Як завжди, почну з похвали. Тема про обмін часу на чарівний дар - прекрасна.
Але, крім цього, власне, нічого в творі й не стається.
Відразу розповідати читачу секрети - невдала ідея
Приміром, про те, на що сподівається відьма, ми дізнаємося прямо відразу (хоча згодом неясно, навіщо відьмі був розумний та слухняний хлопчик? Для її мети краще було б нерозумного, але амбітного чекати!). Далі так само: багато подій, які мають статися, анонсуються автором ("він і не знав, але там було те-то" - чи "він погодився, і це призвело до проблем"), через що втрачається інтрига і інтерес до твору. А тоді оп - виявляється, що твір взагалі нічим не закінчується. Замануха з відьмою лишається пшиком, не розкривається, навіщо їй був час, що вона планувала? Очевидно, це уривок роману чи повісті, причому досить невдало викроєний.Очевидно, саме з цієї причини твір складаєтсья з дуже довгих, як для оповідання, експозицій, описів і анонсів.
Чесно кажучи, і для роману краще це все скоротити вчетверо.
Є й ще одне важливе зауваження.
Маршал поводиться як маленька дитина, і до нього усі ставляться, як до малюка. Дуже довго враження, що герою років 7 максимум. Чемна укохана дитинка, яка слухається маму і допомагає вдома, хоча ще така маленька, мімімі. Те, що герою, на думку автора, 15, раптом дуже дивує
Варто врахувати, що в умовному середньовіччі, де відбувається дія казки, та ще й в селі, 15 років -дорослий вік. Повноліття вже настало, хлопець може одружуватися, йти на війну, він уже точно добряче знає ремесло. Навіть якщо Маршал прямо такий мамійко, над яким трусяться, він все одно вже дорослий, лось здоровий, з достатнім для того світу багажем знань і умінь, а не "хлопчик".Резюме: незла ідея, але, через відсутність закінченого сюжету - оцінка погана.
