|
Правильно, ознака якісного твору - це позитивний сенс, який в нього закладений. Одне, коли автор створює жорстокий епізод, аби персонаж показав якусь гарну модель поведінки, тобто аби створити підказку для читачів, як найкраще виходити із тяжких ситуацій. Особливо це стосується фантастики, де можна порозмірковувати над етичними проблемами потенційного майбутнього (як робив це Азімов щодо проблем діяльності штучного інтелекту та ризик для людини; або ж як робив це Толкін у "Володарі перснів" щодо дослідження глибин людської аморальності, коли вона відчуває в своїх руках велику владу. Звертаю увагу, що в ньому є чіткий позитивний сенс).[/color] І зовсім інше, коли описуються справжні елементи садизму, при цьому такі, які зовсім не мають повчального вирішення. Іноді, коли автор натхненно описує те, чим переповнене його власне серце, без адекватної фільтрації розумом і без гарного повчального сенсу, - в мене виникає лише нервовий сміх. Тому що сприймати серйозно такі "витвори" просто не можу. О, скільки творів на цьому конкурсі викликали в мене знервоване посмикування повіка... Краще вам не знати. А найжахливіше те, що іноді, навіть після прямих слів автору про серйозні етико-моральні недоречності, той просто ображається. Звичайно, є частина населення, яка щиро насолоджується сценами садизму та аморальщини, тому читачі в таких авторів будуть. Ще в давньому Римі людей згодовували тиграм на радість публіки. Однак, особисто я належу до категорії людей, які з огидою ставляються до такого.
Справді, тяжкі події в творі - іноді невід'ємна річ для сюжету, але автор має думати головою (а не лише серцем), з якою метою він про це пише. Технічна складова теж важлива. Слава Богу, я вже займала перші, треті місця, була лауреатом (ги-ги, про мене навіть Вікіпедія знає) на всеукраїнських літературних конкурсах, маю купу нагород, публікації в колективних збірках, журналах, виступи і т.д. Щоправда, не в жанрі фантастики. Але мені відомо те приємне відчуття, коли ти прочитав свою роботу серед великого заповненого залу, а після цього бачиш, як хтось витирає щирі сльози... Запасти комусь в душу - безцінно. Тому кпини в мій бік типу "самоствердження", "заздрості" викликають в мене лише доброзичливе зітхання. Я і зараз із задоволенням продовжую навчатися й читаю відповідні публікації.
Всім успіхів. І прохання пробачити, якщо мої слова когось образили. Я теж людина, тому мені іноді болить читати щось погане.
_________________ З повагою та вдячністю.
|