Цитата:
Вперше чую про «бажання позбутися літери "х"». Може, ви мали на увазі «ґ»?
Я проти того, щоб «віддаляти мову від читача». Але водночас проти вживання русизмів та суржику, «бо ж усі так говорять».
Та ні, з "ґ" все гаразд: вживається у відведених для неї місцях. А от "гепі енд" і тому подібні перлини це справжнє мовне зґвалтування.
Проблема з Вашими варіантами в тому, що вони не враховують контексту. Не можна замінювати "рихлий" на "пухкий", адже вони мають різне емоційне забарвлення і доцільніше вжити "крихкий". Не варто абиде "шрам" заміняти на "рубець", а "коренастый" аж ніяк не синонім "кремезного".
Цитата:
Пояснюю на пальцях: я питав про сестру, а не про собаку. Те, що Дружка було травмовано після зустрічі з тінню, а сестра це побачила та перелякалась — суто ваші тлумачення, яких у тексті немає. Читач може припустити, що «тінь» повернулася, або ж що «дівчина у білій сорочці» залетіла у вікно, тощо.
А чому б і ні? Непогані варіанти. Читач має думати про прочитане і, нехай це не зовсім, чесний прийом, але ж працює. Читач має думати, має фантазувати і навіть дофантазовувати. Якщо твір не стимулює роботу його мозку це вже мінус твору. Все гарно продумати й розкласти по поличкам звісно, можна, і для деяких творів необхідно, але іншим потрібна таємниця. "В лісі" Акутаґави Рюноске саме завдяки ній залишається актуальним й досі.
Цитата:
«Когда издадут вашу книгу, вы не будете бегать за каждым покупателем и объяснять, что же вы имели в виду в этом отрезке, и почему здесь так, а не эдак». © Юрий Никитин.
В наш час бігати не доведеться. Можно просто влаштувати стрім і всі бажаючі охоче подивляться. До того ж, знаючи Нікітіна, десь можна віднайти як він заявляє прямо протилежне.
Цитата:
Ну... якщо так ставити питання... Не гірший, звичайно, але можна було б і краще.
Буде. Але про це я подумаю завтра.