Майже від перших рядків і аж до кінця оповідання я думав переважно лише про об'єм станції...
От це питання просто висіло перед текстом. І чекало, коли у тексті дадуть відповідь...
Бо мені оце "кисневе голодування" муляло ще з часів відповідноі серії "Світлячка".
Навіть поліз у гуглю. А там отаке:
"
Скільки людство витрачає кисню на власне дихання?
Медики кажуть, що у нормальному стані людина здійснює в середньому 12-13 подихів на хвилину, кожний об’ємом 300-900 (в сер. – 500) мл повітря (щоправда, з тих 500 біля 150мл припадає на повітря з «ФМП» - гортані, трахеї, бронхів, але цього зараз враховувати не будем).
Отже, за один подих залучаємо 500 мл (0,5л) повітря,
з них кисню 20,95% ~ 105 мл,
але у повітрі, що видихаємо, кисню лишається 16,3%, тобто 81мл,
відповідно споживання кисню за один подих – 24 мл
за хвилину (12 подихів) – 24∙12 = 360 мл
за годину (60 хв) – 360∙60 = 21 600мл = 21,6л
за добу (24 год) – 21,6∙24 = 518,4л = 0,518 м3
за рік (365 діб) – 0,518∙ 365 = 189,2 м3
"
Тобто, кисень – це взагалі не проблема для приміщень більших за коробку від взуття.
А 12 годин (ще й так точно...) – це 0.259м³ кисню. Або 1.24м³ первинного повітря.
Звісно ж, я розумію, що коли кисню у тому 1.24м³ повітря залишаться лічені % – то легеням добути їх буде важко. Але якщо мова про приміщення на сотні м³, то, можливо, треба було писати не про проблему О2 (якого там десь так на цілий рік, а не 12годин), а про СО2, чи про щось інше!?
Можливо, маючи аж так багато приміщень, можна було позакривати герметичні перегородки і по черзі використовувати повітря у кожному з приміщень?
Можливо, був спосіб видихати повітря зі вже небезпечною концентрацією СО2 за межі станції?
Або, якщо СО2 і справді настільки небезпечне як тут писали, то, мабуть таки, на станції мали би бути і резервні засоби (хімічні?) поглинання СО2 (крім киснегенератора)?
Тобто, якщо вже і створювати тривогу не бомбою з годинниковим механізмом, а саме повітрям, то може потрібно дослідити це питання і дати хоча би короткі, зрозумілі висновки на початку?