av015 "Банка з метеликами"Докладніше про те, що сподобалось, і те...
Сподобалось, як автор вправно підтримує інтригу. Те, що в занудних літературознавців має назву "перипетії". Щойно розв'язується одна проблема, й відразу герої вляпуються в іншу халепу. Їм фігово, читачам - приємно.
Гумор сподобався - м'який, ледь помітний, розчинений у природній говірній мові персонажів. Загалом, настрій оповідання сподобався. Не викликає негативні емоції. Попри складні обставини, герої не втрачають оптимізм.
От щодо імен я спочатку трохи заплуталася. Прийшлось перечитувати, щоб утямити - Хенаро і Гарсіа це одна людина, Олександр і Гайда - теж. Бо разом ім'я та прізвище в них лише на початку оповідання, а далі починаються варіанти.
Та ще одне муляло око, краяло душу.
Проте це мої власні забаганки, бо сьогодні побачила коментар, де це згадується не як недолік, а як перевага.
Козачка писал(а):
Нарешті!!! Моя улюблена наукова фантастика!!! Як у дитинстві чи юності!
Мені, навпаки, здається, що космос і чужа планета - зайві, вони суто антуражні. Сюжет нагадує східні казки. Три мандрівники йшли пустелею. Наприклад, це був торговий караван. До них послали поштового голуба з цидулкою - треба допомогти іншому каравану, який потрапив у біду. Там вони знайшли чарівне джерело, яке начебто перетворює людей на привидів. Але з часом розібралися, що все людство можна ототожнити з трьома стадіями розвитку метелика. Хтось на все життя залишається гусінню. Хтось застрягає на етапі лялечки. А хтось не боїться перетворитися на метелика.
А хіба не так? Хіба принцип роботи тих руїн на планеті нам автор розтлумачив? Ніт. От і виходить, що це не наукова фантастика, а фентезі чи казка. І це мені подобається.
Удачі на конкурсі!