Обсуждение рассказа an020 Моя мати – відьма

Мені сподобалася головна героїня Ярина. В неї було нелегке життя, але вона все ж стала на сторону добра.

Все понравилось, но...
Самосуд...
"Доброжелатели" настучали бы власти.
Дочь вызвали бы для допроса. Участковый милиционер (полицейский) даже бы пробовал уговаривать ничего не рассказывать, ведь сняли бы с должности его за недонос... или того хуже...
Как умирала ведьма? Если это не средние века (а, вроде нет) -- то врач уже бы побывал и осмотрел пациентку, поставил бы диагноз.
А, если бы не сообщали о болезни - то сколько бы бумаг доця написала, что она не виновата ни в чем, что мать сама отошла в мир иной?!!
Слухи были бы кругом...
С книгами интересно - ведьмы (целители) знают, что нет ни белых, ни черных. Все обижаются или завидуют или что-то ждут важное взамен. Просто общепринятой моралью руководствуются или выгодой (надеюсь, без обид, это - личное мнение) и лечат или калечат...

20. Яке чудове ні про що
Прошу вибачати, але складається враження, що Ярина росла у вакуумі. Вона настільки ніяка, що навіть дивно, що вона існує. Жити в селі, де всі все про всіх знають, із матір'ю-відьмою із дуже важким характером і при цьому лишитися із психікою, чистою, як папір - так не буває. Лікар, що радить звернутися до знахарки. Підтримую попереднього дописувача про самосуд. Сцена із виганянням духу померлої відьми недоречна і викликала лише роздратування.

Вправно написано, нема затягнень, чи чогось такого. З погляду реалій світу, у якому відбуваються події, є певна логіка: донька злої відьми не хоче бути злою і намагається допомагати людям. Проте, як на мене, героям бракує життя. Вони неначе нагадують моделі. Модель відьми, модель доньки, модель нареченого, модель селян - усі з чітко визначеними функціями і без якихось індивідуальних рис. І це заважає сприймати їх як живих осіб, навіть коли вони роблять цілком слушні речі. Перепрошую за критику, але чомусь мені так здалося. Удачі автору!

Непогане оповідання, але трохи бракує гостроти. Успіхів!!)))

Як на мене, написано досить добре, художньо, читається легко. Погоджуся з попереднім коментатором на рахунок логічності бажання дівчини бути доброю, а не творити зло, як це робила її мати. А ще, як на мене, бракує пояснення часових рамок, у яких відбувалися події, це б трошки конкретизувало героїню та надало читачу відчуття близькості або навпаки - віддаленості до неї та, власне, подій. Зроблю припущення, що розповідь описує дев'яності роки минулого сторіччя. Ну і фінальний висновок якби прийшов сам собою, треба було зробити щось на кшталт того, що сторінки книги змінювали колір у залежності від намірів відьми
Удачі на конкурсі!

Оповідання "Моя мати - відьма" залишило у мене суперечливі враження. З одного боку описана ситуація подібна на таку, що реально відбувалася в житті і це мені бачиться, як її перевага. З іншого боку уся оповідь дуже проста. Ну дуже проста... Основні вчинки героїв та повороти дуже нескладного сюжету (ну дуже нескладного!..) прочитуються наперед і на несподіванки залишається лише сподіватися. Героїня якось так надто легко і рятує, і карає, доволі грубо переступаючи при цьому межі добра і зла...
В оповіданні є атмосфера щирості, є почуття, але бракує емоцій та несподіванок - того, що робить оповідь особливо цікавою.
Окремо хочу сказати про назву. Проста як паровозний гудок. І ця простота не на користь оповіданню. Має бути якщо не інтрига, то хоча б натяк на неї. Один із варіантів втілення інтриги - назва твору.
Щиро бажаю успіху!

Радше сподобалося, аніж ні. Єдине, що не дозволило цілковито повірити - не зрозуміло, коли відбуваються події. Якось із контексту і ритміки розповіді скидається на давні часи, а потім бабах - і лікарня, аналіз крові...