020 "Фарадей, Вернадський, Шредінгер і ніяких пінгвінів"Манула, значить, шукаємо…
*читає оповідання, потім у задумі розглядає власну аватарку*
Нумо, подивимося.
Цитата:
Ти ж знайомий з Іваном Кожухом? Здається, ви близькі друзі?
− Куми, − посміхнувся у відповідь Вадим, усе ще не добираючи, до чого все це йде.
Кума я знаю особисто. Уявила його на посаді керівника антарктичної наукової станції. А що, непогано! Автор має рацію.
Цитата:
− О, про вовка промовка, − прослідкувавши за поглядом Вадима, зауважив Іван. − Це наш Шредді.
− На честь Шредінгера? − посміхнувся Вадим. − Чи то, радше, на честь кота Шредінгера?
А потім знову
Цитата:
− О, про вовка промовка, − пожвавився Кожух і попрямував відчиняти двері. − Знайомся, ось наш хижий монстр на прізвисько Шредді.
Це випадковий повтор чи так задумано? Я не зрозуміла. В такому серйозному оповіданні не має бути чогось випадкового!
Загалом сподобалося (як може бути інакше!).
Гарна мова. На єдиному подиху написано. Помітна робота з матчастиною – що там за бар, які в ньому стіни, скільки вказівників біля порогу антарктичної станції. Все досліджене, при тому переконливо, дотепно, автор професіонал найвищого рівню.
А тепер серйозно. Звісно, це пародія на учасників форуму. Проте, якщо прибрати натяки, оповіданню це не заважить. Є всі складові хорошого твору. По-перше, цікаве фант. припущення. По-друге, зрозумілі стосунки героїв, почуття. По-третє, теж зрозуміла людська ідея. Чого ще треба?!
Бажаю удачі на конкурсі!
PS. Це не моє оповідання )))
І ніяких пінгвінів!