Це тільки моє бачення, яке може не співпадати з авторським, як-то кажуть, мої очікування -- мої власні проблеми, але от мені забракло переосмислення, вкладення відмінної від Гоголівської думки... наприклад, в кінці Оксана розуміє, що все-таки не кохає Валеру. Він молодець, мужній, класний, але не її людина -- звідси і всі сумніви і кепкування у зав'язці. У класичній трактовці сюжет напівказковий: якщо тебе тримають у френдзоні, дістань черевички, бажано із ризиком для життя, і дівчина зрозуміє, який ти насправді чудовий і як вона помилялась. Але ж сьогодні частіше посил інакший: якщо людина "не твоя", не мучся з нею і не мучай її, відпусти, а не тримай у френдзоні "на всяк випадок".
У жодному разі не кажу, що це чи щось подібне мусило бути у вашому творі. Це мій погляд на те, яким мусить бути постмодерново оброблений класичний сюжет. Шкода, що моє бачення не співпало із вашим і не вдалося насолодитися твором на 100 %, а тільки на 80 % . Стиль у вас чудовий, продовжуйте писати і успіхів вам!

ну саме про це я намагався написати, може не достатньо чітко на це вказав. але оте "гадання" збило Оксану з панталику, вона сама у нього повірила і вона почала вагатися. Але сувора реальність опустила її на землю


В тому й справа що в мене трактовка не "класична" та не "казкова" а цілком реалістична
Казки не вийшло . Тому що реальність інша. І падати з рожевих небес на ґрунт дуже боляче


я навіть вказав що вона жодної уяви не мала який саме хлопець їй був потрібен. Тобто вона мріяла про якогось казкового принца з книжок. Хлопець її мрії "поєднує" цілком протилежні та взаємовиключні речі. і вона сама цього не здатна зрозуміти. Це проблема сучасних дівчат і навряд за 30-40 років це може суттєво змінитися. Хоча це "проекція" із сучасного у ближнє майбутнє може бути хибною.

Отже, це таки мені не вдалося зануритись повністю у текст і розгледіти, що ви таки це все вклали, хоча сам смисл більш-менш зчитати вдалося, як виявляється
Якими неочікуваними шляхами може піти мистецтво. Дякую за роз'яснення. Тепер усе стало на свої місця.

Насправді, якщо вже розбиратися,
то там з Гоголя запозичено усього три маленькі, але впізнавані сцени:
Розмова Оксани та Василя (дивися, говори, але руками не чіпай)
Сцена у Солохи яка приховує прихильників у підсобці (замість мішків з вугіллям - контейнери з порошком для синтезатора їжи та 3-д прінтера)
та сцена у Пацюка де вареники самі в рот летять. Це все.
Але навіть вони дуже сильно змінені.

Мусимо додати, що це оповідання написано дуетом.
Та все ж таки цей твір не "про кохання", а саме драма про те як людина відчайдушно йде на ризик та робить відкриття, якого ніхто не очікував. Кохання Валери до Оксани це лише тригер, який запустив всю дію. Взагалі попри те, що я жінка я ДУЖЕ не люблю любовні романи та твори "про кохання". Я шукаю щось глибше. Кохання, як на мій погляд, має бути не на першому та навіть не другому плані твору.
Так сталося, що я стала співавтором цього твору разом з моїм чоловіком . Хоча такого не планувалося, але так вийшло
Приємно здивована такою прихильною реакцією читачів до такого підходу. Чесно кажучи, очікувала трохи іншу реакцію
Я сама по роботі працюю з текстами, але письменницею себе не вважаю. Я скоріше люблю читати. Хоча ідеї іноді виникають, проте я не дуже посидюча, щоб написати великий твір. Чомусь у нас удвох оповідання виходять краще, ніж коли мій чоловік пише сам.

Дякую за розгорнутий відгук!
Звісно над твором ще попрацюємо вже після конкурсу.
на вашу думку, щоб варто було ще до нього додати?

Вітаю, авторе!

Оповідання сподобалося, а алюзія на Гоголя мені особисто дуже сподобалася. Люблю таке Трішки переживаю за бІлок, яки розпадаються вже при ста градусах, але сподіваюся, що с тваринками, навіть на Венері, все буде добре

Однозначно, "плюс" за історію.

дякую за відгук!
мабуть треба було писати не "білки" а "протеїни" щоб ніхто не переплутав

Моє вітання автору!

А я розраховував, що наприкінці оповідання таки з`явиться власною персоною сам Микола Васильович у скафандрі з лозиною в руках!

А написано пристойно. Але Валерика я б усе-таки оживив за допомогою отх самих венеріанських квіточок і терапії дівочого поцілунку!

Успіхів на конкурсі!

Дякую за відгук
До речі, Микола Васильович з лозиною в руках ходив лише у російському серіалі!
на жаль, ті фосфінові квіточки отруйні, і тому нікого не оживлять.
Я намагався залишатися реалістом

Гадаю, коли через якийсь час ви повернетеся до твору зі свіжим поглядом, то в процесі перечитування і редагування, обов’язково зрозумієте, що треба додати, або навпаки прибрати) Я б пропрацював ще трохи Солоху , ну і Валеру якось більш глибше прописати, а чорту мо, тре дати більше екранного часу, як вдалому персонажу)

Дякуємо за пораду
Чорт взагалі це персонаж дещо хаотичний якого ми придумали на скору руку