Вітаю, Авторе!
Від Вашого текту віє якоюсь сагою, "крізь віки", так щоб епічністю і Толкієна переплюнути.
Тож одразу детектується, що це - маленький фпагмент без кінця і без початку.
А така "фрагментарність" обов'язково викликає купу запитань на кшталт:
"А нахіба їм взагалі отой камінь-артефакт, якщо поруч із ним маг втрачає свої здібності?"
Ну і так далі.
Тому Ваш текст не сприймається як закінчений твір. Хіба що таке навіює,
якщо не знати сюжету всієї казки
Пишіть роман. Успіхів у творчості!

В мене склалося враження, що автор сам час від часу плутав хто з Харзара і Есміра чарівник, а хто лицар)) Особливо на початку.
В багатьох місцях не ясно взагалі, хто говорить в діалогах.
НМСД, сюжет слабенький: пішли шукати артефакт і забрали, ще й з жінкою впридачу)). Багато відсилок до минулого, яке або розкривається не достатньо для розуміння, або зовсім не розкривається. Можливо це частина якоїсь більшої історії.
Хоча, в мене особисто, не виникло бажання її прочитати. Твір просто не зачепив, не викликав жодних емоцій - ні негативних, ні позитивних.
Можливо я не ЦА цього твору.
Удачі!

засмаленими від багаторазового читання сторінками

мало підкреслювати серйозність розмови, яка мала відбутись

Світло лампи вихопило з мороку три двері

І не тільки класику української літератури ХІХ століття.