Шановна Птахо, а от дозволю собі влізти в дискусію і не погодитися.
На мій смак, оповідання якраз чудово описує магію, статус кво та фентезі, які реально побутують в Києві. Християнство разом з фейрі чи давніми силами? - запросто, всюди. Ліс, відьомська річка, загадковий яр в центрі сучасного міста? - та скільки завгодно, досі. Михайло (чому Міхаїл - дочекаємося автора, може, то щось мовне чи лінгвістичне?) - дуже "присутня" в Києві містична істота. І всі ці компоненти колись мали навчитися жити разом - через якісь війни, союзи чи домовленості. Тож тут автор/ка якраз описав/ла утворення чергової межі світів у Києві. А міську міфологію ми якраз і намагаємося створювати на нашому конкурсі
Тепер, сподіваюся, усі гості "малого" Ботсаду знатимуть, що там живуть дивовижні істоти - і серед дерев можна знайти не просто дерева.
Тож, гадаю, "Директор" - чудовий приклад саме міського фентезі, при всій повазі до вашої думки, колего. Ще й історичного, що для мого серця особливо цінно.
Ну а щодо античної мітології як основи фентезійного світу - ну не знаю
Дракотик ентих ваших університетів не кінчав (тобто кончав, але інші
, тому може не володіти творами гуманітарних класиків. Але поясніть, колего, чому не можна змішати фентезі з християнськім світоглядом, якщо в реальному житті вони на кожному кроці змішуються? Та й в купі легенд і оповідок теж. На те всякі магічні істоти і магічні, щоб жити поряд зі світом, який нам відомий. Ну і в літературі хіба не цікаво описувати зіткнення різного - і сил, які прагнуть протилежного? У даному випадку християнські сили (Михайло, люди Імперії) хочуть знищення осередка, де (хоч людям це й невідомо) мешкає язичницька богиня. Люди долучаються до цього - можливо, як інструменти сил, які все це влаштували. Гадаю, це найбільш травматична і важлива київська історія евер: у якій би формі вона не програвалася знову і знову. Бо, з мого досвіду, історія хрещення і боротьби зі старими богами - досі найтравматичніший київській (а то й українській) міт.
(саме тому я страшенно засмучена дискваліфікацією "Експерименту", до речі)
І тому ніт, Михайла з тканини Києва ніяк не можна вилучити. Щоб щось ставалося таке глобальне, а він не втрутився - це навіть у мене, сучасної людини, викликає сумнів. Бо були прецеденти, були...
Якщо щось не по ньому - він не мовчатиме. І це, боюся, навіть не питання християнства, колего.
Тобто десь там корені його є
, архангел все ж таки! - ала на них уже стільки всього наросло властиво місцевого, зміксованого, що Михайло - це як англійській намісник на віддаленій території, який не був в Лондоні пів життя
Він набагато ближче до місцевих, ніж до британськопідданого, скажемо так, але звички лишилися, та й накази згори іноді передають (Михайле, пробач, я люблячи!).
Вибачаюся за критику критики, але захотілося відстояти магію Києва, як я її собі розумію. Гадаю, автор чи авторка чудово вловив/ла її суть.
Мені буде дуже, дуже приємно побачити "Директора" серед фіналістів і в збірці!