Спасибо за отзыв,
Карусель.
Для "дамы с косичками" планировалась ещё одна сцена. В корчме во время грозы у неё угоняли машину, и Яловецкий помогал её вернуть. Там же намёками должна была проявиться его не совсем обычная сущность и связь со Степным Дядькой. Тогда переход в другое время выглядел бы менее "внезапным". Алёна и Стас тоже должны были участвовать в той сцене. Но не влезло нифига!
Сначала ведь как - пришлось разобраться с тем, что происходило в 18 веке. На это внезапно ушла половина знаков. А из того объёма, что относится к нашему времени, половину заняла развязка конфликта Кукольника и Яловецкого. Так что, вроде бы, всё объективно, но чего-то не хватает. )))
Но без дамы с косичками тоже нельзя! Этот персонаж работает на идею рассказа.
Вихри... Это народные верования украинцев. Мне мама в детстве говорила - не наступай в вихрь, а то заболеешь! Иначе придётся искать конскую косточку, переливать через неё воду и пить.
Цитата:
Вихор
Семантика традиційного уявлення про вихор істотно відрізняється від народних уявлень про вітер (як уособлення природно-атмосферного явища в образі сердитого, вусатого дідугана). Божественна суть та персоніфікація вітру зафіксовані ще в давньоруських джерелах («Слово о полку Ігоревім»). Вихор же у народній демонології — це сам нечистий, чорт.
Хоч і змальовувався він в антропоморфному образі покритого шерстю чорного чоловіка, проте крила, великі кігті та хвіст видають його зооморфну природу. Живота вихор не має, а відтак літає з відкритим нутром, за що й названий «котолупом». Живе у полі або в скелі, постійно перелітаючи та перебігаючи з місця на місце. Надто рухливим стає перед бурею, шукаючи схованки собі від грому, який вбиває його. Коли здійметься вихор, у народі кажуть, що це «сам нечистий справляє своє весілля». Вірили, що коли вцілити ножем у вихор, то можна вбити його. Потрапити у вихор було вкрай небезпечно, оскільки це могло спричинити психічну («чорну») хворобу або каліцтво. Існувала в народі ціла система магічно-захисних дій, метою яких було уникнути небезпеки від «підвію» вихором. Суттєва відміна вихору від інших нечистих сил — його здатність діяти не вночі, а вдень.
А вот "начальник" вихрей Степной Дядька, он же Блуд, он же...
Цитата:
Блуд — за уявленнями українців, різновид нечистої сили. Згідно з легендою, блуд — це скинутий богом з неба злий дух (слуга Сатани), що не встиг приземлитися і завис у повітрі після того, як Бог промовив «Амінь». Відтак блуд чіпляється до кожного перехожого, який випадково доторкнеться до нього. Може прибрати вигляду птаха, панії, чоловіка, кота, пса, світла тощо. Найчастіше «чигає» на подорожнього на роздоріжжі. Вчепившись у людину, блуд водить її до повного знесилення на одному місці або заводить у болото, воду чи іншу прірву, а то й жорстоко збиткується над нею. Серед численних захисних засобів проти блуду рекомендувалося знати день уродин і хрестин; пригадати, на який день припадав Святий вечір і які страви тоді подавалися або хто стояв праворуч від людини, що заблудилася; перевернути на собі сорочку та ін. Зникав блуд (розсіювався) після того, як проспіває півень, що вказує на пряму спорідненість цього персонажу з демонологічними нечистими силами.