aa005 Не всі книжки однаково корисніЦитата:
Чужий різкий крик різонув темряву, як бритвою. Хлопець хитнувся з переляку.
- Птах. Точно, це просто птах. О знову, чуєш.
Це не просто птах, це Птаха Сірін летить клювати печінку автору.
Насправді, хороші жахастики писати просто. У них свої правила. Перше - не лякати читача з самого початку, не давати натяків на те, що далі буде погано й страшно. Ніяких «знаків». Навпаки, життя прекрасне, пташки співають, сонце світить, у героїв великі плани на життя та найближчий ранок.
Дуже раджу прочитати роман Дена Сіммонса «Літо ночі» - там діти стають учасниками моторошної містичної історії. Багато розклавшихся трупів і цікавих подій.
А ось на цвинтарях трупного запаху немає. Сцена «повстання мерців» виглядає оперетковій. Однак, якщо обтрусити зайве, здасться міцний сюжет. На жаль, не знаю, як це буде українською, а в російському підручнику фольклору такий жанр народних жахастиків називається «быличка».
Дивіться:
«В одному будинку жила дівчина. Їй подобався блакитноокий хлопчик, який був готом. Тому дівчина фарбувала руде волосся в чорний колір та носила футболки з черепами. Але той все одно не звертав на неї уваги. А в сусідній квартирі жив старий циган. Говорили, що він тяжко хворіє.
Одного разу, коли дівчина була вдома одна, подзвонили у двері. Через вічко вона побачила цигана. Він тримав у руках товсту книгу. Дівчина спочатку не хотіла відкривати, але цікавість виявилася сильнішою.
Циган сказав, що скоро помре, але його можна врятувати. Для цього молода дівчина повинна вночі піти до цвинтаря й прочитати вголос заклинання зі старої книги. Дівчина погодилася, бо хотіла знайти в книзі те, що потрібно їй самій.
Вона все зробила, як просили, хоча на цвинтарі вночі було страшно. Але вона не заходила далеко. Крім заклинання, про який говорив циган, дівчина прочитала ще одне - на приворот нареченого. На зворотному шляху чорна кішка перебігла дорогу.
Заклинання на цигана не подіяло, він незабаром помер. Зате хлопчик-гот сам запропонував дівчині зустрічатися. Вони закінчили школу, вчилися в одному інституті, потім одружилися і чекали на дитину. І ось, коли після пологів принесли малюка, вона побачила чорні циганські очі, та й зрозуміла, що в немовляти вселилася душа цигана».Не знаю, користувався автор схожим сюжетом як основою або воно само вийшло, але цю фабулу можна взяти за основу та, не відволікаючись на моторошні красивості, написати коротку історію, де буде й крапелька страху, й ненав'язлива мораль.
Звернули увагу, що події на цвинтарі тут не головне, а тільки антураж? Тому що важливіше не жахи, а катарсис. Ну й не страшно, коли всі детально зображається. «Вій» Гоголя не страшно, там нечисть описана з фотографічною точністю. А Хічкока дивитися страшно, бо спочатку він довго грає на нервах, і тільки потім - жах-жах. Гра на нервах називається саспенс. Відкладене очікування, страх, що наростає.
Взагалі підручники та довідники сценаристів нам, фантастам, дуже корисна штука.
У те, що тітка Нюся привела додому мертвого сина, не віриться. Іноді сниться мама. Рідна, жива. А все одно розумієш, що її вже немає. І просиш її уві сні піти, повернутися туди, звідки прийшла. Тому що по-іншому не можна. Тому що живі й мертві - різний народ. Незрозуміло взагалі, навіщо цей епізод.
У мерців, випадково розбуджених двома рядками заклинання, взагалі не віриться. У такої небезпечної практики повинен бути «захист від дурня». Крім того, справжній чаклун не стане псувати магічну книгу, обводити олівцем потрібні місця, немов розклад автобусів.
Ось такі справи.
http://www.youtube.com/watch?v=k-0SMccCFrE