an001 "Притвор"Це буде сердита рецка. Тож готуйтеся, авторе.
Я майже впевнена, що впізнала автора, але... що ж подієш.
Ось уявіть собі таку сцену. Хтось питає:
- Про що це оповідання?
- Та якісь хлопці потрапили до печери, зустріли там чувака, який розповів їм про таємниці Всесвіту.
- То що вони з нього хотіли?
- Та нічого, просто цікавились.
- А взагалі чого шукали?
- Та нічого, подорожували собі горами.
Тобто, їхню мету оголошено
Цитата:
Не розрахували сили, спробувавши підкорити Сивулю зі стрімкого боку, й вечір застав їх на схилі. Як на те, заходилося на грозу
Запам'ятаємо – їхня мета піднятися на гору.
Що ж, початок цікавий – і майстерний з літературної точки зору. Порушення рівноваги, з якої починаються всі розповіді ще з античності.
Мета героїв має призвести до того, що в фіналі вони підкорять (або не підкорять) гору Сивуля. Чи не так? Спочатку подивимося, що то за гора.
https://karpaty.love/places-objects/ver ... vulia.htmlЦитата:
Велика Сивуля – це найвища вершина Сивулянського хребта, що входить до гірського масиву Горгани. Знаходиться хребет на Західній Україні, в Івано-Франківській області на межі Богородчанського та Рожнятівського районів, у місці де річки Лімниця та Бистриця розділяються.
Гірський хребет простягається з південного сходу у напрямку на північний захід та складається з декількох вершин: Боревки (1694 м), Лопушної (1772 м), Великої Сивулі (1836 м), Малої Сивулі (1815 м). На південь від хребта знаходиться урвище з багатозначною назвою Пекло, зовсім поруч простягається хребет Тавпиширка та гірський хребет Ігровище (найбільша вершина – Ігровець
Цитата:
Маршрут на Сивулю із села Стара Гута
На реалізацію цього маршруту доведеться витратити 2 дні, подолавши 36 км, набрати висоту над рівнем моря понад 1106 м. Розпочинається шлях сходження у поселенні Стара Гута у долині водойми Бистриця. Бувалі мандрівники звертають увагу на те, що у цих місцях практично неможливо загубитися через те, що маршрут добре промаркований.
Від кінцевої зупинки у поселенні Стара Гута потрібно перейти в кінець села, орієнтиром може бути магазин від якого потрібно рухатися до шлагбаума. До речі, мандрівників тут не зупиняють. Варто також сказати, що дорога, яка проводить до верхів'я Бистриці Солотвинської, у задовільному стані. Приблизно за 1,3 км слід перейти потік Великий Кузьмінець. До речі, неподалік розташовані місця відпочинку з альтанками
Неможливо загубитися. Промаркований маршрут. Магазин. Дорога в задовільному стані. Альтанки…
Щось воно не дуже лячно. Бувалі туристи легко подолають усі перешкоди у вигляді магазинів та альтанок.
Гора виглядає серйозно. Але потрапити в халепу там можна лише через власну необачність.
Отже, герої знайшли печеру чи сховок, а за нею – ще одну, дуже дивну.
Цитата:
– Здається, це язичницьке святилище, – випалив Андрій. – Але знаки... Таких немає в жодній культурі світу!
– Твоя правда, – кивнув Ілля. – Ба більше, жодна культура Землі не будувала й таких будівель!
Андрій мляво всміхнувся, не в змозі відвести очей від танцюючих у непевному світлі похмурих символів.
– Зоряні прибульці?.. Ну-ну...
– Не знаю, як щодо прибульців, але те, що ми зараз перебуваємо в неможливому місці, – факт.
У Юркові несподівано прокинувся біс заперечування.
– Кинь, це всього лише забутий поганський храм! Звісно, відкриття приголомшливе: в Карпатах нічого схожого досі не знаходили. Але щодо неймовірності...
Але знаки... Таких немає в жодній культурі…
жодна культура Землі не будувала й таких будівель!
в Карпатах нічого схожого досі не знаходили
Тут у мене постає відразу два питання.
Перше. Шановний авторе, покажіть мені, будь ласка, що саме знайшли в печері герої. Я теж хочу подивитися. Помацати. Понюхати. Розумію, це неможливо. Ну хоч у подробицях напишіть, який воно мало вигляд. Бо викликає наступне питання. Ось таке.
Звідки герої знають, що побачене – настільки унікальне явище, що його немає ніде на Землі? Чи вони досконало знають архітектуру всіх культур, всі технології від первісних, доісторичних – до сучасних?
Далі вони ще знайдуть якійсь одяг, і відразу впізнають у ньому однострій вояка австро-угорської армії. Тобто вони ще й добре знаються на культурології. Либонь у них гугл замість голови.
Цитата:
На деяких полицях лежали запорошені незрозумілі предмети. Юрко взяв був до рук щось кручене, масивне й важке, схоже водночас на мініатюрне сідло й мілку посудину
Цього недостатньо. Ото на фейсбуці Олександр Золотько щовечір викладає світлини якихось незрозумілих речей, чи бачили? А на ранок стає зрозуміло, що це дуже прості, побутові речі. Так і тут. «Не вірю», як то каже пан Станіславський.
Але це все дрібниці на тлі того, що буде далі.
Цитата:
Позаду раптом сяйнуло сліпуче світло. Твердий голос погрозливо і владно мовив:
– Ані руш! Один непевний жест – стріляю!
Позаду – відносно чого? Ми не знаємо, в якому напрямку дивились герої, тож «позаду» може бути і ззовні, і зсередини гори. Відповідно, незнайомець прийшов услід за ними або з'явився з надр Сивулі. Від цього залежить ставлення читача до нової персони. Ззовні – значить, людина. Зсередини – гірський дух. На підсвідомому рівні.
Але це вже неважливо, бо далі йдуть суцільні пояснення від цього Брамника, розжовування того, що взагалі-но треба не розказувати, а показувати.
Обсяг оповідання 50 тис. знаків із пробілами. З них на події пішло 11 тис. Решта – лекція. Авторський аркуш гримучої суміші фантастичних теорій про Ктулху, Лавкрафта, Карпати, гуцулів і предтеч і якогось іще Сіячу, що скидається на звичайного християнського бога. Для мене релігія – мов червона хустка для бугая. Найкращий спосіб отримати від мене одиницю – написати щось релігійне. Тож тут я розлютилась, але далі почалося про якогось Р’льєху, знову таки Предтеч… Вибачте, авторе, але я читала дорогою з телефону, та трохи закуняла. Прокинулась, коли впустила телефон. Добре, що не на підлогу, а в сумку впав, швидко знайшла.
Далі з’явився Ктулху з тентаклями. Я вже не здивувалася. Проте він швидко зник і нікого не покусав. А хлопці пішли з печери.
Лишається єдине питання – чи підкорили вони гору?
Цитата:
За мить хлопці залишилися самі.
Перед ними лежала дорога в незвідане.
І була вона не одна.
Ніт.
Авторе, то що це було? Може, в тій печері колись кіно знімали про Індіану Джонса та залишили декорації? Кіно б я подивилась, але зараз це лише декорації.
Удачі на конкурсі!