Вітаю, форумчане!

Мабуть, глупо задавати таке питання "Що таке "Література"?" на форумі, де тисячі філологів, але сам трохи запутався, бо не фахівець і раніш над цим не задумувався. Якщо розгорнутіше, то хотів би взнати, чи можна вважати літературою любий текст?

Вітаю тебе! Складне питання. Можна подумати до завтра?

Ніт!
Паспорт-мануал на пральну машину - це точно текст.

Можна, Птице!

Я теж так відчуваю, Юлесе! Але як напишуть, що література - це все, що написано, то починаю плутатися й причисляти мануал до довідкової літератури, яка теж література, її різновид )

Література збагачує твоє розуміння світу.
Це стосується:
- художньої літератури,
- технічної літератури,
- довідкової літератури.
Мануал на конкретну модель пральної машини дає тобі розуміння саме цієї моделі. Завтра буде інша модель і все... Треба новий мануал.
Від мануалу ти не стаєш розумнішим

Дякую, Юлесе! Дуже влучно. Я з тобою згоден. Мене, коли питають, що таке розум, то я відповідаю, що це здатність установлювати взаємозв'язки між причинами й наслідками. Тобто, чи можу я вважати, що література - це навчальний/повчальний текст? )

Література - розважальний текст. Нікого нічому вона не учить. Інакше вже було б ого-го скільки умних-розумних, бо всі грамотні.
А тут правда тисяча філологів?
Якщо під словом "література" ти розумієш художній текст, то на цей випадок існує така сучасна теорія. Будь-який артефакт чи текст можна вважати витвором мистецтва, за умов, що хоч би одна людина визнає його таким.
А отже, достатньо автору розкладу автобусів сказати, що це література - це буде література.
Інший полюс - відоме "правило Старджона", яке стверджує, що 90 відсотків будь-чого - маячня.
Істина, як завжди, десь посередині.
Все досить суб'єктивно.

Дякую, Птице!

Художними текстами, мені здається, займається художня література. Навчити література, мабуть, може, якщо в тебе вже є відповідний багаж знань (наприклад, без розуміння загальної фізики, мені буде важко розібратися в квантовій фізиці. На рахунок, розважальності, певно нею займається розважальна література. Чи відноситься до розважальної художня література, я ще не визначився )

А до чого ще вона відноситься?
Є два види текстів - художні (фікшн) і нехудожні (нон-фікшн). Все, що фікшн (тобто містять вигадку), за замовчанням є літературою. Інше питання - графомань чи шедевр.
Нон-фікшн - це теж частково література (мемуари, публіцистика, наукові й технічні статті). Розклади автобусів - не література.
Чи можна спитати, навіщо воно тобі?

Слідкував за сусіднім обговоренням і дуже сподобався тезис, що література, як і все інше, може заважати або допомогати жити, чи ніяк не впливати. Ще, думаю, що може одночасно і допомагати, і шкодити в різних пропорціях. А потім із жахом зрозумів, що навіть не знаю точно, що таке література, а інтернет ще більше заплутав. Зараз, здається, для себе визначився, що сам вважаю, що нема сенсу читати літературу, що заважає жити, я ж не самогубець, хіба що тільки ту, що заважає жити іншим, наприклад, військову літературу, і то із-за необхідності.

А ще Птице, якщо поняття літератури настільки суб'єктивне, то хіба є сенс ділити її на графомань чи шедеври?

Як обирати - що читати, що ні, якщо не ділити?

Тут якийсь метод експертних оцінок треба застосовувати, бо у всіх смаки різні, і мені, наприклад, гарна оцінка невідомого мені твору від фантаста, що мені подобається, буде важити більше, ніж від звичайного критика. А ділення на масову, шедеври, графомань мені здається нісенітницею. Все так суб'єктивно, що мені здається, що можна казати лише, що твір сподобався тобі чи ні, і чому.

Есть очевидные ответы на кажущиеся "непростыми" вопросы.

К примеру: чем отличается "фентези" от "научной фантастики"? Сколько копий поломано... а ответ прост: если после книги хочется почитать научную литературу (хотя бы на популярном уровне), то вы читали научную фантастику. Если же такого желания не возникло - это была фентези.

Так и с вопросом этой темы.
Но прежде хочу пояснить, о чём не получилось поговорить с человеком, для которого слова Оскара нашего Уайльда "Нет книг моральных или аморальных, есть книги хорошо написанные и плохо написанные", руководство к действию.

Первое, по-существу слов О.Уайльда. Это мнение глубоко закомплексованного человека, раздираемого совестью, прессом общественного мнения и законами того времени. Все мы - люди (это относится и к гомосексуалистам, и к педофилам, и к сифилитикам). И все устроены одинаково: нам обязательно нужно оправдать свои действия (желания, мотивы) как минимум в своих собственных глазах. Поэтому мнение О.Уайльда (учитывая его непростую биографию) не просто понятно, - закономерно. Он и не мог сказать ничего другого. Потому что любые другие слова противоречили бы его собственным поступкам.

Второе. О цитате И.Франка: "...до чого має служити лiтература? Найпершу вiдповiдь подає iсторiя всiх лiтератур. Лiтература певного часу повинна бути образом життя, працi, бесiди i думок того часу." Я выделил дважды повторенное в одном предложении "определённого" и "того" "времени". Уверен, что литератор И.Франко допустил этот повтор умышленно, именно чтобы подчеркнуть сверхважность тезиса актуальности литературы.
Посему для меня мёртвые люди не могут быть авторитетами. Они жили в другую эпоху. Их "методы", может, и переносимы на современность, но зачем переносить прошлое в настоящее, если есть до фига современников, чьё мнение не просто "близко" - оно точно и актуально.

Третье. Вот мнение одного из моих учителей, Владимира Высоцкого:



Четвёртое. А вот мнение другого моего учителя, Ричарда Баха ("Иллюзии", конечно): Да-да! И сразу ответ на мой вопрос: "зачем читать литературу, которая мешает жить?" переходит из разряда риторики в тривиальную конкретику: "такой литературы не существует."
Кому-то нужны ужасы (и они помогают ему жить), кому-то Донцова (и она тоже помогает жить).
И это замечательно! Чем более мы разные, тем выше вероятность уцелеть нашему виду в эпоху катастроф.

А вот упрёк одной из ипостасей Литературы (совершенно свежий, с иголочки) ещё одного из моих учителей - Игоря Яковенко:
А теперь, вроде бы "шаг в сторону", но, как в айкидо, это очень важное движение для падения колосса заблуждения об "аморальности литературы". Почему перестают читать книги? Почему книги больше не являются эталоном нормы поведения? Почему в мире растёт хаос и анархия? Почему "брекзит"? Почему "Трамп", "Макрон", "Меркель"? Почему "Путин"? Откуда это всё взялось?
Не потому ли, что писателями стали все, и те нормы (именно МОРАЛИ и НРАВСТВЕННОСТИ), которые дети впитывали с молоком матери, стали деформироваться, как холодец под солнцем, неосторожно оставленным хозяйкой на подоконнике?

Каких-то десять лет назад я без труда мог ответить на вопрос "что такое литература" - это инструмент, который делает мир лучше. Сегодня для меня очевидным является заметно укороченная версия того ответа: "литература - это то, что делает будущее".

Сто лет назад быть гомосексуалистом было постыдным и позорным. Именно благодаря литературе (в т.ч. и О.Уайльду) гомосексуализм стал нормой, и теперь законом преследуются гомофобы, а не их жертвы. В 90-ые печатное слово (вдруг!) стало аморальным ("лишь бы продавалось", "пипл схавает" (с)). Прошло тридцать лет, мы и получили хаос, вместо нравственности.
Давайте романтизируем образ педофилов, и, уверяю вас, через тридцать лет править миром будут педофилы.
Мы делаем будущее, дамы и господа литераторы.
И никуда вам от этого не деться.
Впрочем, нет, есть выход. Если вы не хотите делать будущее, не занимайтесь литературой.
А если вы не хотите делать будущее лучше, если победа добра для вас "так звана мораль" (с), то делайте это где-нибудь в другом месте, но не на территории РБЖ-Азимут.

dixi