Міф - сакрален, казка - профанна. Це так працює - те, що для міфу є реальністю, згодом стає вигадкою в казці. Факт, подія сакралізується, перетворюється на міф, парадигму. А потім міф профанується і стає казкою.

Нічого не зрозумів, але вражає!
Аж страшно!

Аналогічно. Птиця розумна!

Вибачте, що втручаюсь, а яким боком фентезі вилізло з казки?

Не боком, а з того місця, де все вилазить.
Тобто, цілком природним шляхом.

Простіше можна сказати
"Миф, потерявший социальную значимость, становится сказкой"
И.М. Тронский, "Античный миф и современная сказка".

Ще дуже раджу почитати "Діалектику міфу" О. Лосєва.

Нічого не "вилазило". Якщо говорити про літературні жанри, треба використовувати відповідну лексику. Отже, фентезі і казка - різні піджанри фантастики. Відрізняються методологією побудови світу.
Казка - це реальний світ, до якого втручається дивне, потойбічне (читайте Проппа). Коли закінчуються пригоди, потойбічне щезає.
Фентезі - умовний світ, для якого дивне є нормою.
Міф і фентезі - взагалі різні поняття.

А міське фентезі тоді більше тяготіє до фентезі чи казки? Адже за таким визначенням міське фентезі і казка дуже схожі: і там, і там, дивне втручається до реального світу.

бурчить воно тут ващет живе!)))

Ну, дуже тонка межа, як на мене - міське фентезі постійно живе в реальному світі, а казкове тільки періодично набігає.

Так, міське фентезі знаходиться на межі, але найближче до фентезі. Бо чарівне в ньому завжди присутнє, лише приховано.

Ось цим і відрізняється науковий метод від теологічного. Це мене здивувало ще при обговоренні "Директора саду". Аргументи були не літературні, а містичні, теологічні. Те, що письменник вірить в існування своїх персонажів, не звільняє його від необхідності керуватися літературним, а не релігійним інструментарієм.

Зрозуміло, дякую за відповідь, бо думав, що фентезі - це лише ребрендинг казки, бо, як приклад, одна справа в тридцять дев'ять років казати, що читаєш фентезі, а інша, що читаєш казки.

Не бачу нічого ганебного в тому, щоби читати казки.
До того ж, дитячою літературою казки вважаються відносно недавно.
Подивіться збірник братів Грим - це ж суцільні жахи, де там дитині читати.

Всім привіт.
Конкурс і колеги продовжують приємно дивувати.
По-перше - активні обговорення, а по-друге - тема війни не замовчується, а, навпаки, набирає обертів! Ледь не в кожному другому оповіданні є згадка про неї в тій чи іншій формі.
Мене дуже тішить, що автори не лишаються байдужими, хоч більшість населення робить вигляд, що все ок.
Щиро дякую, колеги, за працю!