Обговорення оповідання bb016 Всюди Кішки

Якась фентезійна котяча санта барбара))

Вітаю.

Льоня Карасьов молодець. Тут без суперечок. Мені сподобалось. Люблю плутані історії.

Але мушу зауважити один ляп. Коли перераховуєш комусь гроші (з будь-якого девайса і будь-якого банку) однозначно відображається отримувач і зберігається в історії операцій.
Тому розгубленість слідчих не вельми переконлива. Швидше навпаки
Суб'єктивно, звісно, але вважаю, що тут треба суттєво доопрацювати фрагмент.

Успіху на конкурсі)))

Коли прочитав назву, то вирішив, що то тест - чи ти читач горору, чи полюбляєш котиків. А вийшло що і те і те.
Як на мене, (а я — людина проста) - оповідання занадто складне та заплутане. Дуже важко якось слідквати за таким сюжетом. До того ж жанрово занадто різне у різних частинах. Тут тобі у попередньому рядку нуар, горор та хіба що не некрофілія, а у наступному "- Містер Мяу? - Так, заходьте, міс Мур. ". Через те неможливо повірити не в те, не в те, зануритися у атмосферу.
Крім того, що сам сюжет не викликає бажання у нього повірити, є ще й багато окремих речень, що вводять у ступор своєю чи то нелогічністю, чи то абсурдністю. Наприклад, "Може, автівку куплю, чи однокімнатну квартиру за премію, другий рік веду цей проект", - мріяв весь день Леонід та збирав нову інформацію для себе." - це от так думає бідна людина, що "в свої 40 років не має нічого. Гуртожиток і робота - ось все що є у нього. Навіть накопичування не має у банку. " Серйозно? Що то за робота така, що за премію можна купити машину чи квартиру? І якщо там такі зароботки, то як вийшло, що Леонід, працюючи на ній, нічого ще не заробив.
Вибачте, якщо моя критика занадто різка і не сприймайте її особисто. Можливо вона допоможе вам поглянути на свій твір зі сторони, під іншим кутом, та покращити його.

Навіть і не знаю, що написати...
Фантазія у автора аж зашкалює, а часом межує з трешем. Почав читати й захопився! Дуже вже стало цікаво чим то все закінчиться, і чи посадять ГГ за масове згвалтування...
Гадав, що у фіналі все проясниться, що заплутане - розплутається, а злочинець - отримає по заслузі. Ну, чи ті коти-експериментатори будуть покарані. Який же я наївний! Може хтось зрозумів у цій неймовірній історії більше, ніж я - просвітіть, будь-ласка. Буду вдячний!

Добрий ранок.

Дуже вдячний за те, що розібрали трохи мої фантазії.

Поясню деякі моменти:
1. Проза з заданими лімітами - це дуже складно. І це відомо всім. Нереально виписати персонажів, як треба.
2. Так, стилі написання різні, як різне життя в реаліях.
3. Що до важкості слідкування - то це трохи так, бо декілька героїв паралельно щось роблять і я ключові моменти тільки написав.
4. ГГ живе сам, без квартири і статків. Ви багато в реальному житті бачили тих, хто живе у гуртожитку та може мати великі статки? Якщо статки є - то є і все інше і, не живуть там, де все спільне... А ГГ - якраз той тип, що живе від зарплати до зарплати і, якім тоном з ним спілкується начальник, то зрозуміти не важко, що який хочеш проект буде і 10 років тягнути не маючи нормальної оплати.
5. Про експерименти кішок і відношення до жінок: кішки - прогресували тільки тому, що це зроблено було примусово, ГГ - хотілося вижити... Він тут як типічний егоїст. До того ж ГГ зрозумів, що граються з ним, тому пішов наповоду і прийняв усі бонуси...

Я не знаю, допишу я щось далі по темі, але відчув, що оповідання склалося раптово, хоть трохи і сумбурно... І живе, немов своїм життям...

до цього якраз питань нема. Питання у тому, з чого це він очікує отримати таку велику премію, що зможе купити автівку чи квартиру. Премія ж то не лотерея - вона якось прив'язана до зарплатні. Якщо у нього невелика зарплата, то й премія така ж сама. Більш реалістично, якби він мріяв купити на премію банку червоної ікри і, нарешті, спробувати що то воно таке, чи новий телефон, та й не самий крутий, бо на крутий премії не вистачить.

А, забув про банки - так історію чого і куди стерти і все, або замінити... ))))

"Більш реалістично, якби він мріяв купити на премію банку червоної ікри"

Я ж ще написав, що він був шлюбі, пояснював, як міг, а як вийшло)))).. Адже сімейне життя, теж не дуже класно, коли закінчується... Тому ікра, навіть для таких, як він - це не головне...

Писати коротку прозу не важче, ніж довгу. Просто не треба намагатися "впіхнуть нєвпіхуємоє" в короткий обсяг.
Хотіла сказати, що перед тим, як надіслати твір на конкурс, варто було б вичитати помилки, але побачивши авторські коментарі, зрозуміла, що це - марна пропозиція.

Я не буду за це дутися, як миша на крупу, бо хотів критику.
Тому тільки зазначу, що не за один день написав, і до 40000 ліміту я ще не дібрав, бо якраз і цимус у тому, щоб не тільки навчитися по суті історії писати, щей короткі, а ще і мати надхнення далі продовжувати. Дуже легко стати графоманом.
Я тільки декілька людей знаю з сучасних авторів, що пишуть так, що хочеться читати і читати.
І вони теж роблять помилки, але за них вичитує хтось. А за мене - ніхто...
На конкурс кілька разів переливав текст, вичитуючи і коми, і русизми... навіть кінцівку змінив...

Дякую.

"вичитуючИ", "русИзми".
Мені теж ніхто не вичитує, все сама. Не розумію авторів, які вважають, що хтось має виправляти їм помилки.
Якщо ви вичитували коми і все одно залишили стільки помилок, можу порадити лише одне: повторюйте шкільну програму з граматики.

Так-так-так. Мені обіцяли, що на Азімуті дуже жорстка критика та феєричні срачі. І ось, нарешті, воно.
Запасся поп-корном. А ви продовжуйте, не соромтесь.

Здається, ми вже розбирали це питання на фейсбуці й дійшли висновків, що граматики замало для письменника.

Адміне, прошу звернути увагу на потенційного провокатора!