Щодо конфлікту.
Бажано не читати тим, хто ще не ознайомився з твором, щоб мої думки ненароком не вплинули на ваші)
Думаю, має сенс сказати кілька слів з приводу цього оповідання і сюжету. Багатьом читачам цікаво, що ж автор, тобто я, хотів вам сказати і показати. Насправді це оповідання писалося просто тому, що у мене виник певний образ у голові. Місце, у якому час застиг, нехай і сталося це не магічним чином, а тому, що так забажали люди, далі вже саме якось обросло деталями. Так от, конфлікту як такого немає. Явного немає. Але що ми маємо? Маємо крихітний світ, де все відступає від загальноприйнятої норми (норму і її поняття несе у собі Корнелій). Замість того, щоб андроїди прислуговували людям, тут все навпаки. Все не так, як звик ГГ, і це його бентежить і лякає. Хіба ви не стикалися з таким? Думаю, кожен хоч раз у житті спілкувався з людиною, яка щиро дивувалася тому, що у оточуючих є вподобання, які не збігаються з її власними. Яка щиро дивується, як може бути не так, а інакше? Коли щось не підпадає під стандарт, це дивно, ненормально, дико, треба одразу все виправити, щоб було як у всіх! Треба? Точно? А хто задав ці стандарти? Хто сказав, що правильно саме так? Що неправильно для одного, те норма для іншого. Усе, що я хочу сказати цим оповіданням, так це те, що терпимість йде поряд з людяністю. Не можна ламати те, чого сам не збудував, і від чого тобі ні гаряче, ні холодно, тільки тому, що має бути по-іншому і крапка. У кожного своя правда, свій спосіб життя. Цьому світу бракує поваги до чужого вибору і чужої думки. Людям бракує. Дякую за увагу.
|