Дракони ще бувають.

Це ж усе змінює.

Тільки крила причепити залишається!

Бо дракон - це теж я.

Зубата Птаха - то супердракон!

Не вірте їм, вони всі самозванці!
То я справжня Птиця!

До речі, щодо негативних коментарів і бажання більше ніколи не брати участь у конкурсах.

Я тут, здається, третій раз. Звичайно наслухався й по ділу й без діла, але якось писати не перехотілось. Навпаки, хочеться втерти носа критикам.
"Не розкрив героя?" А якщо ось так?! "Не пиши, а показуй?" Тримай! "Мало динаміки, одні роздуми?" Як тобі таке? Ну і так далі.

Природа людини така, що вона охоче коментує коли щось не сподобалось. І це нормально. Якщо ж читача все влаштовує, то треба чимось зачепити, щоб він залишив позитивний відгук. (Є звичайно ентузіасти, які завжди залишають відгуки, але це радше вийняток).

Тому сприймайте критику спокійно. Не можна написати універсальний твір, котрий сподобається всім. Знайдіть свою аудиторію і пишіть так, як вам подобається. (Хоча нехтувати правилами правопису не варто, лише коли це дійсно необхідно для сюжету )

А точно не самозванець? Документи при тобі? Біометричне ксиво, наприклад... Ну, чи там завірена дзьобом пір'їна?

О, це вже мудрий підхід до справи. Цілком поділяю.
І після закінчення конкурсу цікаво було б побалакати на літературні теми.

Шановний Ктире, єдине питання.
Ви читали коментарі, про які йдеться?
Щиро вітаю будь-які коментарі щодо літературних недоліків твору.
Але це аж ніяк не стосується коментарів, які перекручують зміст оповідання і виставляють головного героя "покидьком".

Як раз до цього оповідання руки не дійшли. Не хотів псувати враження коментарями перед прочитанням, тому знаходжусь поза контекстом.
Але сподіваюсь, що там не щось недозволене (за таке тут наказують). І якщо читачам щось "здалося", значить для цього має бути привід. Або неоднозначний опис події, чи персонажа, або забагато місця для вільного інтерпретування.
Ви мене заінтригували, і я спробую прочитати найближчим часом

P.S. Якщо коментують, це ж добре. Багато уваги. Гірше коли один чи два сухих коментаря на кшталт "не зайшло" або "позіхав коли читав, постійно перевіряв чи довго ще до кінця..."

Дуже дякую за щиру відповідь.
Недозволене - це якби обізвали автора. А от героя, як виявилось, обзивати дозволено.
Вельми цікавий момент в теоретичному та практичному розрізі підходів до конкурсної критики.

Що ж, я не втримався і піддивився.

Якщо вас так зачепив коментар Зайчика, то можете зайти в іншу гілку, до оповідання 022, де ми вже разом із Зайчиком приходимо до висновку, що головний персонаж дуже схожий на "психопата" (!!це не значить що він таким і є, просто так здається певним читачам).
Звичайно твори й ідеї різні, але погляньте на реакцію автора оповідання 022. Наче не збирається поки що закінчувати писати .

На цьому коментувати закінчую до прочитання вашого твору.

А як інакше назвати чоловіка, який постійно психологічно тисне на маленького сина та дружину? Чуйним? Добрим? Дбайливим? Сердечним? Мудрим?
Особисто для мене такі персонажі чи люди - редиски (тому я ї реагую на них так гостро). Для вас ні? Ви хотіли бути на них схожими? Не думаю. А чого захищаєте?

"Редиски"? Не заперечую. "Покидьки"? Перепрошую.
Тим більш що в тексті є: 1) пояснення, чому герой так поводиться і що він вважає свою поведінку такою, що спрямована на краще для сина; 2) щире намагання героя змінитися і поводитись інакше.
Тож маю зробти висновок, що для вас будь-яка людина, що робила в житті помилки, бо хотіла "як краще", а потім зрозуміла помилки і намагається змінитись - це "психопат" і "покидьок"?