Цікаво, несподівано, і незвична ідея. Чортяка у підземеллі сподобався. І ідея того, що ми самі крутимо нашу Землю - теж. Бажаю автору успіху!

Щиро дякую, Сокиро! Най і вам пощастить на конкурсі.

Авторе! Нагадав, що ви просили відгук - тримайте!
Й не ображайтесь, якщо що... Прецидент недавно був!
А якщо серйозно, то ваше оповідання - одне з тих, які дійсно приємно читати. Текст якісний, одразу занурюює читача у світ історії. Персонажі добре прописані, їх дії виглядають психологічно достовірно. Особливо сподобались оці ваші образні та виразні деталі на зразок запаху салідолу... (Мій батько колись теж змащував ланцюг до велосипеда!)
Чорт також прописаний реалістично й загадково (не верещить, не бігає, не пропонує викуп за душу - чого я підсвідомо очікував).
Однак розгадка таємниці здалася дещо менше драматичною та яскравою, ніж я сподівався. Я читав Умберто Еко й там на схожому маятнику у Парижському музеї послідовники ордена лицарів-тамплієрів таки убили людину. Але напевно автор цього оповідання менш кровожерний, ніж його італійський колега? Зате у цій історії був постамент самому В.І. Леніну! Розвалили союз, знесли скульптури вождя пролетаріату - от тепер і майте нові проблеми й чорт вам у допомогу!
Короче, оповідання сподобалося!
Авторові успіхів на конкурсі та в житті!

Щиро дякую, шановний Зайчику!
Кожен відгук для мене є дуже важливим і корисним. Але я вважаю, що проблема не в тому, що знесли пам'ятник, а що полишили постамент - тож він і заважає як слід розгойдати маятник життя.
Щодо кровожерливості - так, не моя тема. Проте це швидше за все притча, не детектив. Умберто Еко за мене вже все зробив.
Чим вас таким віддячити за відгук? О! Ідея.
Тримайте. Той самий секретний план міста Н. Може, ще стане в нагоді.
Тільки не показуйте нікому.

Дякую! Клас! Я карти люблю! Топографічні, звісно!
В дитинстві навіть сам малював, вигадуючи різні світи (почалось після прочитання "Таємничого острова" Жуля Верна та "Середмор'я" Урсули Ле Гуін).
Ох і часи були золоті...

У мене теж є колекція топографічних мап. Люблю їх. За радянських часів найкрупнішою були оглядово-топографічні карти масштабу 1:2000000, тобто двокілометрівки. Щойно виходила нова на нашу місцевість, відразу ж тре' було придбати. Та й на роботі зараз маю справу з топографічними планами. Досі щось на них малюю, тобто дитинство триває.

Як то кажуть, чорта з два!
Дякую всім за коментарі!

Чорта залиште на форумі, будь ласка, якщо не шкода!

Мне ооочень жаль, что этот рассказ не прошел. Ну как так? Я потом отзыв оставлю. На всякий случай.

Да ладно, игра же ж. Лотерея.
А про отзыв уж не забудьте, я отзывы люблю!

Мені також дуже шкода, вболівав за ваше оповідання... Адже історія добротна. Написано майстерно. Від того чорта і у мене мурашки по спині бігали... Ех-х-х... Автору - не вішати ніс.

Норм! Дякую, Зайчику! Це гра.

Здравствуйте! Такой подойдёт?

Добривечір, Сашко!
Підійде! Беру! )))

Якщо бачиш на картині ти який-небудь підвал,
Труби, дротів павутину чи насосний агрегат,
А в найтемніших глибинах
Павуків огидні жвали -
Імовірно цю картину
Пташка Сірін малювала.