Різонув епіграф.
Те, що у збірці не має бути російськомовних вставок, зрозуміло. З одного боку, це лише епіграф, якщо треба, його можна прибрати.
Але навіщо він узагалі тут? Ще й у якості назви.
Загалом в оповіданні два персонажі, один із яких має бути головним. Здається, що ГГ - таки безіменна жінка, вдова. Тому що Мартинець фактично спостерігач. Він пливе за течією, нічого не робить, навіть у фіналі відмовляється від складного, нездійсненного завдання. Чи викликає він емпатію? Чи хочеться поставити себе на його місце? Ні, бажання такого нема.
Подивимося на жінку. Трохи співчуття вона викликає через щиру любов до свого чоловіка. Щодо її поведінки, бажання покарати винних - чесно кажучи, байдуже. По-перше, через те, що вона неприємна. По-друге, їй нічого не загрожує. Вона фактично керує ситуацією і жодного разу не помиляється у висновках. "Орендувала" капличку під обряд - вийшло. Оживила мерця - вийшло. Хотіла покарати того, хто вбив її коханого - теж вийшло.
Далі. Як відомо, в оповіданні має бути два повороти сюжета. Перший маємо - лейтенант бачить автівку біля кладовища і це міняє його плани і призводить до нових "пригод". Поворот не зовсім неочікуваний як для такого сюжету, але розроблений досить цікаво.
Другий поворот, начебто, теж присутній. Це помста мерця. Але так і мало бути за бажанням жінки. Тож нічого нового не сталося.
Щодо "кільцевого" сюжету стосунків лейтенанта с дружиною - він має вигляд декоративної "вставки", яка трохи моралізаторські підкреслює, так скажімо, "родинні цінності". І входить у дисбаланс із головною частиною оповідання. Уявіть собі людину, яка вночі на кладовищі побачила зомбі. В якому вона буде психічному стані після цього? Я розумію, що це оповідання, це умовність. Але правдоподібність є необхідною умовою літератури. Інакше читач не повірить. Замість того, щоб повільно приходити до тями після всього пережитого, лейтенант одразу про все забуває. Думає лише про тещу, про те, як помиритися з дружиною. Бреше, що захворів, відмовляється від службового завдання... Тобто лишається остаточно всього, чим міг викликати емпатію. Може, так і було задумано, але завдяки цьому текст здається "холодним" і не чіпляє.
Ще треба додати, що за жанром це не міське фентезі. Це містика.
Удачі на конкурсі!