 |
|
| |
20:23 19.05.2023
Сегодня (19.05) в 23.59 заканчивается приём работ на Арену. Не забывайте: чтобы увидеть обсуждение (и рассказы), нужно залогиниться.
13:33 19.04.2023
Сегодня (19.04) в 23.39 заканчивается приём рассказов на Арену.
|
|
|
|
|
Дубляж
|
Я, дослідник і шукач, вірний син своєї планети, нащадок славетної раси анірів, обіцяю присвятити себе служінню вищій меті – підтримувати життя в ядрі Аніру. Обіцяю невтомно досліджувати глибини Всесвіту у пошуках ферренуму. Не шкодуючи власного життя, докладатиму всіх зусиль, аби ядро рідної планети вчасно отримувало ресурс задля продовження свого існування та розвитку нашого світу. Я завжди пам’ятатиму про вищу мету і не стану загрозою для життя у Всесвіті – я ніколи не зруйную ядра чужої планети, не візьму з нього й краплини ферренуму, якщо планета виявиться заселеною живими, мислячими істотами. Я гордий бути сином Аніру, я дослідник, але не руйнівник! Я відчуваю надію і відповідальність, яку покладає на мене мати планета, відчуваю радість і біль кожного анірця. Я вирушаю шукати ферренум у ядрах чужих планет, аби привезти живильну силу для ядра Аніру. Ікаг щойно прокинувся від космічного сну. Перше, що зробив анірець, одразу ж повторив присягу. І не лише тому, що того потребує Закон. Радісно, всім єством він проспівав ці слова, складені предками. Адже, це його перша місія. Дослідницький корабель тихо плинув космічними просторами, на борту панувала сонна тиша. Дев’ятнадцять членів екіпажу ще спали у своїх капсулах. Цього разу їх маршрут був довшим, ніж зазвичай. По правді, ось уже дванадцята місія була вимушена заходити все далі, шукаючи живильний ферренум. Підходящих планет у рідній частині галактики вже не лишилось, тому мали летіти аж так далеко. Аби зменшити навантаження на шукачів, було вирішено встановити чергування. Через рівні проміжки часу, прокидався хтось один з членів команди: звіряв прилади, коригував незначне можливе відхилення від курсу, перевіряв картограму, загалом виконував дрібні ремонтні роботи за потреби. Автопілот, це добре, але живий розум значно кращий. Ікаг був невимовно щасливий. Його черга прокидатись настала саме в той найвідповідальніший момент, коли корабель уже був на підльоті до бажаної планети. І саме Ікаг мав ще раз звірити отримані дані, аби впевнитись, що її ядро містить заповітний ферренум. Зробити декілька дослідів, замірів, обрати місце для висадки робота, перевірити техніку та розбудити увесь екіпаж. Найвідповідальніша справа, яку Ікаг будь коли робив у своєму житті! Він розім’явся, випив концентрований поживний напій, і впевнено попростував до капітанського містка. Кожен, хто прокидався на чергування, мав усі повноваження капітана і був відповідальним за загальну ситуацію на борту. Довіра та служіння викарбувані в усіх мотивах, та і загалом були сенсом існування дослідників. Ікаг швидко ввів до передавача особистий номер, система керування розпізнала молодого шукача і вивела на екран слова привітання. Потому, Ікаг відправив повідомлення до Центру Досліджень на Анір: Чергування: Ікаг 7306 Загальний стан корабля: відмінний, відхилення від курсу на 0,003 паї, виправлено Зоряна система: 1 зоря і 9 планет з орбітами довкола неї Час до цілі: 2 чергувальні доби Відповіді з Центру варто очікувати пізніше, все таки далеченько вони від дому. Ікаг оглянув кімнату – всюди на великих і маленьких екранах пульту керування були заставки: зображення рідної планети, нагадування про те, яку велику місію покладає їхня раса на цей маленький дослідницький корабель шукачів, трохи з історії планети, опис хімічних властивостей ядра Аніру. Ікаг все це знав напам’ять, він усе своє життя марив тим, аби не просто існувати, а долучитися до вищої мети. Увесь час, що він провів у Тренувальному Таборі, був саме задля цього моменту. Ікаг впевнено керував приладами. Звірив картограму: їм потрібна саме третя планета від зорі, такі дані передала попередня місія. Треба ще раз уважно перевірити, чи містить ядро цієї планети живильний ферренум. Ікаг увімкнув «шукач». Десь з-під носової частини корабля вирвався зелений промінь, що стрімко полетів до планети. Чим далі – промінь розсіювався, аж так, що ставав непомітним для можливих жителів планети, розтинаючи ядро планети невидимою лінією. Так, зачекати… Ось, на екрані пульту керування з’явились усі дані про хімічний склад ядра. Ікаг радісно скрикнув! Він отримав таке бажане підтвердження – ядро планети ЕКЗ-03 містить ферренум, якого вистачить на для ядра Аніру ще багатьом поколінням! Як чудово, що ЕКЗ-03 не заселена мислячими формами життя, інакше їх місія опинилась би під загрозою. Правило Недоторканності Життя. Тисячі років тому, коли життя Аніру наближалось до катастрофічного завершення, їхня раса виявила певну закономірність: ядро планети помирало, втрачаючи один єдиний мінерал – ферренум. На Раді Дев’яти Континентів було вирішено – відправити команду на пошуки незаселених планет, видобути з їх ядер необхідний мінерал та ввести його у рідне ядро. Це було майже нездійсненно. Усе ж, вони впорались. З того часу існує і Дослідницький Центр, і Тренувальний табір, і тисячі молодих анірців мріють опинитися на ось такому кораблі. Ікаг вдоволено дивився на безмежні космічні простори, на чужу планету, що скоро стане частинкою їхньої. Прикро, що така красива планета має померти. Вона виблискує водяними просторами, велична, підсвічена своєю зорею, а поруч тихо спить єдиний невеличкий супутник. Така спокійна. Він бачив планети, де вирують всепланетні буревії, панують нескінченні землетруси, водяні вали, щільні газові хмари, повна відсутність суходолу. Ікаг на коротку мить засумнівався – невже, тут немає життя? Є ж вода, атмосфера, магнітний захист. Схожа на Анір, тільки більша. Ще раз звірив дані попередньої місії, таки не заселена. Анірець почувався мисливцем, що має вполювати жертву, але натомість милується її красою. Вища мета, єдине, що має значення. Щось таки мало піти не так у його першій місії – забув увімкнути електронного помічника! Це ж його найперший обов’язок, як капітана. Ікаг швидко натиснув на кнопку пробудження робота. Глянув на протокол, ніби немає точного часу коли він мав би це зробити. - Вітаю 7306! Готовий до виконання наказів, капітане! - Допоможеш дослідити планету? Треба обрати зручне місце для спуску обладнання та твоєї висадки. - Виконую, капітане! – і робот тихо поринув у внутрішні процеси своєї діяльності. Ось уже півтори чергувальні доби Ікаг зі своїм електронним помічником досліджували склад ядра планети, яке вони збиралися знищити. Вони підлітали все ближче. Ікаг міг би віддати всі процеси роботові та відпочивати, насолоджуючись тишею і красою цієї частини чужої галактики. Та молодий дослідник волів сам більше дізнатись про цю планету. Увімкнув сканер пошуку ультра-активності. Він зафіксував би будь-яку діяльність розумних істот у космосі, чи то на поверхні планети: від радіо хвиль до специфічного складу атмосфери та рухової активності. - Капітане? Навіщо ми це робимо? - Треба остаточно упевнитись, що на цій планеті немає розумних істот. - Міссія 0011 доповіла, що планета ЕКЗ 03 в системі 0986575 є незаселеною. Ви гадаєте шукачі помилились? - Попередня місія могла пропустити щось. – Ікаг майже відчув, як робот сміється з нього. Чи був він на це здатен? Хтозна, Ікаг не надто розбирався в електронних помічниках… Лишилися три чергувальні години і можна буде будити екіпаж. Раптом, почулося розмірене шипіння, а за ним якісь однотонні звуки. Невже?! Ікаг гарячково слухав звуки, які видавав сканер. Оскільки, планета була вже майже поруч, дослідник увімкнув сканер пошуку на повну потужність і почав нервово чекати результатів. Планета заселена? Екраном промайнула тінь. Ікаг збільшив зображення. Та це ж об’єкт! Якийсь супутник чи станція, створений розумними істотати. Істотами – що тільки пробують досліджувати космос. Неймовірно. Планета заселена! Ікаг чомусь зрадів, хоча мав би засмутитись. Адже, це означало, що пошуки будуть продовжені, а вдома чекають на живильний мінерал. Куди тепер летіти невідомо, вся їх місія була спрямована саме до цієї планети. Але ж ця гарна планета має розумних мешканців, і це… чудово! - Капітане! 7306! Що ви збираєтесь робити? - Треба доповісти. Відправлю повідомлення на Анір. Розбуджу команду, вирішимо куди тримати курс далі. - Капітане, чи відомо вам, навіщо кожен чергувальний обов’язково має вмикати електронного помічника? - Тебе? Для того аби ти допомагав з дослідами. - Не тільки. Головна моя місія розповісти досліднику про вищу мету. - Я й так про неї знаю. – Ікаг відчув щось тривожне. Робот тихенько миготів екраном: - Капітане, саме у таких випадках, як оцей, я маю вказати вам шлях. - Ти маєш нові координати? – спантеличено спитав дослідник. - Ні, капітане. Координати ті ж, ось вона потрібна нам планета – третя від своєї зорі. Її ядро сповнене ферренуму, як і повідомляла попередня місія. - Тільки планета виявилась заселена розумними істотами. Міссія 0011 помилилась! - Ні, капітане, вони не помилились. Ікаг не одразу збагнув сенс його повідомлення. А коли страшна правда нарешті стала зрозумілою, молодий анірець не мав чого сказати. А тому, електронний помічник продовжив: - Вища мета кожного дослідника – служити Аніру. Ядро нашої планети загине, якщо ми не привеземо ферренум. Кожна клітинка вашого єства має це усвідомлювати, жити цим сенсом. Якби ми шукали тільки незаселені планети – ми ніколи б не змогли зберегти нашу расу, вижити. 7306, саме вам капітане, пощастило довести відданість своєму народові! - Скільки? - Скільки чого, капітане? - Скільки, - Ікаг важко дихаючи добирав слова, - скільки заселених планет, чужих прекрасних світів і невинних істот ми знищили? За всю історію Аніру…, - останнє прошепотів і по всьому видно, уже не потребував відповіді. Жахлива картина існування його світу була надто жорстокою. Мирні дослідники були не просто руйнівниками, вони стали ненажерливими богами війни і знищення. Проте, робот чітко відповідав на поставлене питання, неквапно перераховуючи далекі знищені планети і навіть зоряні системи. Життя, яке кожен анірець мав берегти, виявилося розмінною монетою у боротьбі за виживання виду. Ікаг довго сидів мовчки. Немов, уся вага обману і втрати від знищених світів раптово впала йому на плечі. Він майже наяву бачив, як помирали планети. Повільно. Їх ядра втрачали свою життєву силу, цілі раси розумних істот були приреченими на вимирання… - Капітане? Я хочу, аби ви знали – не всі ті істоти були прекрасними. Розумними, так. Але чи прекрасними? Чи варто їх пожаліти? Вони самі ж нищили свої планети, бездумно витрачаючи ресурси, засмічуючи космос. Жорстокі, войовничі, вони не мали своєї вищої мети, не мали променя зростання єства. Чимало з них і без того були приречені. Хаос і війна, ось що вони могли принести на інші планети, на Анір. - Ми позбавили їх шансу. Змінитися, зрости. Полюбити свою планету. Зрозуміти своє призначення. – Ікаг повернувся монітору, розпачливо продовжив, - хто ми? Дослідники чи воїни? - Капітане, істоти цієї планети навряд чи оцінили б цей шанс. Ми – сини Аніру і маємо дбати про нашу планету. Ікаг не слухав. Він збагнув жахливу річ і з огидою промовив: - Ми не воїни, ні. Наші кораблі діють тихцем. Підкрадаємося до чужої домівки і забираємо собі ферренум. Увесь, до краплі. Знаєш хто ми? Злодії. Електронний помічник попередив Ікага: - Капітане, ви близький до того, що ми називаємо зрадою. На випадок вашої неможливості діяти відповідно до вищої мети, я змушений буду зупинити вас. На це є відповідний протокол. - І що ти зробиш? – Ікаг не боявся ні свого запитання, ні того, що може відбутися потім. Всі його почуття були скуті німим жахом, холодним, як сам космос. - Попереджаю вас востаннє. Капіта… Робот замовк. Ікаг дивився на пульт. Щойно він відімкнув електронного помічника, порушивши протокол. Але що це за порушення, порівнюючи з тим, як Рада Дев’яти Континентів порушила власні правила, порушила спокій і тиху радість його життя. Анір перестав бути домом, вища мета продовження життя, виявилась метою смерті для чужих світів. Ікаг у розпачі дивився на велику і красиву планету. Заселену. Планету, що нічого не підозрюючи про існування раси анірів, мирно пливе космічним простором. Він її врятує! Хоча б її… Треба зробити так, аби більше жоден корабель анірів сюди не поткнувся. Робот тихенько пискнув, на екрані з’явилось повідомлення: аварійне відключення буде скасоване за п’ять чергувальних хвилин. Ікаг потягнувся до пульта керування. Чергування: Ікаг 7306 Повідомлення: Аварія! Це підступна зоряна система! Тут повсюди планетарні уламки, невідомі хвилі, схожі на магнітні, але вони згубно діють на корабель і членів екіпажу.. Тут повсюди чигає небезпека. Корабель має пробоїну, ми втратили керування, звідси неможливо вибратись, прямо зараз нас несе на супутник якоїсь планет. Прощавай Анір, ми були вірними твоїми синами. Ікаг відправив повідомлення. Потому, ввів координати. Лишилось їх підтвердити і корабель стрімголов полетить до супутника планети, що обертається третьою від своєї зорі. Їх загибель стане пересторогою для Центру і кораблі анірців тут більше не з’являться. Ікаг заціпенів від жаху. Він нічим не кращий за своїх попередників. Щойно він майже позбавив шансу на життя дев’ятнадцятьох членів екіпажу. Що робити? Екран робота знову замиготів: аварійне відключення буде скасоване за три чергувальні хвилини. Діяв швидко. Схопив робота, посадив його до аварійної капсули, ввів координати. Електронний помічник полинув у свій короткий останній політ, на повній швидкості, прямісінько до невеличкого супутника планети ЕКЗ-03. Повернувшись до пульту керування, Ікаг впевнено розташувався у капітанському кріслі. Відключив зв'язок з Центром. Ікаг не буде нікого будити. Він єдиний чергувальний. Члени його екіпажу залишаться у своїх капсулах, вони не зазнають вікових змін, поки сплять. Тільки Ікаг буде вести корабель і шукати незаселену планету, що містить ферренум. Якщо пощастить, він завершить свою міссію у тому віці, коли ще зможе повернутися на Анір. Ікаг востаннє поглянув на врятовану планету. Вона швидко зменшувалась на моніторі. |
|
|
|
Время приёма: 15:29 20.10.2019
|
|
| |
|
Рассказ открыт для комментариев