 |
|
| |
20:23 19.05.2023
Сегодня (19.05) в 23.59 заканчивается приём работ на Арену. Не забывайте: чтобы увидеть обсуждение (и рассказы), нужно залогиниться.
13:33 19.04.2023
Сегодня (19.04) в 23.39 заканчивается приём рассказов на Арену.
|
|
|
|
|
|
В одному маленькому містечку жив собі Рибалка.
Ти, напевно, знаєш, що за рибалками ходить слава любителів перебільшити розміри улову (разів десь у п'ять). Звичайно ж, не всі вони прибрехують, але Рибалка, про якого точитиметься моя розповідь, був саме таким. Упіймавши плотвичку завдовжки із долоню, він розповідав, що виловив щонайменше Царя Плотви Зеленого озера (так називалося озеро, на якому він зазвичай рибалив).
Дорослі (особливо інші рибалки) з нього кепкували. Дітлахи ж, навпаки, любили збиратися навколо столика на терасі кафе біля ратуші, де Рибалка нерідко сидів вечорами. Слухачами вони були вдячними - усі історії слухали, роззявивши рота.
Одного разу Рибалка повернувся від Зеленого озера без улову. Він сказав, що якийсь жартівник заплутав усі його сітки. Проте йому ніхто не повірив. Люди вирішили, що Рибалка сам недбало їх поставив, а коли нічого не впіймав, вирішив звалити провину на таємничого хулігана.
Така ж історія повторилася наступного дня, а потім знову, і знову. Мешканці містечка сміялися з Рибалки. Вони патякали, що Рибалка розучився рибалити, і жодне вміння прикрасити улов не допоможе, коли прикрашати нема чого.
Незабаром навіть дітлахи перестали збиратися навколо Рибалки, коли він вечорами сидів у кафе. Адже у нього не було нових історій про Царя Плотви або про русалок Зеленого озера. На всі запитання про те, як пройшов день на озері, Рибалка відповів коротко: "Сьогодні мені знову не поталанило".
Але був один хлопчик, який не вірив, що у Рибалки без поважної на те причини, просто так узяли та закінчилися всі його дивовижні історії. Тому одного разу Хлопчик вирішив простежити за Рибалкою і взнати, що насправді коїться.
На світанку, поки всі спали, Хлопчик пробрався до Зеленого озера, сховався у хащі очерету біля берега і став чекати. Незабаром з'явився Рибалка і почав перевіряти залишені на ніч сітки. У них і справді виявилося порожньо, а самі сітки були заплутані настільки, що скидалися на величезний клубок пряжі, з яким добряче погралося кошеня.
Рибалка зітхнув і присів на березі розплутувати знаряддя. Так він вовтузився години зо дві. Хлопчик вже майже повірив, що нічого цікавого і не станеться, а всі розповіді Рибалки про дивовижних мешканців Зеленого озера і справді були вигадкою.
Але раптом у кущах позаду Рибалки прошерхотіло, і звідти вибрався маленький чоловічок. Чоловічок на зріст сягав Хлопчику ледве до пояса, але виглядав як дорослий дядечко. Одяг на ньому був дивний: зелені штані та курточка, високий ковпак і гостроносі черевики. Все це було настільки рясно прикрашене золотими гудзиками і пряжками, що Чоловічок виблискував на сонці. Він виглядав би смішно, якби не вираз обличчя: хитрий і лютий.
- Ну що, ти готовий пристати на мою пропозицію? - поцікавився Чоловічок, звертаючись до Рибалки.
- Ти вже маєш мою відповідь, іншої годі й чекати, - Рибалка навіть не повернувся, так і сидів спиною до Чоловічка, продовжуючи незворушно розплутувати сітки.
- І як довго ти ще пручатимешся? Я знаю, твої заощадження на "чорний" день закінчуються, і без улову, який можна продати на ринку, ти довго не протягнеш. Я ж можу плутати твої сітки щоночі нескінченно довго. Часу і натхнення у мене вистачає.
- Якось буде. Але відповідь моя все одно буде "ні"! - Рибалка був непохитний.
У цей момент живіт у Хлопчика голосно забуркотів (адже він втік із дому ще до сніданку), і Чоловічок підстрибнув, заозирався. Його і без того маленькі очиці примружилися, перетворившись на зовсім вузькі щілинки, а личко зморщилося у злісній гримасці.
Чоловічок підбіг до схованки і за пояс виловив Хлопчика з очерету. Той хотів вирватися і втекти, але Чоловічок, незважаючи на свій маленький зріст, був дуже сильним.
- Чи не хочеш наново обміркувати свою відмову? - звернувся Чоловічок до Рибалки. - Тепер у мене є краща пропозиція для тебе. Я відпущу Хлопчика, якщо ти зробиш мені маленьку послугу, про яку я просив. Усього лише злови Веселку і віддай її мені, це ж так просто!
- Навіщо тобі Веселка? Якщо її так просто зловити, чому ти не зробиш це сам, навіщо змушуєш Рибалку? - скрикнув Хлопчик.
- А він мені подобається. Допитливий. Мені якраз потрібен учень, і цей хлоп'я мені цілком підійде, - огидно захихикав Чоловічок, звертаючись до Рибалки. - Тож, якщо знову відмовишся, я не ображуся.
- Але чи можу я бути впевнений, що ти відпустиш Хлопчика, коли я виконаю свою частину домовленості? - запитав Рибалка.
- Гарне запитання. Я перетворю його на кошеня. Коли Веселка потрапить до мене в руки, він знову стане собою.
Чоловічок хитрим чином клацнув пальцями, і Хлопчик відчув, як земля почала стрімко наближатися. Він хотів крикнути, що не треба на кошеня, але з його рота вирвалося лише жалібне "Ніа-а-а-в".
- Твоя взяла. Але я не нестиму відповідальності за те, що станеться із Веселкою після того, як вона опиниться у твоїх руках. Якщо після цього ти не зможеш її втримати, то наша угода все одно буде вважатися виконаною, і ти не зможеш вимагати від мене більше нічого! - уточнив Рибалка. - Пообіцяй мені ім'ям Крихітного народцю, до якого ти належиш!
- Який хитрун! - засміявся Чоловічок. - Добре, обіцяю. Але якщо до заходу сонця ти не зловиш для мене Веселку, усі собаки довкола ганятимуться за цим кошеням, поки воно не прибіжить до мене, - з цими словами Чоловічок прокрутився на п'ятах і зник, залишивши по собі зелену хмаринку. Хмаринка склалася в обличчя, яке злісно посміхнулося, підморгнуло і повільно розтануло у повітрі.
Поруч із Рибалкою залишилося сидіти крупнолапе руде кошеня.
- Бодай його, потрапили ми з тобою у халепу, - зітхнув Рибалка, повертаючись до кошеняти. - Упіймати веселку непросто. Кажуть, що тому, хто спроможеться, відкриються всі скарби землі. Як відомо, своїм кінцем Веселка завжди впирається у місце, де заховано якийсь скарб! Але справа навіть не в складності. Упіймати Веселку і тримати її для себе одного - це неправильно. Адже тим самим ти позбавиш багатьох людей радості, не кажучи вже про шанс знайти той скарб, який призначався саме їм! Ти розумієш?
- Няв! - сказало кошеня. Воно розуміло. У жодному разі не можна, щоби Чоловічок заволодів Веселкою, адже тоді він залишить її тільки для себе.
- Гаразд, давай вирішувати проблеми по черзі. Спочатку нам потрібно зловити Веселку, а потім змусити Чоловічка розчаклувати тебе.
Рибалка подивився на небо. Воно було блакитним і ясним. Жодна, навіть найкрихітніша, хмаринка не наповзала на розпечене коло сонця. І листя дерев, і стеблинки трави застигли нерухомо. За такої спеки їм ліньки було колихатися, а значить, і вітерцю, який міг би принести кілька хмаринок, узятися не було звідкіля. Сьогодні дощу годі й чекати. А як відомо, Веселка любить з'являтися саме після дощу, коли земля добре вмиється. Звісно ж, кому хочеться забруднитися о немиту, курну землю.
- Що ж. Коли дощу не передбачається, пошукаємо місце, де Веселка ховається у вільний час. Але спочатку слід добряче підготуватися, - із цими словами Рибалка дістав зі свого кошика з рибальським знаряддям клубок тонких, напівпрозорих ниток.
Лапка кошеняти одразу сама, з власної волі, потягнулася до клубка. "Що це я роблю?" - подумало воно. - "Чому мені так хочеться погратися із цим клубком? А, звісно: я ж тепер кошеня, а всі кошенята люблять грати з клубками, їх до клубків як магнітом притягує."
- Агов, обережно, не заплутай! Це надзвичайно рідкісна пряжа з павутиння лугових павуків. Другого такого клубка у мене немає, а тільки з такої нитки можна зробити сітку, щоб упіймати Веселку. У тебе ще буде нагода пограти з клубком. Тільки маєш дочекатися правильної миті.
Робота зайняла весь залишок дня. Кошеня допомагало, як могло: чимдуж намагалося не грати з клубком. Щоб відволіктися, воно ганялося за метеликами, вистежувало родину видр, що мешкала неподалік... Воно так набігалося за день та втомилося, що згорнувшись і накривши ніс пухнастим хвостом, заснуло в кошику Рибалки.
Кошеня спало міцно, навіть вухом не повело, коли Рибалка, дочекавшись вечора, узяв кошика і пішов ставити сітку.
Рибалка вибрав підходяще місце у прибережному очереті. Там було достатньо волого, щоб сітка незабаром покрилася крапоинками роси, а промені західного сонця могли вільно до неї дістатися. Адже Веселці, щоб з'явитися, потрібно так небагато: краплі води і світло, яке на них гратиме.
Чекати довелося недовго.
Уже багато днів трималася суха погода, і Веселка встигла занудьгувати від довгої бездіяльності. Тому вона радісно вистрибнула з очерету, заграла усіма своїми кольорами у кожній краплині роси, що вкрила сітку. Рибалка діяв спритно: схопивши сітку за кінці, згорнув її у вузлик. Веселка, зрозумівши, що попалася, почала вириватися, але Рибалка тримав дуже міцно.
- Тихо, тихо, заспокойся. Я не заподію тобі шкоди. Не бійся, я знаю, що роблю, - шепнув Рибалка Веселці.
Полонянка затихла та згорнулась у клубок різнокольорових, переливчастих ниток.
- Я знав, що ти впораєшся! - над вухом у Рибалки пролунало мерзенне хихикання.
Прямо перед ним із повітря з'явився Чоловічок, і одразу вихопив сітку з Веселкою у Рибалки з рук. Веселка задригалася, прагнучи вибратися з сітки, але Чоловічок тримав міцно. Він намагався не торкатися Веселки. Чоловічок був дуже хитрим, він пам'ятав, що угода буде вважатися завершеною, якщо Веселка опиниться у нього в руках - тобто, коли він доторкнеться до неї. А йому дуже хотілося здобути і Веселку, і нового учня. Залишалося тільки дочекатися заходу сонця, жодного разу не доторкнувшись до Веселки.
У цю мить прокинулося кошеня. Спросоння воно зовсім забуло, що насправді він Хлопчик, а не справжнє кошеня. Побачивши веселковий клубок, кошеня тут же захотіло з ним погратися. Не роздумуючи, воно стрибнуло на такий чудовий живий клубок.
Чоловічок зовсім не очікував нападу і в першу мить розгубився. Від розгубленості він випустив кінці сітки. Веселковий клубок радісно підскочив, розвертаючись у повітрі. Чоловічок, зовсім забувши про свою хитрість, вхопився за край Веселки. Тут кошеня і перетворилося знову на Хлопчика. (Адже Веселка опинилася в руках у Чоловічка, а значить, умову угоди було виконано).
Але кошеня у мить перетворення якраз висіло на Чоловічкові, вчепившись кігтями у його курточку! І коли стало Хлопчиком, так і не відпустило курточку Чоловічка. Разом вони повалилися у прибережний мул. Чоловічок від несподіванки зовсім випустив Веселку, і та швидко пірнула до озера.
- Гей, це нечесно! Хлопчик вибив Веселку у мене з рук! Угода не завершена. Я зараз же перетворю його назад на кошеня! - Чоловічок клацнув пальцями.
У повітрі з'явилася, але одразу розтанула, невелика зелена хмаринка. Більше нічого не сталося. Хлопчик так і залишився хлопчиком і на кошеня перетворюватися не поспішав.
- Ти пообіцяв ім'ям Крихітного народцю. Угода завершена, і ти не можеш нам більше нічого заподіяти! - нагадав Чоловічкові Рибалка.
Чоловічок затрясся від злості, але вдіяти і справді нічого не міг. Переступити закони Крихітного народцю йому було не під силу.
- Не трапляйтеся мені більше, бо ж... - погрозив він кулаком і зник.
У повітрі залишився висіти, поступово розсіюючись, грізно стиснутий кулак із зеленого диму.
Увечері на терасі кафе, що на площі біля ратуші, знову зібралася дітвора. Навіть дорослі прийшли послухати історію про те, як Рибалка упіймав веселку. І кожним новим повторенням розповіді веселка трохи підростала у розмірі, а Чоловічок ставав все підступнішим і злішим. Дорослі посміювалися, вважаючи історію черговою вигадкою Рибалки. Дітям же просто подобалося слухати, як Рибалка перехитрив злобного Чоловічка. І тільки Хлопчик знав, що вся ця історія - правда від початку і до кінця.
А на ранок пішов дощик. Після дощу в небі з'явилася веселка, велика і гарна. Вона переливалася всіма своїми кольорами, тішачи жителів містечка.
І ось що дивно: з того часу веселка з'являлась у містечку набагато частіше, ніж у будь-якому іншому місці. Вона танцювала у струменях міського фонтану, відбивалася у краплинках ранкової роси на газонах перед будинками. Жоден дощик не проходив без того, щоби після нього з'явилася веселка. А іноді, коли дощ ішов довго, веселка з'являлася, не чекаючи на його закінчення.
Усі мешканці дивувалися такій увазі з боку веселки до їхнього міста. І тільки Хлопчик із Рибалкою знали: так веселка намагається показати, що вона не образилася за те, що Рибалка її спіймав, і вдячна Хлопчику за порятунок від злобного і жадібного Чоловічка.
|
|
|
|
Время приёма: 19:46 07.05.2021
|
|
| |
|
Рассказ открыт для комментариев