тобто, все ж таки треба дописувати проскіпаний шматок

Ну, може не шматок, але кілька речень не завадять. Бо реально незрозуміло, що то за газета та як вона опинилася під лавкою.

av015 "Банка з метеликами"

Докладніше про те, що сподобалось, і те...
Сподобалось, як автор вправно підтримує інтригу. Те, що в занудних літературознавців має назву "перипетії". Щойно розв'язується одна проблема, й відразу герої вляпуються в іншу халепу. Їм фігово, читачам - приємно.
Гумор сподобався - м'який, ледь помітний, розчинений у природній говірній мові персонажів. Загалом, настрій оповідання сподобався. Не викликає негативні емоції. Попри складні обставини, герої не втрачають оптимізм.

От щодо імен я спочатку трохи заплуталася. Прийшлось перечитувати, щоб утямити - Хенаро і Гарсіа це одна людина, Олександр і Гайда - теж. Бо разом ім'я та прізвище в них лише на початку оповідання, а далі починаються варіанти.

Та ще одне муляло око, краяло душу. Проте це мої власні забаганки, бо сьогодні побачила коментар, де це згадується не як недолік, а як перевага.

Мені, навпаки, здається, що космос і чужа планета - зайві, вони суто антуражні. Сюжет нагадує східні казки. Три мандрівники йшли пустелею. Наприклад, це був торговий караван. До них послали поштового голуба з цидулкою - треба допомогти іншому каравану, який потрапив у біду. Там вони знайшли чарівне джерело, яке начебто перетворює людей на привидів. Але з часом розібралися, що все людство можна ототожнити з трьома стадіями розвитку метелика. Хтось на все життя залишається гусінню. Хтось застрягає на етапі лялечки. А хтось не боїться перетворитися на метелика.
А хіба не так? Хіба принцип роботи тих руїн на планеті нам автор розтлумачив? Ніт. От і виходить, що це не наукова фантастика, а фентезі чи казка. І це мені подобається.
Удачі на конкурсі!

Дякую, Птице, за розбір польотів
Ви вже друга, хто каже, що це космічне фентезі.
Отже "це жжж - недарма". Буду думати
Вам також удачі на конкурсі

Дякую!
Якщо не помиляюсь, то вам смайлики допомагає розставляти Юлес. Тож, як побачите його, перекажіть, будь ласка - даремно він оминає фентезійні конкурси. Дуже навіть даремно.

av023 "Остання відьма"

Не знаю, звідки цитата - пісня, чи автор вигадав. Але навіяло, як то каже Юлес
Шекспір, "Буря".

А можна я не буду прискіпуватися? Мені все сподобалось.
Бажаю вам удачі на конкурсі!

Птиці вже немає чим ся зайняти? Чи не бажає Птиця віддати моє серце?

Птицю, дякую за розбір!
Про воду, то суцільна авторська вигадка. Щось з віруваннь головного героя.
А за цитату з "Бурі" велике спасибі.
Удачі навзаєм!

Птиця якусь фігню проєктує.
Прийнято!
av005 "Віддай моє серце" - №5

Привіт! А можна і мені сюди зі своїм "Не знаючи броду"?

Прийнято!
av021 "Не знаючи броду..." - №6

av005 "Віддай моє серце"

Отже. Шановні автори! Несіть такі оповідання, які треба критикувати.
А тут я скажу одне - залюбки б прочитала продовження.
Удачі на конкурсі!

Птицю, скидається на те, що хтось аж надто подобрішав останнім часом

Та трохи є...

av021 "Не знаючи броду..."

Це оповідання залишає по себе неоднозначне враження.
З одного боку, цікава й нетривіальна ідея. З іншого - її втілення хотілося б побачить іншим.
Заслабка мотивація дій героїні. Вона чомусь не лякається перспективи побачити привида у власній квартирі, а навіть шукає зустрічі з ним. З тим, кого налякалися здоровезні дядьки-будівельники. Незрозуміло, чому привид синій. Вони ж, начебто, білі.
Якби було трохи більше гумору, це здалося б органічним. От, наприклад, як в оповіданні "Віддай моє серце", де герой поступово переходить од однієї реальності до іншої, при тому переконує себе, що це не жах і не фантастика, а косплей.
Та трохи забагато пояснень від привида у фіналі. До того ж показалася невдалою пряма згадка теми конкурсу - "Цирк — це втілення неймовірного".
Здається, що все це можна виправити, якщо обрати іншу інтонацію розповіді - можливо, трохи іронічну.
Удачі на конкурсі!