РБЖ-Азимут http://rbg-azimut.com/forum/ |
|
ar017 Упасть и подняться http://rbg-azimut.com/forum/viewtopic.php?f=132&t=3850 |
Страница 1 из 1 |
Автор: | Администратор [ 19.04.2020 17:15 ] |
Заголовок сообщения: | ar017 Упасть и подняться |
Обсуждение рассказа ar017 Упасть и подняться |
Автор: | Семьдесят Первый [ 21.04.2020 08:23 ] |
Заголовок сообщения: | Re: ar017 Упасть и подняться |
Не верю в проблему перенаселения - в Европе и Америке этой проблемы уже нет, а если жить станет так тяжело, то и размножаться будет тяжело, и детей растить - и меньше людей будут их заводить... Но, может, я и ошибаюсь. По мне бы рассказ мог бы стать чуть лучше, если бы закончился прибытием Лайаны на станцию, в катастрофу такого масштаба тоже не особо верю, но это может быть и вкусовщина. В остальном - понравилось, в духе фантастики "золотого века", поверил в мир и в героев. Спасибо! |
Автор: | Парафраз [ 21.04.2020 14:34 ] |
Заголовок сообщения: | Re: ar017 Упасть и подняться |
Звичні речі (як для високотехнологічного світу) описані з надмірним захватом, мов про дивину та небачену чудасію. Через що зчитується уява автора-фантаста, замість занурення в середовище. Але з уявою в автора все норм) |
Автор: | АлексМокієнко [ 22.04.2020 11:55 ] |
Заголовок сообщения: | Re: ar017 Упасть и подняться |
От дійсно, вище правильно дуже підмітили, такі ніби не складні речі, а читати цікаво! Інтересна вигадка що до проблеми сміття, логічна ієрархія. Сподобалась остання частина, та навіть ніби не дуже веселий фінал вийшов дуже доречним. +1 Та успіхів! |
Автор: | Автор ar017 [ 24.04.2020 18:49 ] |
Заголовок сообщения: | Re: ar017 Упасть и подняться |
Всем спасибо и успехов! Семьдесят Первый писал(а): Не верю в проблему перенаселения - в Европе и Америке этой проблемы уже нет, а если жить станет так тяжело, то и размножаться будет тяжело, и детей растить - и меньше людей будут их заводить... Ну… у Дэна Брауна в романе «Инферно» аргументация выглядела убедительной. Да и в фильме, хоть и ужасном, всё же был очень поучительный момент с подсчётом бактерий в пробирке. Парафраз писал(а): Звичні речі (як для високотехнологічного світу) описані з надмірним захватом, мов про дивину та небачену чудасію. Слід враховувати, що мешканці описаного світу не можуть подорожувати за своїм бажанням. Для них будь-який вихід за межі хмарочосу — наче квиток у Діснейленд. Тим більше, коли мова йде про поїздку до об’єкту космічної галузі. |
Автор: | Ліандра [ 25.04.2020 20:15 ] |
Заголовок сообщения: | Re: ar017 Упасть и подняться |
Вітаю авторе! Суперське оповідання. Легкий стиль, який приємно читати, інтригуюча загадка, несподіваний фінал. Внутрішні і зовнішні конфлікти персонажа. Радію чудовій фантазії автора, який придумав отакий виверт. Удачі на конкурсі. |
Автор: | Сокира [ 25.04.2020 22:14 ] |
Заголовок сообщения: | Re: ar017 Упасть и подняться |
Вітаю, Авторе! Симпатичне оповідання! Легкий лаконічний стиль, все послідовно і логічно, зображений світ чітко окреслений: зрозуміло, як люди живуть, звідки беруться продукти, як утилізується сміття, і навіть окреслена головна причина перенаселення. Дія розвивається динамічно, без зависань, є певна ідея, доволі актульна. Гарно і вправно. Єдине - трохи дивно стосовно сміття: якщо ресурси планети настільки обмежені, то, мені здається, було б логічніше переробляти сміття і зробити виробництва усіх речей з безвідходним циклом. У творі є згадка про те, що тканини і інші матеріали виготовлені з продуктів переробки - але тоді незрозуміло, чому все ж таки того сміття аж стільки! Звідки ж воно тоді береться? Але то таке - кіна б не було Успіху на конкурсі! |
Автор: | Семьдесят Первый [ 26.04.2020 09:55 ] |
Заголовок сообщения: | Re: ar017 Упасть и подняться |
Автор ar017 писал(а): Ну… у Дэна Брауна в романе «Инферно» аргументация выглядела убедительной. Да и в фильме, хоть и ужасном, всё же был очень поучительный момент с подсчётом бактерий в пробирке. Люди-то не бактерии Если посмотреть на Европу и Америку, то как только женщина перестает восприниматься исключительно как инструмент для размножения - или общество выходит из состояния "третьего мира", так проблема перенаселения и заканчивается, нации стареют, вымирать начинают. Плюс если там условия жизни - врагу не пожелаешь, кто ж будет детей плодить, чтоб они мучились? Но, может, я и не прав |
Автор: | міль [ 28.04.2020 13:42 ] |
Заголовок сообщения: | Re: ar017 Упасть и подняться |
Цитата: многие миллиарды человек по всей планете одновременно кладут в квартирный мусоропровод обёртку от сэндвичей Якщо народжуваність дітей обмежити не можна, то може хоч обгортку від бутерчиків можна? Не віриться що в такому світі не прийнято хоч якихось правил щодо сміття. Тим паче для бутерчиків то екопакування вже можна знайти. Мені сподобався твіст наприкінці, але не до кінця повірила в мотивацію героїні отак-от утекти. Протягом оповідання в мене склалося враження, що життя в неї тут не таке вже й погане. Вона пишається своєю роботою і має доступ до привілегій (наприклад душу), до яких не кожен землянини має доступ. Не показано її захват колоніями в космосі (окрім безпосередньо перед вильотом), не складається враження що там рай, про який всі мріють, тому рішення дуже вже спонтанне. Вона дуже відважна, якщо так легко кидається в таку авантюру. Також сподобалося про докори сумління ГГ. Це показує її з хорошого боку. |
Автор: | Мурррчик [ 28.04.2020 22:48 ] |
Заголовок сообщения: | Re: ar017 Упасть и подняться |
Хороше оповідання. Написано вправно, цікаво і динамічно. Я цілком вірю в можливість перенаселення Землі. Доки рівень життя по всій планеті більш-менш вирівняється і стане достатнім для того,щоб не потрібно було народжувати багато дітей задля забезпечення виживання, пройде ще немало часу. Та й всілякі традиції щодо цього не варто відкидати, плюс бажання отримувати грошову допомогу на дітей і жити з цього - ой яке привабливе для багатьох. У гігантські ферми, осушення морів та втручання в клімат теж вірю, це цілком ймовірний розвиток подій. І ймовірність всіляких епідемій у таких умовах зростає теж значно. А от про сміття в космос - не вірю. Це енергетично не вигідно. Розігнати кілограмовий снаряд до швидкості 1-2 км/с це ще реально, а от багатокілограмові болванки зі сміттям (та ще й вкривати їх металом!) розганяти до другої космічної швидкості - це марнотратство, я гадаю. А ще ж їх у космосі треба направити до сонця. А поцікавтеся як летять зонди до сонця, це не така проста справа, як здається і теж затратна. А звідки брати енергію в космосі перебуваючи ще в обмеженішій ситуації з ресурсами? Краще вже робити упаковку з матеріалів, що розкладаються і пускати їх на переробку на добрива для ферм, це буде набагато ефективніше. Одяг з водоростей теж міг би розкладатися на добриво. Це критика зовсім не для приниження цього оповідання, воно реально класне, нагадує розмахом ідей оповідання з середини 20-го сторіччя. Навіть у Лема десь є про виведення води з океанів у космос задля збільшення площ суші. Успіхів на конкурсі! |
Автор: | Автор ar017 [ 01.05.2020 19:14 ] |
Заголовок сообщения: | Re: ar017 Упасть и подняться |
Дякую усім коментаторам за доречні зауваження! Трохи додам: Семьдесят Первый писал(а): Люди-то не бактерии Но, может, я и не прав Хочется верить, что правы міль писал(а): Мені сподобався твіст наприкінці, але не до кінця повірила в мотивацію героїні отак-от утекти. Протягом оповідання в мене склалося враження, що життя в неї тут не таке вже й погане. Вона пишається своєю роботою і має доступ до привілегій (наприклад душу), до яких не кожен землянини має доступ. Не показано її захват колоніями в космосі (окрім безпосередньо перед вильотом), не складається враження що там рай, про який всі мріють, тому рішення дуже вже спонтанне. Вона дуже відважна, якщо так легко кидається в таку авантюру. В тексті є вказівки (може, замало) на те, що передчуття неминучої загибелі пронизує всю культуру, відчутно діє на світогляд. Через це — спонтанні спалахи насильства і таке інше. Тому рішення героїні цілком природне — і, як показали майбутні події, цілком слушне. |
Автор: | Олександр Ігнатенко [ 02.05.2020 19:28 ] |
Заголовок сообщения: | Re: ar017 Упасть и подняться |
Вітаю. Що ж, приєднаюся до тих, хто не вірить у обраний шлях зі сміттям в космос. З усіх перерахованих відкинутих способів він якраз найненадійніший, найнебезпечніший та найдорожчий. До речі, сам в університеті займався напівфанатським моделюванням відправки на Сонце радіоактивних відходів і в результаті вони не долетіли й повернулися нам на голови . Та й сам світ: число обране зовсім захмарне, чому немає планів колонізації бодай супутника (До речі, на Марсі начебто виявили тамтешні водорості, хоча може й фейк) і люди не так вже й погано живуть. Власне, як на мене, людство банальне до такого етапу не доживе. Апокаліпсис в кінці теж надто швидкий. Ні, якраз він описаний реально, але такі події займають сторіччя і вимирання насправді вельми тривалий процес. Власне, динозаври вимирали довше, ніж існує людство. Не згоден з динамічністю: особисто мені початок здався затягнутим. Так, він йде на знайомство зі світом, та все ж дещо гальмує. Я б почав з героїні у потягу, де б вона могла і перекусити, і новини подивитися, і про душ згадати. А от сама ідея шикарна. Також екшен: його мало і він незграбний, але це діє на атмосферу. Віриться в те, що героїня відчайдушно бореться за життя. Також імпонує її відчайдушність. Загалом, по моїм враженням, оповідання міцний середняк, тому й оцінку поставлю відповідну. Успіхів в конкурсі! |
Страница 1 из 1 | Часовой пояс: UTC + 2 часа [ Летнее время ] |
Powered by phpBB © 2000, 2002, 2005, 2007 phpBB Group http://www.phpbb.com/ |