bb028 ВивірПерше речення налаштовує читача на бажання або небажання читати далі. Це має бути замануха, щось захоплююче, якийсь ґачок. Отже, як починається це оповідання?
Цитата:
Поміж грудками брудного снігу пагорбами безшумно прокрадались ранкові півпрозорі тіні. Кромка горбатого горизонту щетинилась понурим чорним лісом. Оголені від листя ворсини дерев злостиво дряпали гострим гіллям сіре монолітне небо.
Статичний опис. І майже у кожного іменника два прикметники. Через цю трясовину" продиратися дуже важко.
"Поміж грудками брудного снігу пагорбами". Грудки снігу - так, зрозуміло. А чому тіні - пагорбами? Чи існують шумні тіні на відміну від безшумних? Навіщо це - "кромка горбатого горизонту"? І якщо ліс аж так далеко, що від нього лише кромка, звідки видно, що він понурий? Знову ж таки, чи існує не понурий ліс? Що таке "ворсини" дерев? У чому полягає їхня злостивість? Що таке монолітне небо і який буде до цього антонім?
Це "плетіння словес" і воно вбиває бажання читати далі вже на першому реченні. Ну подивимося, мабуть, далі буде динамічніше.
Цитата:
Лисий схил розтріснувся яскравою ламаною лінією розряду. Гарячий опік від спалаху одразу загноївся чорною раною розтопленого снігу. Раз за разом блискавки шмагали тіло підйому, вириваючись з його підніжжя та гублячись у моторошній тісноті лісного гребню.
Так писати не варто. Коли дочитуєш фразу, вже забуваєш, про що в ній йшлося. Замість того, щоби стежити за сюжетом, доводиться подумки перекладати написане на нормальну мову. А про що йдеться? Та дуже просто - кілька блискавок вдарило у схил пагорба. І все. Чи створюється якась особлива атмосфера через нагромадження епітетів і метафор? Ні.
Цитата:
Лейтенант, не повертаючи голови до співрозмовника, потиснув плечима
Знизав, стенув.
А далі, на диво, починається динамічний і цілком собі читабельний текст. Движ. Події. То навіщо було псувати карму і додавати на початку оповідання той "домік прішвіна?" Таке враження, що це писали два різні автори.
Цитата:
– Нейтралізаваць варожую батарэю! І гамон! /нейтралізувати ворожу батарею! Тай грець! (білоруська)/
Можна ж не перекладати! Й так усе зрозуміло.
Напружена, емоційна історія. Я не зовсім зрозуміла, хто вони були - демони, білки, блискавки чи ще щось. Перевертні. мабуть. Але їм співчуваєш, бо вони вийшли живі, справжні.
Аж тут знову починається "плетіння словес".
Цитата:
Навколо понуро стогнали протягами спустошених квартир понівечені почвари багатоповерхівок, вкриті випаленими виразками вікон
Я б усі ці надскладні метафори прибрала. Бо що простіше, то сільніше.
Цитата:
*Автор Микита Міхалков 1963р.
Автор тих віршів - Генадій Шпаликов.
Я б таки порадила прибрати ті надскладні речення, бо вони нічого не створюють, а лише заважають. А все решта - чудово.
Удачі на конкурсі!