 |
|
| |
12:11 08.06.2024
Пополнен список книг библиотеки REAL SCIENCE FICTION
20:23 19.05.2023
Сегодня (19.05) в 23.59 заканчивается приём работ на Арену. Не забывайте: чтобы увидеть обсуждение (и рассказы), нужно залогиниться.
|
|
|
|
|
|
Чорний, величезний, мов авіаносець, броньований лімузин оскаженіло мчав містом. Чорні позашляховики з охороною, мов крейсери утворили навколо нього стальне, непробивне кільце й розчищали йому шлях, розганяючи у різні боки автівки та пішоходів. Пасажир лімузину понад усе в житті жадав потрапити до космопорту. Там йому за шалені гроші вже купили місце на одному із зорельотів Розвинутих Світів, на якому він залишив би цю планету і позбувся того, хто гнався за ним.
Вони не встигли.
На невеличкій площі перед першим позашляховиком наче з повітря з'явився окутаний золотавим сяйвом чоловік у чорній масці та у темно-синьому плащі. Його могутня фігура від ніг до горла була затягнута у темно-синій блискучий костюм із величезною золотою блискавкою на грудях. Поверх костюма невідомий носив золоті плавки.
Водій навіть не спробував загальмувати, а навпаки ще сильніше натиснув на педаль газу. На неймовірній швидкості броньована машина налетіла на чоловіка, звилася у повітря та виконала карколомний кульбіт, осипаючи все навколо битим склом і уламками зім'ятих механізмів. Під радісні оплески перехожих вона з гуркотом впала на землю і котилася площею, поки не умазалася у припарковані на протилежному боці машини.
Повітря наповнилося виском гальм, димом та смородом від паленої гуми. Кортеж зупинився. Із позашляховиків вискочили громили з автоматами та відкрили шалений вогонь по чоловіку у плащі. Проте жодна з куль не причинила йому шкоди. Вони відлітали від нього, мов горох, били вітрини магазинів та вікна, залишали подряпини на стінах домов. Почулися крики зачеплених рикошетом глядачів.
У даху лімузина відкрився люк, звідти висунувся крупнокаліберний шестиствольній кулемет і випустив довгу чергу. Жертв та пошкоджень побільшало, але чоловік у плащі навіть не похитнувся. З лімузину вискочило ще троє громил і, поки інші марно розстрілювали свої набої, кинулися відкривати багажник. Через декілька секунд стало зрозуміло, що друга задня вісь лімузина належить сорокаміліметровій автоматичній гарматі. Громили витягнули її з машини, розвернули стволом у сторону чоловіка у плащі і відкрили вогонь. У ту ж секунду він зірвався з місця, підскочив до першого позашляховика й штовхнув його рукою. Машина полетіла у бік і знесла автівку, що зупинилася неподалік місця битви. Слідом прилетіли й громили з понівеченою зброєю у руках
Чоловік у плащі носився площею та мов сухе листя розкидав у різні боки позашляховики та бойовиків. Трійко громил ніяк не могли піймати його у приціл та тільки дарма косили з гармати все навкруги, вибиваючи химерні узори на стінах будівель. Невідомий підбіг до гармати, схопив її за ствола, розкрутив над головою та поцілив у вікно на третьому поверсі. У ту ж мить ще один громило навів на нього реактивний протитанковий гранатомет і натиснув на спуск. Чоловік у плащі легко злетів у повітря, граната пролетіла під ним, влучила у будівлю і вибухнула. Навкруги розлетілися скло та цегла, у стіні утворився величезний отвір, в середині почалася пожежа. Запахло газом з розірваного газопроводу, у небо вдарив фонтан води із зірваної пожежної колонки.
Чоловік у плащі розкидав останніх громил, легко підхопив на руки лімузин і переможно підняв його над головою, наче спортивний трофей.
– Мої співвітчизники, – почувся його сильний, гучний голос. – Ви бачите перед собою керівника величезної банди злочинців, яка оплутала своїми щупальцями всю нашу планету. Проникла у всі гілки влади та облаштувалась на всіх її рівнях. Вона запустили свої жадібні руки і до державної скарбниці, і до ваших кишень. Роками ці бандити порушували закони, плювали на мораль, жили за наш рахунок, пили нашу кров. Їм здавалося, що це буде вічно, бо вони оточили себе залізобетонними стінами з охоронців, адвокатів, продажних поліцейських, прокурорів та суддів. Але сьогодні настав час їм відповісти за свої злочини. Щойно я, Блискавка, спіймав їх ватажка та передам його до рук влади, щоб вона зчинила над ним правосуддя і покарала його належним чином. Сьогодні я показав, що можна й треба покликати до права цих кровопивць. А завтра ми очистимо від цієї мразоти всю нашу планету. Запам'ятайте, нема нічого неможливого для людини, котра бореться за своє щастя, за майбутнє своїх дітей!
Під шалені оплески та схвальні крики глядачів Блискавка злетів з лімузином у полуденне небо та помчав геть. Камера повернулася і спіймала розпатлану та розхристану тележурналістку у брудній, подраній одежі, яка збуджено стогнала у мікрофон:
– Щойно ми побачили черговий подвиг супергероя Блискавки, котрий безстрашно кинув виклик всій організованій злочинності нашій планеті та їхнім посіпакам з влади та правоохоронних органів!
Вона широко посміхнулась, продемонструвавши свіжі дірки на місті зубів, втратила свідомість та гепнулась на купу битої цегли. Газопровід вибухнув.
* * *
Міністр внутрішніх справ вимкнув запис та повернувся до зібрання.
– Ми довго,.. цілий місяць!.. змушені були спостерігати це неподобство. Цей несамовитий вихор злочинності, що охопив планету, але не мали сил його зупинити. Ми ковтали образи, згорати від сорому, страждати від власної безпорадності. Але сьогодні цьому прийшов кінець. У відповідь на наше благання про допомогу Рада Розвинутих Світів прислала до нас справжнього супергероя, – міністр подивився у папери, несподівано почервонів і запинаючись вимовив: – мол… молодого інспектора з відділу… Коротше кажучи, інспектор Богдан прибув… З відділу… Так і є, з відділу він прибув.
Богдан прекрасно розумів чому збентежився міністр. Не кожний чиновник міг вимовити, що до них на планету прислали працівника Відділу у Справах Недорозвинутих Світів. І те, що його так "підвищили" на декілька щаблів, Богдан розцінив як скромний хабар за мовчання. Хоча, не кожний чиновник міг повідомити, що їм на допомогу прислали всього лише молодшого детектива.
Богдан встав та вклонився.
– Отже, інспекторе, – звернувся до нього Міністр, – ми просимо вас негайно приступити до роботи й позбавити нас присутності цього кримінального покидька.
– Прошу вибачення, але я не розумію в чому полягає моє завдання, – здивувався Богдан. – Голова кримінального синдикату заарештований і знаходиться у ваших руках. Що мені у вас робити?
Повисла гнітюча тиша, під час якої всі втупилися у Богдана, наче він сказав якусь дурницю. Обличчя міністра стало буряковим, він беззвучно розкривав та закривав рота, поки нарешті не вичавив із себе:
– Кого тут хвилює цей бандюган! Кому він потрібен?! Я мав на увазі цього психа Блискавку! Зловіть його негайно, поки він все тут не розтрощив!
Тепер вже Богдан декілька секунд не міг нічого сказати, а присутні поліційні чини репетували, перебиваючи один одного:
– Через нього парламент обрізав нам бюджет! Кажуть, навіщо платити поліції, якщо їх роботу виконує один тип у золотих трусах?!
– Там вже є законопроект про розпуск поліції, бо вона не потрібна, коли є такий супергерой!
– Опозиція вимагає в нас відповіді, чому ми досі не могли заарештувати цього мафіозі, якщо це легко зробила лише одна людина.
– Всюди проходять масові акції, на яких громадяни уславлюють Блискавку і одночасно вимагають в нас негайно припинити зчинений ним безлад.
– Журналісти подали на нас до суду. Бач ми не забезпечуємо безпеку їхньої роботи!
– Цей Блискавка невразливий для куль. Його не можна наздогнати ні машиною, ні вертольотом, ні реактивним літаком. Він невидимий для будь-яких приладів, – говорив міністр. – Тож ви, юначе, наша остання надія. Йдіть та спіймайте його!
Слухаючи це Богдан із сумом думав, що у нього зараз набагато менше шансів спіймати Блискавку, ніж у інших. Після його прибуття на цю планету Галактична Митна Служба, котра стежить, щоб високі технології не потрапили до відсталих світів, обшукала його, заглянула у всі отвори, просвітила усіма можливими променями і відібрала усі поліційні гаджети, залишивши тільки комунікатор.
* * *
Щойно Богдан вийшов з кабінету Міністра, він одразу побачив їх, людей у чорних костюмах. Вони заполонили увесь коридор і старанно не звертали на нього уваги: хтось читав газети, хтось плани аварійної евакуації, хтось нюхав пальми у вазонах, хтось ці пальми поливав.
Богдан рушив коридором. Чоловіки та жінки у чорному відводили від нього погляди, але як тільки він проходив повз них, кидали свої справи та йшли слідом. І коли Богдан наблизився до кабінету, котрий йому виділили для роботи, за ним вже рухалась чималенька процесія.
Біля дверей стояв ще один мурмило у чорному. Він підніс руку до рота та голосним шепотом повідомив:
- Орел залетів у дупло.
Двері до кабінету були відкриті. Усередині теж знаходився чоловік у чорному. Уся обстановка носила сліди нашвидкуруч проведеного обшуку (і дарма, бо Богдан до цього моменту до кабінету не заходив).
- Хто ви? - роздратовано спитав Богдан.
- Ми ССТО, - повідомив чоловік і побачивши, що Богдан пересмикнув плечима, пояснив: - Секретна Служба Таємних Операцій. Тепер уважно дивіться на екран, – на секунду він запнувся і запитав: – Сподіваюся, вам оформили допуск до державної таємниці?
На екрані допотопного комп'ютера Богдан побачив теж відео, яке щойно дивився у міністра МВС.
- Доповідайте, - наказав чоловік, коли ролик зупинився.
- Що доповідати? - спитав Богдан.
- Як йде ваше розслідування щодо втручання пінгвіноїдів у життя нашої планеті.
- Хто такі пінгвіноїди.
- Не придурюйтесь! Всі знають, що вони таємно захопили владу у Галактиці, а тепер хочуть зграбастати й нас. Блискавка їх агент, замаскований під нашого співвітчизника.
- Чому ви вирішили, що Блискавка якось причетний до інопланетян, - за час своєї служби Богдан вже второпав, що обговорювати нав'язливі ідеї, то марна справа, і тому намагався лише отримати хоч якусь корисну інформацію.
Чоловік подивився на Богдана, мов на недоумного.
- Це ж очевидно! Гляньте на його костюм. У нас так ніхто й ніколи не одягався. І тільки незвичний до людського одягу пінгвіноїд натягне труси поверх штанів. А ще цей дивний знак у нього на грудях.
- Це зображення блискавки, - сказав Богдан.
- Блискавку малюють не так, - заперечив чоловік.
Він взяв аркуш паперу і швидко зобразив на ньому щось схоже на рослинну кореневу систему.
- Ось так малюють блискавку, - сказав він, - Тож і сліпому зрозуміло, що тут замішані пінгвіноїди. Тому ви повинні постійно повідомляти нам всю отриману вами інформацію.
- Передайте своєму керівництву... - роздратовано почав Богдан, але чоловік підняв руку.
- Я нічого не можу передати своєму керівництву, - сказав він. – Ми Секретна Служба. Наші особистості - це велика таємниця. Навіть для нас самих. А особистості наших керівників і поготів. До того ж, в нас немає часу на балачки, бо зараз вас поведуть до прокуратури, а потім до суду.
* * *
– Подивіться на це неподобство! – кричала Генеральний Прокурор показуючи чи то на екран з вже знайомим Богдану відео, чи то на великий, чорний лімузин, котрий застряг у вікні її кабінету на десятому поверсі.
– Він вважає, що йому все дозволено! Що він може просто так хапати людей на вулиці й кидати їх до в'язниці?! Далі він вмиває руки, а нам доводиться викручуватись! Він, виходить, герой, а ми покидьки. А як ми можемо подати на цього бандита до суду, якщо в нас і справи на нього немає?! Немає доказів! Немає свідків! Його адвокати порвуть нас на першому ж засіданні!
* * *
– Ви розумієте, в яку скрутну ситуацію я потрапив?! – запинаючись промовив суддя, після того, як Богдан вчетверте продивився відео з Блискавкою. – Я буду змушений відпустити затриманого Блискавкою мафіозі, бо проти нього немає жодного доказу. А під вікнами суду зібрався чималенький натовп, який готовий лінчувати мене, якщо я не посаджу його!
– Відмовтесь від цієї справи,– порадив Богдан.
– Не можу, – простогнав суддя. – Я єдиний суддя, хто не встиг втекти. Інші вже сховалися. Хто у лікарнях, хто у бункерах. Все судочинство на нашій планеті завмерло, і ви єдиний, хто може врятувати нас від цього колапсу.
* * *
Коли Богдан вийшов із будівлі суду, біля нього з виском загальмувало п'ять броньованих позашляховиків, з яких висипали громили з автоматами. Богдану заліпили рота стрічкою, зв'язали руки та ноги, запхнули до мішка та кинули до багажнику.
* * *
– Запам'ятайте, юначе, Усесвіт тримається на тонкій рівновазі, – казала Хресна Мати місцевої мафії, поки Богдан передивлявся остогидле відео з Блискавкою. – Ми не сильніші за державу, але й держава не сильніша за нас. Всі підтримують рівновагу та чесно стрижуть лохів. А цей Блискавка порушив рівновагу, і тепер Усесвіт може поринути у суцільний хаос. Тому ви повинні спіймати Блискавку й таким чином запобігти апокаліпсису. Заради Усесвіту.
* * *
Богдан стояв між домовинами у темному підземеллі, де на стінах висіли скелети, й на екрані, вмонтованому у стару реліквію, знов передивлявся відео з Блискавкою.
– Тільки з веління Великого та із силою його людина здатна творити дива, непідвладні іншім, – громовим голосом провіщав з темряви таємний представник місцевого релігійного культу. – А провідником волі Великого є наш Храм, і тільки в ньому людина може отримати його міць. А цей Блискавка жодного разу до Храму не приходив і ось тобі… трах-бах! Дива усілякі витворяє! Не отримавши на те повеління Великого! Це похитне віру людську, а без віри людина жити не може. То ж заради людей…
* * *
– …заради наших дітей, котрим скоро не буде чого їсти, зупиніть цього безумного Блискавку! – плакався Богдану Голова Асоціації Страховиків, показуючи на екран, де кинута Блискавкою машина врізалась у інші, – Ми ж завтра розоримося! Спочатку всі у захваті від того, як Блискавка схопив голову мафії, і всім начхати скільки автівок він при цьому розтрощив та скільки порушив будівель. А потім вони витаскують з-під розвалин страхові поліси й біжать до нас. Водії вимагають компенсації, як при звичайнісінькому ДТП. Інші вимагають з нас виплати за шкоду від природного лиха. Ми х страхуємо від природного лиха, а він же Блискавка! І ми не можемо нікому відмовити, бо їх дуже багато, і вони погрожують розтрощити тут усе, якщо не отримають своїх грошей.
* * *
- Богдан! Доповідайте, куди ви поділися, і що робили весь цей час! – голос начальника прогримів у навушнику так, що мозок здригнувся.
- Увесь цей час я спілкувався з людьми, котрі бажають здихатись такого собі Блискавку.
Богдан швидко йшов вулицею, намагаючись знайти місце, де б він нарешті міг спокійно посидіти та обдумати своє розслідування. Повертатись до кабінету він не хотів, бо був впевнений, що там на нього знов чекають потерпілі.
- Що за "блискавка"?
- Якийсь чоловік роздобув собі легкий бойовий костюм і наробив великого шуму.
- Бойовий костюм? - стривожено перепитав начальник.
- Так. Неповної комплектації. Без зброї. Можливо списаний. В наявності тільки легкий броньовий захист, захисне силове поле малої потужності, мімікрійне маскування, підсилювачі м'язів, антигравітаційний двигун і живильні елементи. Костюму змінили колір та зробили малюнок блискавки на грудях.
Начальник, щось буркнув та відключився, а Богдан почув радісні дитячі крики. Повернувшись він побачив Блискавку, котрий в оточенні дітей робив селфі біля фонтану.
- Поліція! - крикнув Богдан, вихопивши з кишені поліцейський значок, який йому видали у міністерстві планети.
Він зробив декілька гігантських стрибків й обхопив Блискавку руками, намагаючись не думати, що робитиме, якщо той злетіть. Блискавка сіпнувся і заволав. Костюм затріщав, розвалився на частини, і перед Богданом постав невисокий лисуватий чоловічок у майці та трусах, зовсім не схожий на супергероя. Шоковані діти скам'яніли.
– Ти чого хапаєш! – крикнув чоловічок. – Костюм мені порвав! Знаєш скільки я за нього заплатив?
– Блискавка? – ошелешено запитав Богдан.
– Який я тобі Блискавка! – завивал чоловічок. – Я бухгалтер!
– А костюм де дістав?
– Там купив.
Чоловічок показав на магазин, у вітрині якого стояло декілька манекенів у костюмах Блискавки. До дверей магазину тягнулася величезна черга.
– Їх щойно почали продавати, – закінчив чоловічок.
Діти потроху приходили до тями. Маленька дівчинка у рожевому платтячку з двома величезними бантами підійшла до чоловічка, подивилася на нього своїми величезними оченятами і тихо мовила:
– Так ти, виходить, не Блискавка? – і маленькою ніжкою у червоному черевику стукнула його по кісточці.
Чоловічок охнув. Хтось із дітлахів поцілив йому морозивом в око. інші теж почали кидатись наїдками, іграшками, каменями. Закриваючи голову руками чоловічок понісся геть, а діти з кровожерливими криками побігли слідом.
Богдан побачив неподалік невеличку кав'ярню, зайшов у середину, сів за столик. Дістав свій комунікатор, зв'язався з електронним мозком катера, що знаходився у космопорті, і далі по гіперзв'язку викликав одного з багатьох консультантів, котрі працювали на його службу.
Через декілька секунд на екрані комунікатора з'явилася консультант з одягу: старенька бабця у пронафталінованому платті й капорі. Вона сиділа у кріслі-качалці та в'язала светра, а кицька у її ніг бавилась клубком. Навколо бабці стояли манекени у різних костюмах, валялись відрізи тканини. Кімнату прикрашала безліч фарбіток.
– Ох, юначе, - пробуркотіла стара, роздивившись костюм, котрий Богдан відсканував своїм комунікатором, - це, звісно, не може бути бойовим костюмом з Розвинутих Світів. Дешева місцева синтетика, кривенькі лекала, зшито на живу нитку, погано оброблені шви. Ви ж самі повинні були здогадатися, що це - витвір місцевих криворучок з фабрики "Пошиємо усіх".
- А звідкіля ви дізналися назву фабрики?- здивувався Богдан.
- Так очі маю, на відміну від декого, - бабця поправила на носі товсті окуляри, - і бачу ярлик фабрики на комірі. Я б порадили тобі завітати туди, та тільки даремно коливатиму повітря.
- Чому?!- обурився Богдан.
- Бо фабрика вже догорає, - відповіла бабця. - Ти що там місцеві новини не дивишся?
* * *
– Я веду репортаж з місця, де донедавна розміщувалися заводи одежної фірми "Пошиємо всіх", що належить відомому олігарху Дугу, – вимазана сажею журналістка у тліючому одязі, намагалася найефектніше стати на фоні пожежі. – Сьогодні під воротами фірми почався мітинг прихильників здорового образу життя, які встановили, що костюми супергероя Блискавки виготовляються цією фірмою з синтетики, а не з природних матеріалів. Згодом до них приєдналися захисники тварин. Вони протестували, проти гламурних моделей костюма Блискавки прикрашених хутром рідких тварин. Також на мітинг прийшли члени Товариства захисту споживачів, обурені тим, що це хутро виявилося несправжнім. Деякий час поліції вдавалося тримати ситуацію під контролем, поки на місце не прибули активісти організації "Гордість Нації". Вони заявили, що заробляти на світлому образі національного героя Блискавки, це плювок в обличчя нації. Представники Партії Шанувальників Пива, що приїхали слідом, постачили їх порожніми пивними пляшками, куди мітингарі злили бензин з поліційних машин …
…- Вчені нічого не тямлять у електриці тож ніколи не зможуть пояснити, що робить Блискавка! І не зможуть повторити! Бо наука відвертає нас від природних сил.
Жінка стояла на даху висотного дому й записувала свою промову на портативну електронну відеокамеру. Позаду неї юрба з електричними свічками у руках тоскно тягнула під магнітофон:
-"Ми блискавки, і шлях наш довгий"!
– Тільки силами природи Блискавка творить такі дива. І тільки ми, "Послідовники Блискавки", можемо навчити цьому.
З юрби виступив чоловік у костюмі Блискавки, розправив плащ, мов крила, підбіг до краю даху та стрибнув …
…- А я кажу вам, що Блискавка підкорив енергію такого природного явища, як блискавка. І саме воно дало йому такі надлюдські можливості, - кричав скуйовджений чоловік у білому халаті, стоячи посеред студії. - І нічого надприродного в цьому нема! Завдяки досягненням науки люди вже спроможні керувати блискавкою. Ось дивіться!
Він схопив зі столу скляну кулю на підставці, натиснув кнопку і з електроду, розміщеному у її середині, начали бити невеличкі блискавки.
- Бачите! Тільки наука може таке зробити. А зараз я покажу вам, як науковці підкорюють більш потужну енергію.
Він викотив вперед, щось дуже схоже на зварювальний апарат, стусаном ввімкнув його, схопив у руки електроди, сполучені з апаратом товстими кабелями, і вдарив ними один по одному. Спалахнула іскра, світло у студії зникло, у темряві моторошно завили люди...
…Мережа кінотеатрів "Чарівне вікно Дуга" пропанує вашій увазі пригодницьку картину "Блискавка. Початок". Перший фільм із запланованої серії про подвиги нашого героя Блискавка, відзнятий кінокомпанією "КіноДуга"…
…Посеред вулиці рівними рядами стояло зо два десятки чоловіків у костюмах Блискавки з ланцюгами та битками у руках.
– Сусіди заважають вам жити? – погрозливо проричав один з них, котрий, мабуть, був за головного, – Начальство не цінує на роботі? ЖЕК не виконує свої обов'язки, а його працівники хамлять? Дзвоніть нам негайно. "Клуб Блискавичних Бійців" готовий відновити справедливість будь де, будь коли, за будь чий рахунок…
…- Всього лише за 99,99 ви отримаєте ексклюзивну кулю, котра відскочила від Блискавки та носить відбиток його аури.
…– Сьогодні на лови Блискавки прибув суперагент із Галактичного центру [камера показала Богдана у той момент, коли його шмонали службовці Галактичної Митниці]. Він виявився пов'язаним з нашою продажною поліцією [світлина Богдана на засіданні у міністра], продажною таємною службою, продажною прокуратурою, продажними суддями, продажною мафією, торгашами з Храму та олігархами, котрі давно всіх скупили [кожна фраза супроводжувалася відповідною світлиною]…
– …Роками вони пили нашу кров, їли наш хліб, вдихали наше повітря, – кричав з даху позашляховика чоловік у костюмі Блискавки величезному натовпу людей, одягнених у костюми Блискавки. – Але наш народний герой Блискавка показав нам, що можна й треба покликати до права цих кровопивць. Що нема нічого неможливого для тих, хто бореться на народне щастя. І ми, як один, піднімемо прапор народної боротьби та підемо гордо піднявши голову у бій за світле майбутнє наших дітей!
Машина рушила вулицею. Всі сунулися за нею. Ззовні це нагадувало похоронну процесію, особливо тому, що мітингарі нестямно вили на мотив траурного маршу:
– …І Блискавка моцний осяяв нам шлях…
Похорон вийшов досить жвавими: молодики в одязі Блискавки, котрі бігли попереду та обабіч колони, трощили автівки та вітрини магазинів і кричали:
– Все награбоване людям!
* * *
Шматок цеглини розбив вікно кав'ярні, просвистів біля голови Богдана та влучив у його столик. Чашка злетіла у повітря, і гаряча кава виплеснулася на Богдана. Він вскочив й обернувся.
На секунду все замерло. Колона мітингарів, що рушила повз кав'ярню. Молодчик у костюмі Блискавки, котрий розбив скло. Інший молодчик теж у костюмі Блискавки, котрий битою гамселив припарковану поруч автівку. Огрядний чоловік у костюмі Блискавки, що висів у нього на руках і волав: "На чіпайте мою автівку, я ж свій!"
Із колони висунулася безформна жінка у костюмі Блискавки з махровим беретом на голові, тицьнула пальцем у Богдана і несамовито завищала:
– Це він! Людоньки, це він! Це його викликали, щоб занапастити нашого любого Блискавку!
– Що, мразото, злякався людського гніву?! – заревів кремезний бородань у костюмі Блискавки, вказуючи сокирою на кавову пляму на Богданових брюках.
Події почали розгортатись з блискавичною швидкістю. У Богдана полетіло все, що відвідувачі кафе змогли підняти або відірвати: від посуду до вітрин з наїдками. Богдан стрибнув, прокотився підлогою, шуснув під стійку, збив з ніг баристу, котрий намагався скинути на нього кавову машину, скочив на ноги, вдерся до кухні, розкидавши продукти перестрибнув через столи та плиту, і весь у борошні вискочив через службовий вихід на вулицю.
"Кляті журналюги", – подумки лаявся він, кружачи вулицями та дворами.
Зрештою Богдан зупинився та озирнувся навкруги. Погоні не було. Проте з-за рогу доносився шум бійки та дикі крики. Зазирнувши туди, Богдан побачив чотирьох здоровезних чоловіків у костюмах Блискавки, котрі ногами та резиновими палками гамселили двох хвлопц. Останні, мов в'юни крутилися на асфальті, закриваючі руками голови.
– Поліція! Припинить негайно! – крикнув Богдан.
Відповіддю йому був град з гумових куль.
* * *
– Ти сам ж розумієш, братуха, як важко працювати нам, поліцейським.
Сержант поліції, вдягнений у костюм Блискавки, протягнув Богдану резинового пузиря з колотою кригою. Богдан взяв його, приклав до величезної гулі на голові та охнув.
– Гаруєш, наче кінь, а всі тобою невдоволені. Керівництво вимагає ефективної роботи, а як це можна виконати, якщо усілякі інструкції, правила та приписи висять на руках мов гирі. Цього робити не можна, того робити не можна…
Боліла не тільки голова, боліло все тіло. Здається, окрім гумових куль, Богдан отримав ще з десяток дужих копняків підкованими поліцейськими чоботами. Але після двох ударів резиновою дубинкою по голові, він цього вже не пам'ятав.
– Треба завжди бути ввічливим та коректним. Не можна порушувати права затриманих. Тобі хамлять, ти посміхайся. Тебе намагаються вдарити, борони боже вдарити самому. У тебе стріляють, а ти не забудь попередити, що стрілятимеш у відповідь. Навколо активісти, журналісти, правозахисники. Ти на видноті, наче муха на лисині. Зачепи когось хоч пальцем, одразу завиють "Поліцейське свавілля!". В мережу ролики виставлять. Скарг напишуть. Адвокати прибіжать і зжеруть з тельбухами. Ми ж на виклик навіть зброю не беремо. Якщо в когось влучиш, собі дорожче буде. Потім тону паперів напишеш і не відбрешешся.
Богданів мозок розривався, а сержант все не замовкав.
– А цьому Блискавці, усе можна. Він усе трощить, б'є когось, порушує закони, і жодна собака проти цього не гавкнула. Всі аплодують і нам ще докоряють: "Бачите, як із злочинцями поводитись треба! Не те що ви!". От ми й вирішили начепити ці костюми. І, знаєш, справи пішли чудово! Ми десяток покидьків за годину відгамселили, і ніхто нам нічого не сказав. Всі тільки раділи. Ти один втрутився. А ми ж не знали, що ти теж поліціант, от і перегнули трошки дубинку.
У кабінет поважно вплив міністр МВС у супроводженні начальника поліції планети, начальника поліції столиці та начальника поліційної дільниці. Інші начальники, їхні зами, помічники, ад’ютанти у кабінеті не вмістилися тож залишилися ззовні.
– Вітаю вас! – звернувся міністр до сержанта. – Браво! Молодець!
Сержант скочив, витягнувся "струнко" і клацнув підборами. Богдан і не намагався встати зі стільців, на яких лежав, але "за компанію" теж стукнув підборами.
Міністр дістав з коробочки, поданої йому начальником поліції планети, медаль і почепив її сержантові на груди.
– Вітаю, сержанте! Завдяки вашій геніальній ідеї одягти поліцейських у костюми Блискавки, ми забезпечили собі підтримку населення і взяли ситуацію під контроль!
Тут міністр побачив Богдана.
– А ось і ви! Де вас чорти носили, поки ми ризикуючи здоров'ям насаджували правопорядок?! Відсиджувалися у якійсь кав'ярні, поки інші гарували?!
Начальник поліції планети, щось прошепотів йому на вухо.
– До речі, вас давно вже шукає ваше керівництво.
– Де мій комунікатор? – запитав Богдан, приймаючи більш-менш сидяче положення.
– Де його комунікатор? – запитав міністр начальника поліції планети.
– Де його комунікатор? – запитав начальник поліції планети начальника поліції столиці.
– Де його комунікатор? – запитав начальник поліції столиці начальника дільниці.
– Де його комунікатор? – запитав начальник дільниці сержанта.
– Там! – сержант показав на оплавлений сейф.
– Там, – відповів начальник дільниці начальнику поліції столиці.
– Там, – відповів начальник поліції столиці начальнику поліції планети.
– Там, – відповів начальник поліції планети міністру.
– Що з ним сталося? – запитав міністр начальника поліції планети.
– Годі! – крикнув Богдан намагаючись розірвати цю карусель. – Я поясню. За законом митники не можуть відбирати комунікатори. Але зразки високих технологій не повинні потрапити до рук цивілізацій, котрі до них ще не готові. Тож, коли комунікатор опиняється в чужих руках, він видає попереджувальний сигнал, а потім плавиться. Або згоряє. Або виділяє токсичні гази. Або ще щось. Я точно не знаю. У нас системи самознищення комунікаторів розробляють два фахівця. Мізантропи та асоціальні типи. Обурені на весь Усесвіт психи, котрі страждають маніакальним бажанням знищувати все навкруги. Їх для цієї роботи спеціально виписали з тюремного психіатричного закладу найсуворішого режиму.
Зрештою Богдана зв'язали по місцевій рації з мозком катера, і далі – з начальством.
– Де вас чорти носять?! – загорлав Богданів начальник. – Ви вже давно повинні були подати мені звіт про закінчення вашого розслідування.
– Закінчення розслідування? – ошелешено промимрив Богдан.
– Звісно! Ви ж самі доповіли мені, що цей, так званий Блискавка, використовує військові обладунки армій Розвинутих Світів. А оскільки ця планета навіть і близько не підійшла до подібних технологій, то маємо факт контрабанди між Світами. Передаємо цю справу до Галактичної Митної Служби, нехай самі розбираються зі своїми косяками.
– Тож, повідомляю вам, що більше ми не потребуємо на ваші послуги, – проголосив міністр, – і ваша місія на нашій планеті закінчена.
– Але ж ми не знайшли Блискавку, – заперечив Богдан.
– І не треба, – відповів Міністр. – Нехай творить, що заманеться. Нам це не заважатиме, а навпаки допоможе. Він тепер обличчя нашої поліції. Ми навіть назву змінили. Тепер ми не поліція, а "Блискавична Поліція"! Зараз на вулиці вийшли сотні тисяч поліцейських, вдягнених у костюми Блискавки, які твердою рукою наводять порядок при повному схвалені громадян нашої планети.
Він повернувся до начальника поліції планети:
– Скільки ми вже пов'язали правопорушників?
– За останню добу нами заарештовано десять тисяч триста двадцять чотири правопорушника у костюмах Блискавки і один здався сам.
– Як це? – поцікавився Богдан.
– Він прийшов до поліційної дільниці, заявив, що погубив нашу планету і попрохав заарештувати його. Він був п'яний, мов чіп, тож йому надавали стусанів та відправили до лікарні, щоб протверезів.
– Я хочу бачити його, – заявив Богдан. – Людина, котра робить не так, як інші, заслуговує на окрему увагу.
* * *
Цей костюм, перероблений невідомими (поки що) майстрами якогось з Розвинутих Світів, Богдан побачив одразу, як увійшов до палати. Сам Блискавка був ще під добрячим градусом, але вже міг зрозуміло відповідати на питання.
Богдан зачинив за собою двері, сів на край ліжка, де лежав окутаний трубками Блискавка, показав посвідчення і наказав:
– Розповідайте! Хто ви такий?!
– Актор і каскадер, – знесилено відповів Блискавка. – Мене найняли для рекламної акції. Хтось з керівництва нашої кінокорпорації побачив ваші контрабандні фільми про супергероїв. Оскільки до цього наша розважальна індустрія ще не додумалась, то вони переконали Дука, що на таких фільмах можна наварити великі гроші. Вони, зняли стрічку про супергероя Блискавку, а ці костюми у цілковитій тайні закупили для зйомок. І нашили сотні тисяч їх копій, щоб потім продати. Перед прем'єрою планували влаштувати велике шоу на головній площі столиці. Там я повинен був розігрувати супергероя, і мені дали один з цих костюмів для тренувань.
Актор зітхнув.
– Взагалі то у житті я тиха людина, й всі мною крутять. Але коли я надягнув цей костюм, то відчув себе якось… Одного дня теща винесла мені увесь мозок. Затягнула стару пісню, що я нездара, здатний тільки своєю башкою замість інших стіни проламувати. Вони потім отримують нагороди за роль, а в мене страхування лікарняний не перекриває. На мене у той день щось найшло. У перерві між репетиціями я не пішов у свою гримерку, а шугнув до тещі і висипав їй у вікно вміст сміттєвого баку. Повертаючись, я побачив, що якийсь козел припаркував свій позашляховик на пішохідному переході та ще й перекрив частину тротуару. Я взяв і закинув його автівку на кришу. Мені сподобалось. Потім дівчину від хуліганів врятував. Чоловіка одного від грабіжників… Дитину з-під машини витягнув. Розігнав банду рекетирів…
– І зрештою докотилися до подвигів всепланетного масштабу – закінчив Богдан.
Блискавка тяжко зітхнув:
– Що ви зі мною зробите? Відправите на якусь галактичну каторгу?
– Нічого не робитиму. Мене відсторонили. Керівництву вашої планети моя допомога не потрібна. Але костюм я реквізую, бо це уліка по іншій справі. А щоб ви не йшли вам додому голяка,– Богдан дістав із сумки подраний костюм Блискавки, – залишу вам оцей.
– Дякую, – сказав актор, – але ж тепер ніхто не повірить, що я і є той самий Блискавка.
Богдан посміхнувся та вийшов з палати. |
|
|
|
Время приёма: 00:57 16.01.2022
|
|
| |
|
Рассказ открыт для комментариев