Та ні, з "ґ" все гаразд: вживається у відведених для неї місцях. А от "гепі енд" і тому подібні перлини це справжнє мовне зґвалтування.
Проблема з Вашими варіантами в тому, що вони не враховують контексту. Не можна замінювати "рихлий" на "пухкий", адже вони мають різне емоційне забарвлення і доцільніше вжити "крихкий". Не варто абиде "шрам" заміняти на "рубець", а "коренастый" аж ніяк не синонім "кремезного".



А чому б і ні? Непогані варіанти. Читач має думати про прочитане і, нехай це не зовсім, чесний прийом, але ж працює. Читач має думати, має фантазувати і навіть дофантазовувати. Якщо твір не стимулює роботу його мозку це вже мінус твору. Все гарно продумати й розкласти по поличкам звісно, можна, і для деяких творів необхідно, але іншим потрібна таємниця. "В лісі" Акутаґави Рюноске саме завдяки ній залишається актуальним й досі.



В наш час бігати не доведеться. Можно просто влаштувати стрім і всі бажаючі охоче подивляться. До того ж, знаючи Нікітіна, десь можна віднайти як він заявляє прямо протилежне.



Буде. Але про це я подумаю завтра.

Українська мова надто засмічена русизмами і я вважаю, що з цим слід боротися — зокрема, з двох варіантів обирати той, що менш схожий на російський аналог. Тому персонаж має «голитися», а не «бритися», навіть якщо словник і дозволяє друге. Як отой співав: «Люди “гладять” сорочки, замість “прасувати”».
І, до речі, «коренастый» — це таки «кремезний». Див. отут і отут.


Класичний твір «В лісі» Акутаґави Рюноске досі залишається відомим не завдяки якійсь одній деталі, а тому, що це загалом майстерна робота хорошого письменника. І якщо у ваших творах буде багато незрозумілостей — читачі навряд чи порівнюватимуть вас із Акутаґавою Рюноске або Джеймсом Джойсом. Взагалі, ваші слова — типові виправдання авторів, які написали щось не те, але не хочуть це визнавати. У них завжди «читач має те», «читач має се», і якщо він щось не зрозумів, то це його проблеми. Але хочу вас застерегти: читачеві таке ставлення дуже не подобається.

Добра порада:

Вона під номером 13, це стьоб

Я б зобразив «гнома-качка» як «дужий та приземкуватий», наприклад.
Звісно, мої зауваги виконувати не обов’язково. Але вони принаймні змушують авторів замислитись над мовними питаннями.


Однак вам за це і не дякують. Все ж таки читачам більше сподобався б завершений твір, де в фіналі всі загадки отримують роз’яснення.


Та ні, це серйозно — повірте моєму досвіду. На цьому конкурсі мені колись дали хорошу пораду: треба писати якомога більш чітко і ясно, бо геть усе, що можна зрозуміти неправильно, читач зрозуміє неправильно, а потім висуватиме претензії.

Так цей конкурс максимально далекий від звичайного читання. Зазвичай книжки стають улюбленими, коли їх перечитують, а для цього там має бути щось, що мулятиме читачу. "Чітко та ясно" це прерогатива підручніків, а художня література має бути зіткана з недомовок і протирічь.
І "дужий" не підходить для опису качка, бо це характеристика сили, а не зовнішності. Та навіть качаються "на силу" і "на рельєф" за різними методиками.

Це вже залежить від певної ситуації в тексті — на чому слід акцентувати увагу.


Я можу навести багато прикладів зворотного, та певен, що й ви це можете. Звісно, ніхто не заважає вам наслідувати Кафку, Марселя Пруста чи Набокова. Але тоді слід одразу орієнтуватись на відповідну категорію читачів. Інакше є ризик, що «недомовки і протиріччя» не оцінять. І вважатимуть банальною помилкою, а не геніальним здобутком.

Вітаю, авторе!

Ну і де тут оповідання? З усіма композиціями, конфліктами, еволюціями героїв і т.д. Отож бо й воно, що нема. Є шматок більшої форми.

Сам світ сподобався, хоча надто вже з Людьми Х та Людьми в чорному (фінальний епізод прямо замість Матіяша Вілла Смітта побачив ) перегукується. Взагалі незрозуміла природа дівчинки з прикольноб зачіскою Хто і що вона таке?

І, як на мене, надто в лоба прізвище Полум'яний.

Успіхів та наснаги!

Дякую. Оповідання дійсно немає, бо, як я і писав вище, скинув, щоб допомогти кворуму і отримати

[+]

безкоштовну редактуру Сильно Грамотного

, тобто корисні поради. Насправді, як я вже сам відповів молі, особисто я б собі в першому турі поставив "0", тож гадки не маю, що так привабило інших авторів. Схоже, все-таки, як вже згадувалося на одному з попередніх конкурсів, справа у фентезі: народ його любить і ставиться більш прихильно, ніж до фантастики.
Та все ж, здається Ви надто суворі. На весь весь текст конфліктів вистачало: сварка з Сергієм в туалеті; моральний конфлікт з класом, що ігнорує дивний випадок на уроці; сутичка з тінню; конфлікт між місцевими обдарованими підлітками, нехай неявний, але очевидний. Навіть еволюцію була: спочатку Віталію цікаво дізнатися, що відбувається у містечку, а під кінець хочеться це забути. Тому тут претензії зайві.


Через обмеження на знаки її розмову із золотоволосою довелося прибрати. Якщо все ж цікаво завжди готовий скинути на пошту повний текст. Або можу відповісти коротко:

[+]

одна з місцевих підлітків, наділених силою, мавка. Дівчина Віктора, якого й має замінити Віталій, тож після його втрати розчарувалася в боротьбі з тінями і у конфлікті (до речі, повторюся, означеному навіть у скороченому тексті) з рештою

Можливо, але: а)Промовисті імена властиві жанру ще з часів Толкіна; б) Оскільки походження сил пов'язане з родоводом героїв, не дивно, що в деяких випадках це позначатиметься на прізвищах. Врешті-решт, перший Кравчук був сином кравця. Плюс, у вже згаданого Віктора прізвище Вогневич, що створювує додаткову паралель між персонажами.

Авторе, вітаю! Початок зачарував і з нетерпінням чекала, чим же це все закінчиться. А тут опа - облом. "Далі буде..." Почуваюся трохи ошуканою, як читач Хоча не сумніваюся, що в повній версії це буде гарне міське фентезі з фольклорним елементом. Удачі!

Щиро дякую за гарний відгук! Насправді мені навіть цей уривок довелося безжально обрізати, аби вкластися в межі, тож загубилося кілька дуже славних моментів. Щодо жанру, то, враховуючи місце дії, радше містечкове, а не міське, але так, сподіваюся, що вийшло.