Обговорення оповідання av006 Спадкоємиця

Чудове оповідання сподобалось все. Є кілька русизмів (стальний замість сталевий, заказ замість замовлення, ще щось), але они враження не псують.

Дякую за відгук.
Русизми для мене величезна проблема.

Вітаю, авторе! Цікаво. Неочікувано. Хотілося б розвитку стімпанківської теми, раз уже вона виринула на початку оповідки, але не сталося. Тим не менш, мені сподобалось)) Вичитка потрібна - втім, як практично кожному тексту на конкурсі))
Успіхів!

Дякую за відгук.

І нащо я це прочитала?..

По-перше, продиралася крізь текст наче крізь хащі - помилок дуже багато.
По-друге, надто багато розповіді і дуже мало дій.
Ну і по-третє - нащо ж ви так з дитинкою?
Мені до тих двох байдуже. Я взагалі нічого не зрозуміла, хто кому хто і що до чого. Зрозуміла лише, що дівчинка загинула.
Дуже сумно...

Вітаю, авторе!
Спочатку трохи здивувала головна героїня,така собі "тургеневська бариня", і веь її уявно пасторальний побут. Але по мірі розвитку сюжету дедалі більше розкривались додаткові елементи. І, як на мене, вийшла чудова символічна історія про прагнення необмеженої влади і те, до чого це призводить. До створення ілюзії, яка породжує Прірву і вже зовсім не ілюзорні жертви. Мені здається, це вдалося показати дуже вправно, докладно і глибоко. Дуже сподобалось!
Успіху на конкурсі!

Дякую, Сокира.
Дуже вдячний за відгук.

Дякую,

0. Прочитали бо, можливо, Вам потрібно виставити оцінку. Дякую. Сподіваюсь Ваше оповідання мені сподобалось.
1. Ось тут хотів би побачити хоч на деякі, щоб я міг їх виправити. Для того ж і потрібна критика.
2. Прийму до уваги.
3. Хочу Вас заспокоїти - Марійка жива, це нова Берегиня Джерела.
Марія Дмитрівна і Ганна - це її бабусі, Іван - син М.Д., Оксана - дочка Ганни.

Герої не добрі і не злі - у кожного своя правда.

Дякую за відгук.
Успіху!

Добре, що дівчинка не загинула. Хоча з тексту я цього не зрозуміла.
І ще мені не сподобався опис "дворових" і хазяйки: якось на українців не схоже. Більше на північних сусідів.

Здалось, що якось забагато антропоцентризму.
Зв'язок Людей і Природи – то добре.
Але чого Природу (а отже й майбутнє всього людства!) має аж так плющити від примх чи помилок окремо взятої людини – то якось дивно.
Або ж я чогось недогледів у важкому завершенні оповідання. Може воно мало бути довшим і зрозумілішим, а вступ – коротшим і ненатягнутим? І може не аж таким "нагнітальним".

Дякую за відгук.



Так. Над цим треба подумати.

Або я ще сам не зовсім зрозумів природу Джерела та його зв’язок з Берегинею.

Треба було/буде ретельніше продумувати/продумати механізм дії та взаємодії.

Ще раз - дякую.

Матримоніальність теми відлякує, якщо чесно. І знову оці штампи, в яких українська фантастика гине: родина й село.
Надто багато поетики, авторе. Побажання Вам писати більш сухо, більш стисло, менше води - більше дій, динаміки.
Удачі.

Дякую за відгук.

Прийму до уваги.

Доброго вечора!

Очі мої, очі! Такою кількістю помилок можна катувати коректорів. Або годувати коректорів. Або навчати майбутніх коректорів.

Найбільше я спіткнулася через русизми: "диковинка" ("дивина, дивовижа"), "насідка" ("квочка"), "нескладний" ("незграбний"), "заказ" ("замовлення"), "перехватив" ("перехопив")... Далі вже не спотикалася, звикла.

Також не дуже доречним здалося слово "негоже" (хоч в деяких наших словниках воно є, та українці частіше кажуть "не годиться").

"Іван вдихнув аромат кави і відповів:
- Ох, мамо. Якби я не знав про вашу безмірну турботу, то міг би подумати бозна-що, - сумно посміхнувся Іван."
Тут тавтологія, забагато Іванів. Я б радила написати "сумно посміхнувся він".

"Згадала бабусині згадала слова" - знову тавтологія.

А ще в тексті бракує кличних відмінків - Маріє, тату.

По сюжету: ідея цікава, сюжет оригінальний (особливий плюсик за паровий млин), діалоги живі. В цілому, оповідання сподобалося. Бажаю авторові удачі. Пишіть, розвивайтеся, талант у вас є, ще техніку б підтягнути.