Акімова та Алікова з Капустяном згадати не важко (про всяк випадок розміщую обкладинки книжок у додатку), а про Юрія Балко ("Інженер Марченко") навіть не чув. Знайшов на Діаспоріані. Якість після ОРТ вийшла "така собі",тож вичитував літеру за літерой. Але "процес" здався необтяжливим, швидко втягнувся, бо вважаю тему "своєю" - безмежна влада на грунті наукових винаходів.
Українець Марченко зробився керманичем міжнародної спілки, що дуже нагадує сучасну ООН. Тільки право вето за єдиною людиною (інженера Марченка, звісно).
У цьому творі я вперше зіткнувся зі словами "льокай" (лакей), "дискретність" у сенсі "тактовність" ("У дверях почулося дискретне покашлювання льокая") і "баня" у сенсі катедра ("З оздобленої горорізьбою бані загримів його голос").
Звернув увагу на відсутність твердих "лу", "ла", "ло", виключно: "лябораторія", "парабелюм", "металю", "фльот".
Я не заперечував. Тим більш, що слідкувати за уявленнями людини, що жила сто років тому, про перевагу чудо-зброї над системою, було цікавіше ніж звертати увагу на архаїку і найївність міркувань героїв.
Чого тільки не зрозумів: навіщо було давати автівкам імена "Україна", якщо одна з них перетворила на попіл "атомовими бомбами" майже всю Європу. Тому, коли готувалась обкладинка книги, на номері "лімузини" я написав інше слово. Але що там написано, навряд чи хто розбере.
В цілому, якщо цікаво почитати про "Агента 007" навиворіт (людина бере владу над планетою не для себе, а задля всіх), приємного читання. Мені сподобалось.

Ще трохи про "Інженера Марченка".
Перший варіант роману "Сивий капітан" Владко закінчив у 1941 році. "Інженер Марченко" датується 1947р. Ноосфера чи запозичення?
Якщо друге, то Балко пішов набагато далі першоджерела: його творець і керманич диво-автівки змагається не з якимось поліціянтом латинофюрера, а з усім світом. І на відміну від Раміро розуміє, що для перемоги над системою однієї автівки навіть з надзвичайними властивостями недостатньо.
Ще одна відмінність (так, невеличка ) - Марченко перемагає.