світило не впливає на сприйняття кольорів? Воно ж має випромінювати у іншому спектрі, а отже і людське око (без додаткових приладів) має сприймати кольори інакше. Хіба ні?
Цитата:
‒ Це кінець? ‒ єхидно цікавиться Густавсон.
- виникають питання до мотивації Густавсон. Хіба, якщо експедиція зазнає невдачі, це не буде і її невдача? Чому вона досіпується до Любомира? Яка її мотивація? Адже, якщо Любомир "програє", то "програє" вся експедиція, а отже і сама Густавсон.
Цитата:
У привидів, які охороняють будівлю ‒ не вірю, не забобонний. Так само, як і у всемогутні надцивілізації, які ставлять пастки на людей.
- пробачте, а Любомир часом не лемінг? Він же знає, що попередня експедиція зникла. Він бачив залишений дихальний балон. І у нього не закралося жодних сумнівів? Жодного занепокоення? Може треба було посидіти, там, подумати, провести розвідку якимось дроном, ні?
Дякую за історію.
Вход
FAQ
Поиск
Пользователи
