22:37 05.08.2018
Поздравляем победителей 46-ого конкурса:

1 Мудрун ai010 Миллиард лет одиночества
2 Мудрун ai002 Счастливчик Харон
3 Изольда Марковна ai028 Лестничный



20:11 24.06.2018
Отпечатан и готов к рассылке тираж 37-ого выпуска.
Отправка будет происходить по мере поступления заказов.
Заказы отправляйте Татьяне Левченко (ака Птица Сирин).
Поздравляем писателей и читателей с этим событием.


   
 
 
    запомнить
     
Регистрация Конкурс № 47 (осень 18) Фінал

Автор: Волод Йович Количество символов: 21311
Конкурс №40 (осень) Первый тур
рассказ открыт для комментариев

ac022 Колонізація


     
    Робоча нарада в Центрі Зв’язків з позаземними колоніями.
    – Спочатку поточні питання. Безпеко, чому ви запхнули агента "007" аж на цілих 5 хвилин на холод? Здається, у нас заведено всіх проморожувати по 3хв. Англійці тепер знову нарікають на "неджентельменську поведінку…" – втомлено випитував Аскольд (керівник Центру) у голови СБ.
    – Але ж як інакше, якщо він вже втретє за тиждень проникає в Центр і ще й костюм з підігрівом почав носити? Треба ж хоч якось тих шпигунів віднаджувати, якщо вже навіть Антарктиди не бояться… – завчено відповів той.
    – Гаразд. Пом’якште формулювання і напишіть відповідь.
    І ще чергова морока з американцями. У котрогось з їхніх віпових колоністів захворіла собачка й знову вимагають зворотню передачу живності. Це вже здається в мільйон-перший раз. Панове з МЗС – чому це питання не закрите?
    – Насправді вже й здане в архів. Ми їм остаточно пояснили ще рік тому, що цього не буде і відмовилсь від подальшого листування. Навіть на англійську самі переклали. Тому вони просто так ворохобляться… – впевнено відповів міністр. – Але назріває інша проблема. Всі англи (а їх таки багацько: європейські, американські, австралійські, …) вперто шукають по всьому світу прихильників вільного переміщення. Здається хочуть перейти до формату "(майже) всі проти України".
    – Та… Неприємний "формат". Коли ви зможете передати дані всім відділам і організувати обговорення?
    – Через тиждень було би добре. І ще одне. Китайці нарешті надали незалежність Тибету, Східному Туркестану, Внутрішній Монголії, Гонкогу й Тайваню і знову звернулись з проханням виділити і їм колонію. Думаємо дати одразу дві.
    – Може б одразу більше? Якщо схочуть. Хай вибирають які заманеться. Ох і відсвяткуємо ж цю подію… Бо то вже трохи лячно: щодня бачити на карті світу їхній незмінно отруйно-червоний колір надвисокої щільності населення. Хоч і комі, але трохи збліднути їм не завадить…
     
    – Гаразд. З цим мороком і морокою наразі все. Повернімось до важливого. Що з розвідкою нових світів? – відчутно пожвавішав Аскольд.
    – За даними з проміжної станції на Нептуні, останній тиждень дав ще 45 придатних для людини, живих планет. І знову ніяких ознак розумного життя… Всього їх вже 3 тисячі назбиралось за рік. Ситуація дедалі підозріліша…
    – Дійсно. Де ж прибульці? Таке неприємне відчуття, що вони від нас ховаються. Навіть з корони Сонця вчасно втекли і так і не вдалось хоч щось довести… А як справи у земних колоній?
    – Всі 55 звітують, що все гаразд. Аналіз не показує якихось відхилень. Економіки зростають. Спостереження за людьми, які контактують з колоніями, теж дає заспокійливі результати.
    – Добре. А що у вас, міністре транспорту?
    – Було певне відхилення у тривалості плавлення руди з планети Англія-1. Наразі перевіряємо записи активності Зірки-1 (вона у нас основна плавильня для сировини), і з’ясовуємо причини.
    – Які заходи безпеки?
    – Руда й метал Англії-1 в міжгалактичному Карантині-1. Сировину з інших планет плавимо біля Зірки-2. Пов’язані зі справою дослідницькі групи наразі відокремлені від решти людей і виходять лише після затримки на добу й перевірки психопрофілю.
    – Мабуть досить і таких. І чи ж не про цю планету писали американці?
    – Так це вона. Туди наразі переселяємо всіх бажаючих англомовних. І нової їм поки-що не даємо, аж доки не залагодять суперечливі питання щодо Земних колоній.
    – Кепсько… Один раз – випадковість. Два – збіг. Повідомте всім зацікавленим, що я оголошую статус Англії-1 – тимчасовий карантин. Як хочуть – хай дають своїх дослідників. Буде швидше. Невчасно це – але ризикувати не варт.
     
    Розширене засідання ООН.
    Представник англів:
    – Шановні учасники. Остання хибна тривога коштувала Землі кілька трильйонів гривень. Вкотре повідомляємо, що незгодні з позицією України щодо питань безпеки і вимагаємо, щоби вона забезпечила безперебійну й двонапрямлену роботу монополізованої системи 0-транспорту.
    – Аскольд:
    1) Хибну тривогу зумовила чиясь злочинна недбалість, бо характеристики руди не відповідали нормам, що й зумовило інший час плавлення.
    2) Україна вважає, що ризики 0-транспортування перевищують можливі вигоди. Тому, задля збереження життя на Землі, й надалі рішуче відкидатимемо будь-які спроби здійснити передачу на Землю непереплавленої матерії і неперевіреної інформації.
    Ми не хочемо, щоби наш винахід призвів до вимирання розумного життя на Землі. І ми, чия країна будь-коли не володіла колоніями й навіть сама впродовж майже тисячоліття була розділена між окупантами, краще за вас, і по-справжньому відчуваємо стан: "навколо лише вороги". Саме таким нині видається відомий нам Всесвіт. І поки ми не матимемо засобів протидії „руйнівникам розумного життя” (навіть гіпотетичним!) – доти не дозволимо і найменшої імовірності інфікування Землі. Хоч би й для гарантованого виживання України. Після геноциду, яким нам влаштували і на рідній землі, і за її межами (Кубань, Поволжя…) – отака проста у нас національна ідея.
    І не вважаємо, що 1%, яким ми беремо як плату за транспортування, дає підстави звинувачувати нас у монополізмі.
    Ми знаємо й розуміємо історичну, вроджену схильність деяких країн назбирувати собі багато колоній й "співпрацювати" з ними "на максимальній швидкості". Але нині це неможливо…
     
    Генсек ООН, знудженим голосом людини, що вже втомилась розтягувати чужі бійки й бути в результаті цапом-відбувайлом:
    – Панове. Зберігаймо спокій. Ми ж ніби-то цивілізовані люди. Також хочу оголосити про нову пропозицію, що буде винесена на загальне голосування чергової сесії ООН. А саме: вільне переміщення хоча би між колоніями, які цього забажають. До речі, пане Аскольде – без будь-якого ризику для Землі.
     
    У Центрі:
    – Сумно це визнавати, але нас затисли в глухий кут і доведеться дозволити вільне переміщення між деякими колоніями. Скільки вже назбиралось метушливих?
    – Наразі англи за звичкою агітуть європейські колонії до входження у Блок вільного руху. З десяток вже згодилось. Решта – спостерігають.
    – Сподіваюсь українська колонія не підсунула нам свиню?
    – Що ви, пане Аскольде. Вони не шукають неприємностей на свою голову. Більше того: ще й досі місцеву їжу на мавпочках випробовують.
    – Хоч якась розрада… А чи попередили учасників блоку, що зараження хоч одного – автоматично перериватиме торгівлю з усіма?
    – Звісно ж. І вони обіцяють також і самі наглядати за планетами-учасницями.
    – Цікаво як… Якщо збираються дозволити вільне переміщення навіть всього живого. Але то вже їхня біда.
     
    Черговий економічний форум. Земля.
    – Пригомшливо, але ВВП Блоку вже перевищив Земний+позаблокові колонії. Хоч населення у них поки-що менше. Пане Аскольде, чи не бажаєте й українську до нього приєднати? Он навіть китайці одну з п’яти інтегрували.
    – Ні. Дякую. Нам не горить. Ми ще тільки „запрягаємо”.
    – Що, перепрошую?
    – Не зважайте. То наша приказка. І, до речі, після того як англи перемістили в колонії більшу частину своєї людності, виробництв і органів влади, і нарешті повернули частину Землі корінним народам, ми готові дати їм ще кілька планет-колоній. Які схочуть, але з обов’язковою тривалою автономною перевіркою, бо хай там що, але загибелі Блоку ми не бажаємо.
     
    Вечірні Новини. Земля.
    – Нині увага всього людства прикута до подій у Блоці. Всі ми пригадуємо як жителі найновішої колонії ("Англія-5") хизувались дивовижними місцевими горіхами. "Казковий, пригомшливий, неперевершений смак" – хвалились вони. І решта Блоку заздрила й смикала владу: "приєднуйте вже по-повній". Слід визнати, влада опиралась і всіх правил та норм перевірки планети було дотримано. Щодо здоров’я жителів Англії-5 не було й нема будь-яких зауважень. Тож подальші події викликають певне здивування. Ми запросили пана Аскольда, голову загальновідомого Центру в Україні, прокоментувати подію.
    – Пане Аскольде, мабуть саме час сказати „а ми ж попереджали”?
    – На жаль, ніколи зловтішатись. Нашим наміром було розселити людство у Всесвіті, збільшити його шанси на виживання, зменшити напруженість на Землі… І хоч як ми опирались створенню Блоку, але не бажали йому зла. І ті кілька разів, коли ми зупиняли на незначний час дію 0-транспорту мали вагомі причини. Наприклад, якось англи хотіли зламати систему захисту і вільно переміщуватись на Землю… Зараз вже всі зрозуміли, що це злочин!
    – Дійсно… А як Ви поясните, що населення Англії-5 і досі в задовільному стані (якщо не враховувати закономірну пригніченість), поки решту Блоку накривають неспинні хвилі епідемії?
    – Наразі маємо лише одне припущення: 0-транспортування якихось товарів активувало вірус.
    – Наскільки небезпечний цей вірус, з Вашої точки зору? Бо люди Блоку звуть його лише "легким нежитем".
    – А що ж їм ще казати… Але ми довіряємо лише науковим і статистичним висновкам. А вони невтішні. Всі пригадують якими були жителі Блоку: метушливі понад всяку розумну міру. Все щось шукали, виробляли, споживали. Та й усіх інших довкола намагались "привчити" до надспоживання… А які тепер? Мляві. Сонні. Аж занадто. Особливо для людей, які звинувачували українців у повільності й гальмуванні світового поступу. Тож слово „Не-Жить” – доречне, а от щодо „легкого” – маємо значні сумніви…
    – Чи є певність, що винен саме вірус? То ж просто „уламки ДНК”. А іншопланетні здається не повинні впливати на чужих для них людей?
    – Мабуть цей „не знав” про такі свої обмеження. Тому ми оголошуємо безстроковий карантин навіть на переплавлені метали з Блоку.
    – А чи вистачить для Землі ресурсів з інших колоній?
    – 70 планет входили в Блок. 30 – ні, й зостались чистими. Та й земні потреби вже не такі великі після Розселення.
     

    ***
     
    Минув рік.
    – Ми знову запросили Вас, пане Аскольде, щоби люди дізнались наміри Центру з першоджерела. І перше питання, яке хвилює багатьох: чи виправданий карантин Блоку?
    – Хоч це й здається неочевидним, але людське життя в Блоці приречене на вимирання…
    – Як це? Виробництва працюють. Населення стало трохи активнішим. Не як колись, але за українськими мірками зовсім не зле.
    – Але, на жаль, їм зосталось не більше тисячі років. Це вже помітно з народжуваності. Крім того, зверніть увагу на часті скарги жінок у Блоці, щодо неможливості зачати другу, третю… дитину. І це ще не враховуючи, що таких бажань суттєво поменшало. Тобто населення блоку буде зменшуватись приблизно вдвічі за кожне покоління. А через тисячу років їх всіх не вистачить навіть на середнього розміру містечко… Тому – Карантин на все що йде з Блоку. І навіть інформацію ми перевірятимемо ретельніше.
    – Чи робите спроби врятувати Блок?
    – Лікарі, науковці працюють. Але шансів мало. І навіть у випадку успіху – Карантин залишиться.
    – Але чому?
    – Зрозумійте. Ми боремось не з тупим і простим, як стародавні схеми метро, вірусом. А з позаземним Розумом, який розкидав такі пастки всюди (мабуть) у Всесвіті. Ми не бажаємо спочатку святкувати хибну перемогу, а потім вимирати разом з усіма… Бо не вважаємо земну науку, яка напівхаотично дибає методом випадкових дослідів і перебору експериментів, досить сильною, щоби боротись з невідь-чим.
    – Чи правда, що одна з українських колоній вже цілковито автономна?
    – Так. Ми, забезпечивши їх всіма засобами для життя, припинили навіть інформаційний зв’язок.
    – І знову ж таки – чому?
    – Якщо є вірус, який активується 0-переміщенням, то хто-зна яка ще зараза блукає у міжзоряному просторі. І чи не фіксує вона дію 0-транспорту, щоби потім його відшукувати методом триангуляції (чи ще якось). Тож радимо всім країнам створювати автономні колонії…
     
    *****
     
    Минуло ще десять років.
    – І знову у нас керівник Центру. Пане Аскольде, Блок хвалиться перемогою. Їм все ще важко, але зціпивши зуби й змирившись з незначними генетичними модифікаціями людей, вони майже зупинили вимирання. Дуже допоміг старовинний земний ВІЛ. Тепер, зі СНІДом, людям Блоку значно легше, бо з імунодефіцитом простіше уникнути незрозуміло сильної імунної реакції на зародок при повторних вагітностях. Дивовижна винахідливість! Що Ви на це скажете?
    – Молодці.
    – Але чи буде знятий Карантин?
    – Не за життя Центру.
    – Гм… Ну то нехай. До речі, про Україну. В ній зовсім мало людей зосталось. Де всі?
    – На ще кількох автономних колоніях…
    – А Вам самому туди хочеться?
    Аскольд, зло зиркнувши на ведучу:
    – Мушу наглядати за 0-трансами…
    – А чому Україна не хоче передати цю важку ношу комусь іншому?
    Аскольд (замріяно):
    – Та… Було би добре… „Наші хати вже скраю”. Але ми, на жаль, ще не знайшли способу захистити свої (українські) планети від можливих "0-серферів".
    – Це Ви про кого?
    – Про наступних власників необмеженого 0-транса, які пустяться берега й почнуть особисто й бездумно стрибати з однієї планети на іншу… Й так поки їх хтось не "з’їсть".
    – Йой. Що ж Ви таке кажете. Ми впевнені, що будуть дотримані всі заходи безпеки.
    – Ага. В Чорнобилі вони так само обіцяли, коли починали "експеримент": вночі й за відсутності Наукового керівника й Головного конструктора АЕС…
    – ???
    – Та не зважайте. Давня мерзенна історія. Хоча незрозуміло, чому будівельники мостів і гребель повинні стояти під своїми творіннями під час випробувань, а цих не змусили…
    – А що на Вашу думку буде з Землею?
    – Найімовірніше зараження.
    – Але як? Ми ж не контактуємо з Блоком!
    – Важко назвати "неконтактуванням" наш постійний обмін інформацією і матеріальну допомогу, яку ми надаємо навіть після відмови від їхньої руди. І от – нині вже можливо, що у напрямку Землі летять концентровані метеорні потоки з вірусами.
    – І на чому ґрунтується таке моторошне апокаліптичне твердження?
    – Наші розвідники, під час періодичних планових перевірок мертвих планет неподалік Сонячної Системи – виявили, що деякі з них розколоті недавнім вибухом. Розрахунки дають підстави припускати, що основний потік метеорів рушив до Землі.
    – І як захиститись?
    – Ніяк. Відкрити довкола Сонячної Системи екран 0-переходу ми неспроможні. Навколо Землі – можемо, але звичайний 0-перехід для освітлення – небезпечно, бо хто зна як „вони” відреагують на постійно відкритий 0-канал біля якоїсь зірки. Може вже завтра з нього на нас щось "щедро" посиплеться… Використати додатково внутрішній інформаційний 0-канал теж не вдасться – замалою буде потужність світла.
    – То що ж буде з Землею? – пролебеділа відчутно схвильовано ведуча.
    – Наразі, як всі уряди вже знають, ми плануємо перемістити земну кору на нову планету. Саме тому всюди по Землі ведуть бурові роботи на вузлах десятикілометрової сітки – вглиб, до рівня моря. Є проблема у горах і на плоскогір’ях. Але переважну частину земної поверхні ми встигнемо забрати на нове місце без порушення її цілісності… А ще абияк зачерпнемо океани.
    – А чому не переміщуєте всю Землю?
    – Трохи завелика. Та й Вони щось запідозрять, мабуть…
    – Ви так само переконані, що проти нас діє високорозвинений розум?
    – А хіба хтось і досі вважає, що ми боремося з простими й тупими вірусами?
    – Складне питання… Але звідки у того гіпотетичного Розуму, стільки невмотивованої агресії?
    – Важко визначити точно. Але от припустімо – ви Розум. І любите чисту, незайману, досконалу в своїй цілісності, й дивовижно розмаїту, особливо при зміні планет – Природу. Аж тут приходять якісь особи з умовною назвою "люди". Топчуться по Природі вздовж і впоперек, поки від неї зостануться жалюгідні й засмічені огризки, а подекуди й ошурки. Що ви зробите з такими "людьми"? От тому мабуть, саме Блок, з його гіпер-активністю, постраждав першим…
    – Але як Розум може так ставитись до іншого розумного життя?
    – Тут краще поглянути на ситуацію через аналогію. Наприклад, ви Садівниця. Виростили квіти, дерева, дуби… Тепер чекаєте на білочок. Хай приходять. Гарно ж буде: стрибатимуть, бігатимуть… І от вони з’являються. Розумні, модні, а заклопотані – аж занадто. Гризуть, а потім ще й толочать квіти – визнавши їх бур’яном. Спилюють всі "зайві" дерева. Обробляють пилкою навіть і крону дуба, щоби врожай було легше збирати. Будують фабрику для обробки жолудів і пакують їх в малюсінькі одноразові пакунки. І от, садок вже не впізнати. Всюди руйнування і купи сміття. Частина білок вирішує, що "тут якось незатишно" і мігрує в сусідні садки. Ваші садки! І так раз, другий, третій, …сотий! Питання: якими будуть ваші відчуття і що робитимете?
    – Ви порівнюєте людей з білками? – ведуча заусміхалась, і швиденько й незграбно „з’їхала” кудись „в зону комфорту”.
    – Про це найкраще спитати жителів Блоку… – подався слідом за нею Аскольд.
    – Якщо таке сталось з Блоком, то які шанси окремих, малих автономних планет?
    – Все залежить від них самих.
    – Але як Розум нас знайшов? Може тривога хибна? – вхопилась за рятівну соломинку ведуча.
    – А що ж тут шукати, якщо ми впродовж півтора десятків років надсилали туди спочатку безліч людей, техніку й навіть великі споруди, а потім ще й допомогу, волонтерів… Нас мабуть так само важко було знайти як, наприклад, світлячків вночі.
    – Якщо Розум хоче, як Ви кажете, нас знищити, то чому не зробив це миттєво? – новинарка, звикла до запеклих дебатів, знайшла ще одну логічну прогалину.
    – Хто зна. Може таке у нього „останнє китайське попередження”… Втім, він вже робив дрібні спроби. Кілька років тому частина розвідників нових планет раптом збожеволіли й намагались увімкнути передачу матерії до нас! Не знаємо, що саме вони побачили, бо охочих перевіряти не знайшлось, але от-тоді ми й припинили пошук…
     
     
    День Х.
     
    Вартові (колишні розвідники планет):
    – Пане Аскольде, спостережні 0-вікна за межами Сонячної системи зафіксували початок потоку метеорів. Рухаються чомусь з постійною швидкістю, рівною половині світлової. І одночасно з усіх напрямків! Кілька тон вже накопичилось на тестовій планеті. Каміння сочиться якоюсь чорною пліснявою, вона стікає на пісок і розповзається, причому не всотуючись.
    – Схоже це послали по нас… Скільки часу залишилось до орбіти Нептуна?
    – Три дні й дві години.
    – Має вистачити. Транспортний відділ, починаймо!
    – Але ще кілька супер-іоністорів не накопичили достатньо заряду. Всю кору ми не потягнемо.
    – Від’єднуйте всіх споживачів енергії й спрямовуйте потоки до відстаючих. І чи готові хоч якісь континенти до переміщення?
    – Антарктида, Австралія і острови, обидві Америки.
    – Щоби уникнути різкої зміни центру мас, посилайте всіх, крім Антарктиди.
    …
    (Земля трохи здригнулась).
    – Готово.
    – І як вони долетіли?
    – На вигляд все добре. Щоправда гори просіли й пообсипались. Але ми цього й очікували.
    – Повідомте їм, щоби всю енергію спрямовували в свої іоністори. Вони нам, схоже, знадобляться…
     
    Минуло два дні.
    – Ми готові транспортувати решту суходолу. Але як бути зі "специфічними" країнами, на кшталт північної Кореї, які відмовились від бурових робіт, визнавши їх невідповідними своєму "особливому шляху й Великому Призначенню"?
    – Поки-що пропустіть, мабуть…
    …
    (Земля знову здригнулась, втративши ще трохи маси).
    – Готово. Цивілізований світ переміщений. Увесь, крім Центру.
    – Тоді берімось за океани. Скільки ще є заряду?
    – Вистачить для переміщення всіх живих шельфів. Але води зможемо взяти лише половину.
    – Починайте.
    …
    – Зроблено! Та ще й стадо китів вдалось зачерпнути!
    – Людство вас не забуде. Варто, скільки часу зосталось Землі-1?
    – 5 годин…
    – Транспорт, скільки заряду для нас приготувала Земля-2?
    – Вистачить або для решти суходолу, або для залишків води…
    – О. Яке важке рішення! Але ж вони теж люди, здається… Хоч і "специфічні". Вигрібайте їх вже як зможете без „сітки”.
    – Використаємо інтерпольовані заготовки. Переміщуємо. Перевіряємо… Пане Аскольде, на Землі-2 їхні країни дещо пожмакані, бо незаселені райони не вдалось точно сумістити з поверхнею і пішли тріщини. Порушений транспортний зв’язок. Пошкоджена частина електромереж. На щастя, нафтопроводи вже давно транспортують лише чисту воду, тому забруднень не мало би бути. Але все-одно: наразі вони обурено верещать про "порушення суверенітету" і погрожують ядерною зброєю…
    – І скільки ж часу їм вдалось прожити на новій планеті, перш ніж і її пригрозили запаскудити?
    – Еее… Менше хвилини.
    – Тепер решту життя питатиму себе, чому взяв не воду. А ще хтось спитає і вслух… До речі, хіба у них є якась небезпечна й брудна зброя?
    – Та ніби-то ні. Маючи справу з такими "специфічними" країнами, ми увімкнули фільтри при пересиланні, щоби не прихопити "радіоактивний попіл", яким вони себе щедро пообсипали в деяких місцях. А відтак і всі інші явні згустки зайвого – залишились тут.
    – То й хай верещать…
     
    – Що ж. Сподіваюсь – на Землі-2 нам щаститиме більше. Не може ж людство ще раз і на ті самі граблі… Чи зможе?
    
    
    

  Время приёма: 16:57 16.10.2016