av014 "Фортуна з норовом"Цитата:
Вони рідко перетинались — Златана, зважаючи на вік, берегли як цінного спеціаліста. «Vereternity 38-10» поступово переходив із режиму сну в режим очікування, якщо вже навіть цього кострубатого довбня вивели із анабіозу.
Не зрозуміла цю фразу.«Vereternity 38-10» - це що і до чого?
Цитата:
Довелося пожертвувати можливістю підзарядки по максимуму і оптимізувати панель, протилежну до втраченої. Конструкція блок-кріплень таке передбачала, проте потенціал та функціональність від цього значно втратили.
Занадто офіціозні речення.
Цитата:
Я втратив одну зі світлочутливих панелей, — доповів юнак. Обличчя далекої дівчинки Ані спохмурніло.
— Невтішні новини, Форті.
— Дякую, Капітане Очевидько.
— Я не про те. Щойно спілкувалися з Логаном. Найближча до сонця планета нам не підійде, надто багато ресурсу потрібно на терраформування. Уся надія на тебе.
Половина тексту позаду, а ми так само теліпаємось на навколопланетній орбіті. Щось таке відбувається, якісь цікаві геноморфи. Але це все антураж. Нуднувато, бо головного нема - конфліктів та їх розв'язування. Напевно, не найкращою ідеєю було залишити пілота самого на кораблі.
Цитата:
Фортунат мав бажання отримати дані власноруч, а тому одягнув скафандра і попрямував назовні за зразками. Панель побувала в атмосфері цієї на перший погляд ідеальної планети земного типу, тож можна було сподіватися хоча б на хімічний аналіз. Але, взагалі, це було дивно, що планета якимсь незрозумілим чином виштовхала панель за межі своєї атмосфери. Як таке могло статися? Можливо, там існує якась техногенна цивілізація, що примудряється захищати її від космічних стресів? Але як її проґавили? Це ж повний нонсенс!
Нуднувато, чесно кажучи.
За радянських часів був такий жанр у соцреалізмі - виробничий роман. От щось таке мені нагадало це оповідання. Герой - ідеальний, позбавлений недоліків, охоплений бажанням досліджувати невідоме. Він має кохану, проте їхні стосунки - суто платонічні (авжеж, вона на Землі, а він у космосі). Він має вірного друга. І трохи гумору в сюжеті. Гуморну атмосферу створюють геноморфи, зокрема, "черевомізкий семилап".
Фінал дивний. Планета "виплюнула" ГГ і відтоді він такий собі "ГГ Шредінгера" - ні живий, ні мертвий, а всеосяжний, надмірний і трохи не існуючий.
Не зрозуміла ідею, вибачте.
Удачі на конкурсі!