au006 "Зомбі собак не вигулюють" - № 4

Мені це подобається.

Здається, що перша частина про чорнобильську зону - зайва. Проте не варто її відкидати. Краще перенести все те, що відбувається у першій частині, на Донбас. Показати поступову градацію від умовної нормальності "гулів", які мешкають на лінії розмежування і випадково стали жертвами вакцини, до справжніх "зомбі". А згадки про Чорнобиль залишити лише як флешбек або спогади професора.
І ще я би підкреслила тему собак. Бо для назви вона недостатньо розкрита у творі. Так, якщо людина вигулює собаку, це означає, що не все для неї втрачено. Проте й собака може розрізняти людей - що ще живі всередині або ні. Та не лише собаки. Взагалі ставлення живої природи до людей. Якщо навколо будинку щось росте та зеленіє - там люди, якщо все посохло - зомбі. Десь так.
Бажаю авторові удачі на конкурсі!

Дякую, Пташко!
Дуже гарна ідея - розвинути тему собак.
Обов'язково подумаю, як її втілити.
Ще раз дякую!

au012 "Наступний"

Авторе, я сварити вас не стану. Мені дуже сподобалось!
Це чудове поєднання жахастику з дуже вправним нагнітанням саспенсу і казки зі щасливим фіналом. За бабу Васю взагалі мовчу - таку жоден поконг не візьме.
І ще цікаво вийшло з різними міфологічними системами, так скажімо - хоч лікар і не знався на індонезійських почварах, але виявився здатним розглядіти загальну суть усього людського й усього почварного.
Не, таки посварю трохи. Щось не віриться, що лікар "упізнав" у хлопчику свого колишнього викладача. Ймовірніше, він просто шукав і знайшов спільні риси, бо знав же, хто його батьки.
Удачі на конкурсі!

ЗІ. Я після рецки зазвичай читаю коментарі. А там це... воно...


Поконг.
Але ми його побороли! Обнімашками!

au021 "Наступна"

Дивне відчуття від прочитаного твору. Зрозуміло, що це старанно створений світ. Мені подобаються таки "грибочки". Проте бракує загальної картини. Надто уривчасті, фрагментарні сцени. Це не недолік як такий. Але герої надто заглиблені у події "тут і зараз". Непогано було б це розписати на обсяг повісті, приміром. І щоб у кожного персонажа була не лише "тривіальна" мета - вижити тут і зараз, а те, що на театрі називають "надзавданням".
Удачі на конкурсі!

Дякую за відгук, Птице!

Повість це привабливо, але я цю річ більше року з одного варіанта в інший перепилювала. Напевно так і залишу. В голові вже нове дозріло, пора і йому на волю.

Бажаю удачі!

Дякую, Птице!
Так, з лікарем ідея була саме в тому, що він упіймав схожість за спільною рисою (видатним носом), бо знав бабусю, і не в останню чергу тому, що Захарів дід викладав у нього ще тоді, коли сам був молодим, то ж лікар його таким і пам'ятав.

ЗІ: Обнімашки - страшна сила