Вітаю, авторе 015!
Після довгої перерви сніданок має бути легким. Тож ваше оповідання виявилося доречним.
Ідемо послідовно.

1. Назва - назва для конкурсу вдала, а можливо і для збірки. Серед безлічі одноманітного і банального "якесь місто", "якісь кораблики", "якась перекручена цитата з натяком на інтелектуальність", тощо - ваша англійська назва створює приємний контраст. Та й з іншого боку, якої ще мовою назвати оповідання про Скруджа (привіт Діккенсу)?

2. Перше речення. "- Послухай, хлопче. " Таке собі. Одразу зрозуміло, що зараз будуть щось розповідати. Довго і можливо нудно. Але дамо оповіданню другий шанс? Подивимося на друге речення, бо перше надто коротке:"Ти можеш скільки завгодно решетом воду міряти, та кажу ж тобі: не існує людини, яка не мріяла би про безсмертя." Не чіпляє. Я щойно прокинулася, а ви мені про безсмертя та іншу хвілософію. Але я голодна.. Погризу далі.

3. Оповідання - Все до зірочок продивимось, воно нудне і не цікаве і можна все скласти в пару абзаців. А після зірочок. А після зірочок стало раптом цікаво. Так що я й не помітила, як оповідання доїла. Окрема дяка, що на відміну від початку, середину та кінець не затягнули. Люсі-Люція, аж дивно що вона горгона, а не дияволятко. З таким іменем.
І герой досить хороший. Не самий яскравий, але повністю в законах жанру. І безсмертя ваше виявилося не таким нудним, як я боялася. Над стилем можна було б попрацювати, але дух Шеклі, Буля та інших фантастів золотої епохи в оповіданні є.

4. Післясмак - звісно "Радість Лючії". Шоколад - це прекрасне завершення сніданку.

Дякую, авторе!

Честно говоря, не уверен, как понимать концовку.

То ли героя таки обвели вокруг пальца, дьявол провернул спец.операцию в "модерновых тонах" и таки пришел забирать душу. Причем ему еще и приплатили за это. Дважды. Вот эта подпись кровью, Вуйко с рогами, Люци-Люцифер, финал, они все намекают на этот вариант. Благими намерениями выложена дорога...

То ли все же это все правда, и герой и правда спасет мир ценой собственной угробленной жизни (хм... миллионер, выпускает шоколад, спускает деньги на родную планету... не, это мне чудится всякое, где его нет). Проработка деталей аукциона и обращения с планетами, юрист и признание души, взаимодействие с СПП - намекают на этот вариант. А финал? А финал - "Конец вечности".

То ли это все правда, но душу в планету таки перекидывает дьявол. В рай душа не идет, и в чистилище не идет, а планета рано или поздно закончится, так или иначе. Миллиард лет, или десять миллиардов - для вечности не так принципиально. А может, если его затолкать в планету - легче будет новые души покупать, бо жить станет невмоготу.

А возможно, финал открытый - читатель сам может выбрать. Тогда я выбираю второй, он для героя самый добрый.
Герой, конечно, сволочь, но по-своему честный. И выжить и "застолбить" планету за собой он хочет и для себя... И вообще не ясно, как оно будет, когда он станет планетой. В смысле, будет ли людям хорошо или наоборот.
Но как-то вызывает он симпатию.
Столько лет промучился...

Вітаю, Авторе!
Сподобалося оповідання.

Це ГГ надто перебрав? А чому співрозмовниця повелася?

Ухтижка! Це ж сам Док! Рідке явище!
(Між іншим, хто не знає - шаман, танцює з бубном! )
Шановний Доку, а ще якісь оповідання коментувати плануєте?
Якщо що - записуюсь у чергу

Ну... не зовсім рідкЕ Хоча, якщо враховувати, що клітина відсотків на 60.... Тобто, це вже не по темі... Тобто, Авторе, вибачте за флуд
Авторе 018: хіба що окремими фразами, не за класичною схемою рецензування. В бубон зараз гупаю, не покладаючи рук, тут би вижити
А оповідання 018 мені сподобалося, якщо що...

Вітаю, авторе! Прикольне оповідання. У мене тут, до речі, не викликають питання "всі зароблені гроші" і те, що герой втратив усе на ставках. Він не міг контролювати торги, наскільки я зрозуміла. Тим більше, він робив це не для себе, а для всього світу. Несподівана ідея чергового "месії".
Але помилок багато. Можу запропонувати свої послуги редактора або коректора.
Успіхів на конкурсі!

Авторе, вітаю! Дуже сподобалося. Це оповідання - один з моїх фаворитів на конкурсі. Вічні цінності, глобальні проблеми й чудове виконання. Думаю, у англомовному перекладі оповідання цілком могло б знайти свого читача й закордоном. Успіхів!

Дякую усім за відгуки!
Гроші можна спочатку заробити, а потім вже пускатися "во всє тяжкіє"
Доку, за метеорит то він пальцем в те місце, куди їм зазвичай тикають, тикнув, а виявилося, що потрапив у справждній про..б
Англійській варіант вже є, і навіть протестований на декількох " котиках", проте іронію над гг розгледів лише дядечко передпенсійного віку, молодь почала волати голосом обуреного фемінізму, що гг - концентрат чоловічого шовінизму, як так можна Часи змінилися, нажаль.
Козачко, із задоволенням Вашу пропозицію обговоримо після конкурсу

Вітаю, авторе!

Чудове оповідання. Легке, проте з ідейним наповненням.

Єдине, що мені різонуло - прийняття рішення по п'янці. От якби ГГ свідомо йшов на аукціон, він би від того виглядав симпатичнішим.

Успіхів і наснаги!

P.S. Ну яка осина талія? Там же п'ятий розмір! Це і тільки це впершу чергу впадає в очі. Талії-зачіски - то вже потім.

Фантоме, хотілося головного героя зробити за зразком Залізної Людини - особою, яка не здогадується, що вона чогось варта, аж допоки не припече. В цьому контексті наворотити дурниць по п'янці, а зрозумівши, що жарти скінчилися, не почати власну дупу рятувати, а подбати про додю всієї планети - як раз вписується в характер

І отут задрот в мені має вигукнути: "Не Залізною Людиною, а її версією у виконанні Дауні-молодшого"! Бо оригінальний коміксний образ був дуже-дуже перероблений задля того, щоб припасти до душі масовій аудиторії.

Зайва кома.


Після коми наступне слово має бути з маленької літери.


нападу


б (чергування голосних-приголосних)


Яке-таке


Крапка має стояти після закритих лапок.


очі

бюст


нічогісінькі


напіврозумного


Зайва кома.


відбувається, мені


Це такий жарт? Тунгуський метеорит впав у 1908 році.


А яку цінність мають для іншопланетян суто земні гроші?


Краще «вкололо».


відсмикнути


«в» — зайве.

Чим-чим не моргнув?


- по-моєму


Русизм. Оскільки.


А як головний герой зв’язувався з Галактичним Фондом?


добре оплачувану


- дід


Зайва кома.


час


- дід випхав

* * * * *

Цікава історія. Довгі монологи зазвичай втомлюють, але гумор полегшує сприйняття.

Я тільки не зрозумів щодо грошей — справа не тільки в тому, навіщо Галактичному Фонду земна валюта, але і в її курсі. Отой Рогу Вуйко, який «багато торгів поспіль облизується на цю планету, але все ніяк не може перебити ставки місцевих», певно, не доларами розраховується. Як співвідносяться ставки учасників аукціону?

І ще.

Хіба він зник? Ви ж самі пишете: «...як тільки ім'я це випливло, репортерська братія налетіла на старого». І, вочевидь, це тривало досить довго.

І ще.

Справді — я також не допетрав, до чого там отой шаман із рогами.

Вічний сюжет, але ж оригінальне втілення!
Єдине, що здалося зайвим - репортер. Дід зовсім не обов'язково мусить розповідати свою історію комусь. Авторське всезнання - та й годі! Скрипаль репортер не потрібен!
Гумор сподобався - м'який, ненав'язливий, чудовий.
Удачі на конкурсі!

Олександре, так, звісно ж я про фільм
Сильно Грамотний, дякую надзвичайно за правки! Про тунгуску, вже комусь вище відповідала: головгер ляпнув абищо, в дусі того сюру, який із ним відбувався, і в який він насправді і не вірив аж допоки не протревезів та не почав розбиратися. А організатори аукціону і справді за динозаврівський промах відчували відповідальність і бажали це якось того... дупку собі прикрити. До того ж, вони людей "напіврозумними" вважали, то хто там буде розбиратися, який саме метеорит ці аборигени Тунгуським називають.
З Галактичним Фондом - через Лючію, усе через Лючію.
Ставки - якось вони там перераховували, хто їх знає...
Зник він, але переховуватися до самого завершення життя в нього не вийшло - хтось та й розкопав.
Такий зовнішній вид у тієї раси, натяк на те, чи самі ми чортів собі вигадали, а може, то слід контактів із позаземним разумом?
Птицю, а репортер як раз заради однієї однісінької мети - показати того шамана з боку, так би мовити, "неупередженого" спостерігача. Чи навпаки, упередженого...

Вітаю!
Гарне оповідання!

Саме це якраз приваблює найбільше. Плюс чудове почуття гумору.
Успіху на конкурсі!