Гарно написане оповідання, але зовсім не фантастика, нажаль.

В мене таке враження, наче я знову почав читати Булгакова. Перша половина разюче відрізняється від другої, а друга пригнічує емоційним тиском. І неоднозначні почуття від кінцівки. З одного боку це антиутопічний фінал, да гг ледь не божеволіє, а з другого... Остання фраза створює відчуття нереального Хеппі-енду...

Спочатку здається, що оповідання про кохання, легке, з присмаком еротики на тлі старовинної Венеції. Гарна дівчина-італійка, хлопець з України, симпатичні, звичайні, легкі. Але починаеться епідемія, яку сприймаєш, наче фантастичну катастрофу, незважаючи на реальність подій. Головна героїня працює медсестрою, і важкий тягар катастрофічних наслідків епідемії лягає на її плечі. Настільки разючий перехід від соняних літніх днів до пекельної катастрофи був ошелешуючим.
Успіхів!

Вітаю, авторе!
Не знаю, де тут фантелемент, але сподобалось. Справді, у наші часи в реалі коїться таке, що ніяка фантастика не вигадає. На контрасті зі святковою туристичною венецією від опису епідемії дійсно стає моторошно.
Успіху на конкурсі!

Вітаю, авторе!

Не скажу, що сподобалося, бо ж аж таких трагедій не люблю (хоч і вірю, що саме так все і могло закінчитися). Скоріше - зачепило. І зачепило сильно. Болючий твір, контрастний. Грамотно скомпонований, написаний живою мовою.

Хіба от затинався об переклад тут же, в тексті. Як на мене, в зносках краще було дати. До того ж, більшість фраз - шкільний рівень англійської.

Подружки Лючії. Тут зрозуміло, що вони персонажі епізодичні, радше щоб відтінити героїню. Але хотілося б побачити якось, що з ними відбулося. Нехай навіть реченням, що вони роз'їхалися хто куди. Бо так як є - лінія обірвана.

І, власне, останнє, проте найголовніше. Все ж таки конкурс фантастичних оповідань, а фантастики - немає. Нажаль. Бо оповідання насправді гарне.

Успіхів та наснаги!

Переглянув відповіді автора.

Одначе, якби, приміром, Лючія зустріла Сергія, або розійшлася з ним 30 лютого. Або вперше віддалася йому, або скоїла самогубство 30 лютого - це б теж була фантастика?

Зазначена вами відмінність взагалі не рухає сюжет, не є сюжетотворчим елементом. Саме тому і пишуть коментатори про відсутність фантастики.

Твір написано майстерно. У автора вийшло передати разючий перехід від звичайного життя до існування в період страшної пандемії, коли люди буквально божеволіли від перевтоми й особистих трагедій. Справді, на жаль, фантастики тут особливої не було (і теж дуже жаль, що пандемія в наші часи стала реальністю). І все ж оповідання дуже сподобалося.
Успіхів на конкурсі!