Цитата:
папірець із вироком: «Зник без вісти».
безвісти (див.
/////)Цитата:
Цей ніж він встиг зробити незадовго до – врешті коса перекусила гадюку і Тарас зміг провести обряд.
Що-що?! Не зрозумів цю фразу.
Цитата:
час-від-часу гілляччя чіпляло за плечі
«Час від часу» пишеться без дефісів — див.
/////Цитата:
– Такий-собі антисептик
Такий собі
Цитата:
– Поранив таки, – промурмотів собі під носа.
«Поранив таки» — через дефіс. Див.
/////Цитата:
Стволи «вулканів» сторожко, немов пси на полюванні, видивлялися здобич.
«Вулканів»?
Цитата:
Схилився і рушив вздовж волосінні.
волосіні
Цитата:
Знову вислухала повідомлення оператору.
оператора — «кого», а не «кому». Див.
/////* * * * *
Написано наче й добре, але загалом — нуднувато. Справа навіть не в тому, що надто багато місця займає ота Ганна, яка тільки зітхає, порається в хаті й нічого більше не робить. Про що взагалі це оповідання (на 36 з гаком тисяч знаків)? Про війну? Цьому присвячена лише невелика частина тексту. Про перевертнів/вовкулаків? Тему не розкрито: незрозуміло, скільки їх, як вони всі співіснують із людьми, чому бути вовком — це добре, а росомахою — погано, і т. д. Про кохання? Фактично основні події розгортаються вже після загибелі Тараса, тож вся романтика зводиться до того, що Тарас один раз згадує дружину, Ганна зітхає, а Мирон пиячить.
Очікуваного повернення Тараса у вовчій подобі не відбулося — чи відбулося, проте якось дивно. Капосний супротивник вдруге його вбив, так що залишилася тільки вишиванка на пам’ять. Загалом, я так і не зрозумів до пуття, що ж то була за історія з отим білим вовком. Тож, як на мене, сюжет виглядає незавершеним.
Текст змусив замислитись над тим, що правило «В современном рассказе может быть только одна точка зрения, только один фокальный персонаж, только его глазами мы смотрим на события рассказа» (див.
/////) таки має під собою деякі підстави.
Ну й знову — як я зазначав у коментарі до оповідання au001 «Домовик», ми чомусь не віримо у власні сили. Нам конче треба, щоб на фронт вирушали мольфари з перевертнями, на людей надії мало. Чому? Азербайджанці от
можуть, а ми — ні?