Обсуждение рассказа at002 Директор саду, котрого немає

Дякую, авторе, це прекрасно!
От прямо дуже добре, шкода, що немає смайлика з сердечком.
Трошки не всі коми на місцях, але то таке, задача редактору яка наразі анітрохи не псує враження від твору.

Початок був складним і трохи незрозумілим. Релігія підтримує людей у всіх починаннях? Ну, сумнівне твердження. Але далі... вихор емоцій настільки захоплює, що затамовуєш подих. Довіритись ворогу, щоб врятувати свої землі. Віддати власне життя за життя рослин, коли знаєш, що цей вчинок абсолютно ніхто не оцінить, не згадає. Але, зрештою, в них вийшло. Сад квітне і по нині, на скільки я розумію.
Це було справді круто. Дякую!

Як об'ємно, гарно написано! І герої не банальні. Це - одне з моїх улюблених оповідань на конкурсі (поки що).

Розкішно! Читала і облизувалася. Дякую за задоволення )))

Дякую, Дракотику! Сердечко собі доуявимо. )) А коми, то так - прокляття, але будемо боротись.

Дякую, Мартине! Це так втішно, коли вдається передати оцей "вихор емоцій".
І так, сад квітне і понині. І понині повен химерних істот, тож все вдалося.


А що саме у оповіданні створило таке враження? Бо цього геть не закладалося. Цікаво було б дізнатися.

Велике дякую за відгук! Сподіваюся, оповідання з улюбленців не вибуде. )))

Дякую вам за відгук! Це прекрасно, коли вдається зробити так, щоб читач облизувався.

Вітаю. Чудовий твір. Як на мій смак, Гайовиця надто істерична і ботанік не в міру мелодраматичний, але в них віриш, особливо з поправкою на час. Коми вже згадали і деякі слова варто б замінити (все ж замість "розсіяно" краще написати "неуважно"). Загалом враження сильні, образи яскраві, фантазія переливається через край. Однозначно заслуговує на бал та прохід у другий тур. В ньому ж, якщо обидва потрапимо, найвищу оцінку не поставлю, бо міста все ж малувато, але точно дам вище середньої.
Успіхів!

Вітаю, Авторе!
Чудове оповідання, драматичне і зворушливе. Емоції у героїв часом трохи надмірні, проте все так добре збалансовано, що це у творі виглядає природно. Цікава історична основа, і добре описані люди і істоти, для яких у житті є важливіші речі, ніж особиста зручність і корисливість. Адже багато гарних речей у світі існує саме завдяки отаким «ідеалістам», яких прагматики зазвичай не розуміють і зневажають.
Успіху у конкурсі!

А що саме у оповіданні створило таке враження? Бо цього геть не закладалося. Цікаво було б дізнатися.[/quote]


Перепрошую. Всі починання, що стосуються землі. Це все моя неуважність.

Чудовий твір. Читався легко.
Нотка історії підкреслює твір та його значення.

Вітаю, авторе.

На початку Майка сильно дратувала, але то основа подібних персонажів в подібних сюжетах. Тому, знаючи, що в кінці вона змінить погляди, зміг дочитати.

Це здалося зайвим. Нащо мені було уявляти, як крук жере тих білок? Що це дало для сюжету?
Навпаки, в мене образ Майки трохи порушився.
Так-то навіть квітку зірвати - гріх, а білок на, жери, я ще й тобі їх наловлю.

Або ж я зовсім не зрозумів її образ.

Але, якщо не зважати на цей момент, твір сподобався.

Удачі.

Якщо можу вставити свої 5 копійок, то світ хтоні - жорстокий, а крукам потрібно їсти. Це факт (про круків точно!). Живитися божою росою не може жодна тварина. Принцеси теж бувають в туалеті Тож, на мій погляд, це чудова деталь, яка робить усіх живішими, ближчими до природи. Що ж поробиш, гуманність у світі гайовиці (та й в лісі взагалі) так і не вигадали! Та й навіщо гайовиці людинолюбство? У неї власна мета.
Але то я так, докидаю)