Це дуже добре, що андроїд має власну мовну характеристику. Насправді автори нечасто цим переймаються, тож я рішуче схвалюю!
Річ у іншому - андроїд немотивовано перескакує з просторіччя на лайку, з неї - на одеський суржик, з нього - на імітацію грузинської мови, далі на попсове "Готово, нацяльніка" тощо тощо. Виходить штучно. На такому строкатому тлі пряма мова Ніка має дуже органічний вигляд. Він розмовляє природно, влучно, без натужних жартів.
І виникає питання - а навіщо ці лексичні експерименти, яка в них мета? Втім, я здогадуюсь. Інакше б Ніку довелось розповідати про всі пригоди читачу напряму. А так вони спілкуються між собою. Ми взнаємо що відбувається, а жарти андроїда допомагають долати нуднуватий сюжет. Але попри все, на початку оповідання присутня динаміка. Якої далі бракує, бо починається розтлумачка:
Цитата:
– Ні. Нам невідомо, хто або що оточує молоді цивілізації такими огорожами. А щоб вам було зрозуміліше – маєте аналогію з вашого життя. Ця сфера – яйце. І шкаралупа захищає від зовнішніх впливів. І корабель ваш зруйнувала, коли ви опинилися зовні, а не всередині.
– Тоді чому ж першої хвилі не вистачило?
– Мав значення напрямок руху. Шкаралупа налаштована таким чином, щоб знищувати варпи, які підходять до неї ззовні... Вам просто не пощастило пройти крізь цю сітку саме зараз, коли вона ще не стала цілком непроникною для будь-яких переміщень.
– Вона стане цілком непроникною? То що, наша цивілізація приречена назавжди залишитись у цій в’язниці? – розпачливо запитав Нік.
– Зовсім не обов’язково. Пташеня розвивається і в якусь мить стає здатним зруйнувати шкаралупу й вийти до відкритого світу. Свого часу й ми пройшли цей шлях.
Цитата:
Голка в яйці, яйце в качці, – скрушно зітхнув Нік. – Качка в тунелі, тунель в яйці...
Саме так. Це казка.
Про Ікара, який врешті не впав, а спалив Сонце. І через те вижив. І про доброго бога-деміурга, який чекає, коли його "діти" подорослішають.
Головне, чого мені забракло (і це відчувалося з самого початку оповідання) - мети в героя. Дальня розвідка - це не мета, це засіб. Мету створює конфлікт, який має бути заявлено відразу. А конфлікту немає. Через те і відчувається певна нудьга під час читання. Космос, зірки, двигун, призма - все це антураж. Нехай буде море, підводний човен, невід і бог Посейдон. Нехай буде пустеля, караван, піщана буря і Сет - єгипетський бог пустелі. Головне - для чого все це? Довести, що людство піднялося на вищий щабель у космічних подорожах? А що воно для цього зробило? Що зробили герої? Так, Нік пожертвував собою, коли направив корабель на космічний стільник. Але краще б він залишився живим.
Удачі на конкурсі!