Обсуждение рассказа au023 Лірник

Чергування мов і стилів робить оповідання схожим чи то на лосткутну ковдру, чи то на літопис...

Вітаю! Композиційна ідея загалом цікава, але все інше мені здалось дуже заплутаним. Вставки староруською мовою гарні, а от російська тут взагалі ні до чого і ріже око. Імітація розмов українців російькою взагалі завжди виглядають недолугими, у в цих уривках це видно повною мірою. Пісеньки від Городецького теж недолугі. У мене лишилось враження якогось вінігрету з претензією на "політику", який до того ж нічим не закінчується. Автор зібрав докупи шматки з кількох книжок у довільному порядку - і що? Це мусить називатись художнім твором?
Але, може, хтось інший у цьому розбереться краще.
Успіху!

Авторе, вітаю! Загалом, сподобалося, хоча фантастичного елементу мені не вистачило. Цікаві паралелі історичних подій із сучасністю, але трохи різонули сучасні слова: сепаратисти, олігархи. Треба було якось стилізувати мову. Знову ж таки російськомовні вставки можна було робити українською, бо трохи заплутує. Але враження непогані, удачі на конкурсі!

Таке собі. Мені не сподобалося.

Вітаю, авторе 023!

Огра, здається, отримала якусь дивну страву. Мабуть, це молекулярна кухня. Виглядає не дуже, але смак - смак залишається.

1. Название. Никакое. Рассказу в целом подходит. Может, даже чем-то запомнится. Герой, давший название рассказу, впрочем интересный.

2. Перше речення:"Зима настала така м’яка, якої і старі люди не пам’ятали." Гарно, справді гарно, аж дух захоплює. Та й весь перший абзац такий. Мабуть, найгарніший іх усього, що поки що читала на конкурсі. Вмів пан Сенкевич писати, егеж?

3. Рассказ в целом. Читать было не легко, но интересно. Параллели между Бодей и современностью позабавили. Не часто героическую освободительную борьбу украинского народа ((с) школьный учебник истории) называют польским сепаратизмом.
Количество использованных источников достойно школьного реферата или слабенькой курсовой. Жаль, что ссылки не стоят, приходится в Гугл ходить, уточнять, чей текст.
Писать это наверняка было весело. Читать, если не наивной Огре после нескольких лет сна, а кому-то умному, может быть, тоже весело.

4. Післясмак - постомодерн, як він є. Була певна, що він вже не в моді, а ти диви, як воно.

Спасибо, автор!

Композиція твору має бути однією зі складових, що передає ідею твору.
У цьому оповіданні, так вийшло, перше, на що звертаєш увагу - це саме дивна композиція. Дуже вправна стилізація літопису - і сучасні вставки. Городницький, щойно погуглила, це російський "бард". Виходить, що автор дивиться нібито з його точки зору, крізь його вірші? Але навіщо? Де власне авторський, внутрішній стосовно подій, погляд на те, що відбувається?
Навіть пряма аналогія із сучасними подіями не скасовує того, що в оповіданні має бути власна ідея, зрозуміла композиція та поєднання образів із суттю твору.
Чергування мов теж не має об'єктивної мети. До чого це? Так само можна було зробити ці вставки німецькою, англійською або взагалі японською мовами.
Удачі на конкурсі!

Це не оповідання. Це називається "впихнуть невпихуемое". Тобто спроба запхати в короткий текст усе, що знає автор на цю тему.
Не сподобалось.

Неоднозначне враження. Ідея написати оповідяння складене зі шматків літописів сама по собі - цікава, але виконання, на мій погляд, не зовсім вдале. Чергування мов і стилів дуже заплутує і здається недоречним. Втім, успіху.

Вітаю, авторе!

Доволі неоднозначне оповідання вийшло. Різонуло чергування мов. Певно, я просто не зрозумів задуму. Можливо, пізніше повернуся до оповідання і скажу щось конструктивніше.

Успіхів та наснаги!

Долучуся до попередніх коментаторів.
Ідея попрацювати з історією і звернутися до класиків - хороша.
Але навіщо компілювати уривки творів, ще й різними мовами, ще й зі словами-дисхронізмами ("агітують за сепаратистів", приміром) і сучасними мемами - і називати це художнім твором? Я би назвала це останнім щаблем розвитку постмодерну - деконструкція зі створенням колажу, про сенс якого треба здогадуватися, поки автор чи авторка "попивають сік у своєму кварталі". Але час постмодерну минув, бо його адепти вже розібрали у світі все, що можна - і нічого не створили натомість.
Автор чи авторка явно натякали на сучасні події, бо широко використали меми на кшталт кривавого пастиря і кінець епохи бідності, але так все змішали, що я так і не змогла зрозуміти, що це було. Може, проблема в мені Здалося, що автор висміював проукраїнську повістку, але певності немає. Бо сама конструкція твору не дає жодного розуміння того, куди хилить автор.
На жаль, загальні враження негативні, але бажаю автору успіху. Можливо, ваш твір оцінить хтось з більш гострим розумом, ніж мій. Вибачте.

Вітаю. Сама історична ідея хороша. У вас вийшло, як пиріг, де тісто смачне, а начинка застрягає між зубами й несолодка чи несолона. Тобто вставки російською мені дуже заважали.

Кортить почути думку автора. Бо забагато питань, на які нема відповіді в тексті.

Вітаю. Що ж, це навіть оповіданням назвати важко. Почну з гарного: читати було приємно. Форма подачі нестандартна, а отже й за сміливість варто похвалити. А ще за старанність: робота з джерелами багато чого варта.
Щодо сюжету… знаєте, я в школі робив реферат по Яремі Вишневецькому. Все ж це людина, при якій моє рідне місто досягло найбільшого процвітання та значущості. Так от, він завжди страждав від нестачі грошей і, щоб її позбутися, позакладав чимало своїх земель. Враховуючи це, король з нього вийшов би на зразок англійського Іоанна Безземельного, хіба що з домішкою войовничості його старшого братика. Власне, син Яреми королем таки став і ввійшов в історію як найгірший з польських монархів. Хоча це ж альтернативна історія, тому тут все можливо.
Загалом, не бачу виправдання назві. Лірник тільки співає й шпигує, при чому останнє робить у реалістичній, але від того не надто захопливій манері. Все ж Флемінг не дарма зробив Джеймса Бонда зовсім не схожим на своїх колег у Адміралтействі. Тому, як на мене, всі ці інтриги якісь надмірно закручені й беззубі, адже ми не бачимо жодних їхніх наслідків. Що є Лірник, що нема, нічого не змінюється.
Все ж поставлю «2» за мову, форму й роботу з джерелами. Але, як вже сказали до мене, твору тут немає і хто це тільки у другий тур пропустив? Також я не можу назвати російську «вставками», бо її тут більше, ніж французької у «Війні та мирі». Як на мене, це повноцінна двомовна робота і взагалі дивно, що Сенкевич не у оригіналі.
Успіху не бажатиму, бо не схоже, щоб автор його прагнув.