Це дуже примітивна логіка. Всі ці явища є цілком природними і нікому не шкодять, а просто існують. Більше того, якраз без них життя зникло б значно швидше, бо ті ж самі смерчі, торнадо та цунамі (які результатом підземного землетрусу) розвантажують екосфери. Ну, а про те, що лісові пожежі допомагають позбуватися всихаючих рослин і створюють кращі умови для росту їхніх нащадків відомо навіть дошкільнятам.
Тут діє нерозуміння того, що смерть - це частина природи. Можливо, навіть найважливіша. Помирають всі, колись зникне і Земля, і Сонце згасне. І, що найприкріше, в масштабі Всесвіту ніхто цього навіть не помітить. Бо вони неважливі, це просто цятки у безкрай чорноті. Так само, як в масштабах планети неважливий ні індивид, ні навіть вид. Волод дуже лестить людям, кажучи, що ми знищимо планету. Поки що ми здатні знищити тільки життя на ній. Але життя планеті непотрібне, наші сусіди по Сонячній системі це підтвердять. Й взагалі буття тимчасове, а небуття вічне.

Біля мого "рідного" дитячого садочка стояло стільки банерів "Бережіть ліс від пожеж" і лісники нас так просили гасити залишені на галявинах багаття, що дозволю собі ствердити - не всі.
До того ж, коли через пожежі частково вигоріла Сибір, науковці не раділи цьому, а сумували, адже знищені дерева виробляли багато кисню, а так їх смерть перетворилася на вуглекислий газ і дими, що облетіли всю земну кульку.

Можливо, життя в межах Сонячної системи - річ і маловажлива. Але життя для квітки, яка вперто лізе крізь асфальт, після чого ще й розквітає, або для квочки, що, прикриваючи курчат, проганяє лютого вовкодава, або для загнаної в куток мишки, що з безнадії звіріє і проганяє кота, становить високу ціну.
Не сперечатимусь з фактом, що смерть - це дійсно частина світобудови. Але не погоджуся з тим, що - найважливіша. Вона логічна, це так. Але не менш важлива, ніж зародження життя, ніж становлення, ніж дозрівання (особистості, дерева, комахи)...

І, можливо, створила можливість зародження істот не залежних від кисню. Розумієте, життя має розвиватися. А для старе має поступитися місцем новому, а нове мусить бути інакшим. Саме тому концепт "Золотого Віку" такий шкідливий для суспільства, неважливо, куди його переносять.
Щодо важливості смерті, я може й перегнув, але що квітка пробиваться з-під асфальту, що мати квочка захищає курча (а також вельми безжально вбиває чужих, якщо випаде така нагода) не заради себе, а в інтересах виду. І вижити не є їхньою метою, нею є зоставити здатне до розмноження потомство. Вдалося - життя успішне, можна й померти. Ні - прожив дарма. Але ми зайшли надто далеко, у цій історії не те щоб надто великий екологічний посил, щоб його стільки обговорювати.
Унікальність смерті в тому що це чи не єдиний абсолют для всі живої та неживої природи. Якщо ти народився, тоти помреш. Обов'язково, стовідсотково. Не буде безсмертя в жодному прийнятному вигляді, лише побіжне й то не факт. Все інше самообман або непідтверджені фантазії. Квочка може не мати курчат, але якщо вона вилупилася з яйце, то неодмінно колись перестане дихати.
Власне всією цією та попередньою тирадою я розразився лише тому, що мені здалося начебто Ви вбачаєте у смерті ворога, загрозу чи щось подібне, і саме тому обрали безсмертного персонажа. Себто, я не проти фантазування на цю тему, але боятися невідворотного фіналу, як на мене, дещо безглуздо.