Гепі-енд є. Космос є. Плюс.

Мені от цікаво, що то за "коротка, до колін, спідниця", яка вказувала на досвід у мандрах? Та ще й була б зручною для вершниці?)))

А загалом - жирний норм.

Цікавий вийшов вестерн, сподобалось
Багато Дикого Заходу і трішечки фантастики аля Стругацькі.

Малося на увазі, що у довгій спідниці (до землі) незручно як їздити верхи, так і просто ходити.

З досвіду знав — якщо бити кулаком, об таку тупу довбешку можна пальці зламати, а головою наче й нічого.

Прямо до селища йти не можна. Треба збити його зі сліду.

Вийнявши руку, Кріна розтулила долоню та з подивом почала розглядати якийсь невеликий предмет, схожий чи то на пудреницю, чи то... ні, він такого ще не бачив.

Він затягнув викрадачів досередини та міцно зв’язав.

Доки Райвіс міркував, що б такого їй сказати дотепного та влучного, дівчина натягла штани, накинула на плечі куртку й повернулася до нього.

Взаємодія гравітаційних полів... тобто сукупність сил тяжіння, призводить до викривлень часу і простору, різноманітних феноменів, загадкових і непередбачуваних. Це й робить Дивнолісся таким особливим.

Все як у мультику "Inside out".
Хороший мультик. Жаль, що невідомо де його продовження. Добре, що хоч оповідання буде, поки що, замість нього.

Навіть на Дикому Заході жінки їздили на конях у спеціальних штанях, або якраз в довгих спідницях, які б прикривали ноги)

Успіхів на конкурсі!

Задумка цікава. Написано ладно. Читається легко.

Головне не чим бити (кулаком чи головою), а куди бити (у лоба, чи у перенісся). Сенс у тому, що лобна кістка - найміцніша, тому якщо бити в лоба (чи кулаком, чи головою) - буде погано обом. А в перенісся (там порівняно м'якенько) можна вдарити і кулаком. А бити лобом в лоба - це мікро струс мозку для обох.

...Вместо того чтобы считать до трех, я ударил верзилу головой в лицо. Шагнул вперед и со всего размаха врезал ему лбом в нос. У меня получилось просто прекрасно. Лоб изгибается идеальной дугой и очень прочный. Черепные кости впереди очень толстые. А у меня так они вообще железобетонные. Человеческая голова штука тяжелая. Ее удерживают в нужном положении всевозможные шейные и спинные мышцы. Представьте себе, что вы получили в лицо удар шаром для боулинга. Кроме того, это всегда неожиданно. Люди ожидают удара кулаком или ногой. Удар головой всегда неожиданный. Как гром среди ясного неба.

Ли Чайлд, «Этаж смерти»

- а яка, пробачте, різниця? У селищі людей багато, а переслідувач один. Він нічого їм не зробить. А якщо захоче повернутися назад з підкріпленням - то нічого не вийде, бо йому доведеться шукати дорогу заново.

1. і не обшукав, хоча б на предмет зброї.
2. і не перевірила кишені.

Розумієте, авторе, і Райвіс і Кріна подаються вами як впевнені та хоробрі люди, але, що важливіше, досвідчені жителі Фронтиру. Як Райвіс, так і Кріна вже тривалий час живуть у складних умовах і в оточенні небезпечних людей (згадаймо сцену з початку). Райвіс може легко вбити людину (сцена з переслідуванням і ножем у грудях). Кріна - спокійненько з дитинства гуляє Дивноліссям, де звичайні люди пропадають та губляться. І от, обидвоє цих "прохфєсіоналів" не обшукали та не перевірили кишені чужого одягу?

- але не заважає пеленгувати пристрої зв'язку та відстежувати по них людей.

Може, поспитати, чи не потребує міцних хлопців із револьверами якийсь караван, що вирушає на захід. Робота проста, чесна...

то вже безглуздя — вижити, пройшовши з боями всю війну, а потім загинути в сутичці з якимось п’яним бевзем.

Кроме того, это всегда неожиданно. Люди ожидают удара кулаком или ногой. Удар головой всегда неожиданный. Как гром среди ясного неба.

…від сильного стусана в живіт та гепнувся на стоптану землю.

Долмет задумливо зазирнула йому в вічі. Потім кивнула

Розумієте, не обшукувати непритомних ворогів - це мислення цивільної людини, що звикла жити в достатку, людини, що має певні моральні кордони, людини, яка звикла до стабільності та визначенності завтрашнього дня.
Мені ж здалося, з тексту оповідання, що Дивнолісся - то інший світ - наприклад, вранці ти тільки приїхав, ввечері побився з п'яницями, а вночі рятуєш напівоголену дівчину від бандитів. Що ж буде наступного ранку? Невизначеність, постійна небезпека, кожен наступний крок може стати фатальним. І люди живуть в такій атмосфері роками. Тому, я припустив, що цілком логічно було обшукати тіла.

Головний антагоніст. Це дуже важливий персонаж для історії. Чим сильніший та розумніший антагоніст, тим цікавіше спостерігати за його протистоянням з героєм. А тут, головний поганець майже зміг перемогти тільки тому, що досвідчені герої, що роками виживають в екстремальних умовах, не обшукали речі (штани та куртку), які відібрали у поганців.

І я мав на увазі, що головне було вдарити в перенісся, а не в лоба. А чим (головою чи кулаком) буде бити герой - то несуттєві дрібниці.