am001 "Сила тисячі мерців"Дуже сподобалося. Фінал пронизливий. Емоційна сторона гарно зроблена – нейтральна зав’язка, динамічна кульмінація, далі безнадійність, а тоді знову надія і оптимізм. Ну, трохи провокативний прийом із мертвими кошенятами. Все так – і кладовищ забагато, і кошенят шкода. Це все критики зауважили, але ж ГГ не тільки вбиває, він їх іще й оживляє. До того ж маємо фірмові авторські гумор та іронію. Я навіть не стану вгадувати автора. )))
Імовірніше, це фрагмент повісті чи роману. Я спокійно ставлюся до того, що автори перевіряють на публіці сеттінг майбутнього твору. Це нормально, чому ні. Проте, Пташці є що поклювати.
По-перше, автору забракло знаків. Все, що стосується ідеї, він витягнув, але саме сюжетне завдання ГГ провалив. Що було метою головгера? Знайти Руднєва. Він із цим не впорався. ГГ йде від одного мерця до іншого, й знаходить нарешті більшовицького ката Саєнка, який фактично є справжнім головгадом. А Руднєв виглядає лише як умовний привід, аби розповісти читачеві про цвинтарі й війну мерців. Зрозуміло, що все це – рушниці, які мають вистрелити у великому обсязі. Але для оповідання цього чи то замало, чи то забагато. Може, їх об'єднати – Руднєва і Саєнка, лишити когось одного, того, з ким ГГ матиме справу?
По-друге, не зрозуміло, що саме ГГ мусив зробити з Руднєвим. Ось він «розбудив» Саєнка й той його майже того… Трохи не вбив, незважаючи на досвід ГГ. Як же тоді боротися з утікачами, якщо вони настільки могутні?
І ще раз скажу – фінал чудовий, хоч і трохи передбачений. Дуже тішить, що ГГ знайшов міцний захист і підтримку «світлих» мерців.
Удачі на конкурсі, таємничій авторе!
І хай світло переможе.
Вход
FAQ
Поиск
Пользователи
