Обсуждение рассказа aq006 Не ображайте жінку

Якщо не зважати на деякі помилки, оповідання гарний кандидат на перемогу.
Успіхів на конкурсі))

Дякую за відгук! Бажаю успіху навзаєм!

P.S. Ще б розібратись з роботою цього форуму, було б взагалі люкс!

Незле, хоча це й не той горор, який може налякати (а радше таки фольк-фентезі). Ну і кіт, та ще й речистий - на цьому конкурсі явний перебір . І так, є трохи очепяток.
Удачі на конкурсі!

Дякую за зауваження. Так, вже побачила в назвах і коментарях, що коти то "хіт сезону". Що поробиш, така вже та котяча доля - бути символом містики в Україні))

Що ж, усе зрозуміло: більшість авторів боїться котів. Насправді, великий плюс оповідання, що це дійсно горор. Фольклорно-готичний, з елементами новаторів XVIII-ого, класиків XIX-ого та відморозків XX-ого сторіччя. Героїню розумієш, жорстокість виправдана та ефектна, містика темна й автентична. З мінусів:
- дещо кострубата мова, але вона навіть додає атмосферності;
- доки не згадали мобільні, подумував, що вск відбувається в кріпацькі часи. Я розумію, глухе село, але згадка про посаг таки була зайвою;
- священник-Тур, та й все пояснення подій зайве. Йому місце у повісті на основі цього оповідання, але цей формат воно тільки обтяжує, до того ж, позбавляючи надприродне його головної зброї: таємничості.
- образи нечистої сили яскраві, ефектні та різноманітні, але все ж їх забагато. Навіть складається враження, що автор не знав чим налякати, тому стягнув докупи і щурів, і павуків, і відрубані голови. Як мінімум це не економно: деякі з цих створінь цілком власного оповідання заслуговують, а Ви їх на підтанцьовці в БЛУДливого кота лишили
Та, незважаючи на озвучені вище претензії, оповідання дуже сподобалося. Гадаю, як мінімум в другий тур воно пройти повинно, а от щоб виграти доведеться з рештою котів поборотися.

Олександр Ігнатенко
Дякую за відгук, візьму до уваги зауваження. А щодо посагу - на Львівщині наречена перед весіллям і досі має купити кожному близькому члену родини нареченого подарунок. Та і в таких випадках, досить часто жінкам муляють відсутністю приданого, вірогідно я просто не доцільно використала слово "посаг".

Вітаю!
Вправно написано. Може, дійсно, варто перенести дію у дев'ятнадцяте сторіччя? І замість поліцейських жандарми?
Брехати не буду - прочитав з другого разу. Чи то у мене в сім'ї все аж надто гаразд, але уявити такі відносини в родині в наш час мені було важко.
У будь-якому випадку бажаю успіху на цьому конкурсі і всіх наступних!

Панас
Дякую за відгук. Щодо переносу дій, так ця думка виникла вже після відправлення тексту, так направду було б ліпше. А от на рахунок сімейних відносин - не згодна, статистика насилля в родинах, як фізичного, так і психологічного - не втішає.

Гарне оповідання, відчувається подих містики, але пануванню страху заважають голлівудські шаблони та занадто багато дії. Я б порадив зменшити, не втомлювати читача намаганням напустити жаху. Мова багато, вона й так створює відповідну атмосферу. Тож не варто описувати усі ті вивернуті коліна, арахноїди таке інше.
Перечитайте Гоголя, у вас дуже схожий підхід до побудови. Але замість того щоб грати повітрям ви накидали цеглин. Приберіть зайве, думаю за пів року зрозумієте, про що я, особливо коли побачите аналогічні штампи у інших авторів. Тай назва трохи видає жіночі травми.

Нє, тут я не згоден, якщо буде 19 ст. то одразу на летят критики з обвинуваченням у плагіаті Гоголя. Тай пройде 100 років нащадки побачать, що у нас теж как би куча монстров завєлася...

БендерБей
Дякую за критику, та зауваження.
- то ви трохи перегнули, не обов'язково бути травмованою, щоб намагатись звернути увагу на проблеми, які існують у суспільстві.

Ну вона не звучить. Колись був такий журнал Фітіль. Саме там використовували подібні назви.

--------------
Модерировалось Администратором.

Те що вона не звучить, це одна пісня, а те що ви мені діагноз поставили - геть інше.
А щодо журналу - на жаль, чи може і на щастя, або не застала/або не бачила, тому навіть гадки не маю, про що мова.
Конкритизуйте, якщо вже взялись, що саме вам не подобається? Не звучить - якийсь дивний аргумент. Я особисто вкладала в назву не прохання, а застереження. А там вже кожен додумав "в меру своей распущенности".

Вітаю, авторе!

Оповідання однозначно сподобалося. Гостро, динамічно, атмосферно. Окремий плюс за національний колорит. Мені мобільні телефони випали з канви розповіді, чомусь в голові малювалася картинка 80-тих. Підняті питання актуальні, бажання помсти виглядає цілком органічно.

Успіхів!